Валерія Бурлакова Media Officer українського офісу Amnesty International

«За Януковича такого не було»

Суспільство
1 Вересня 2014, 15:25

За широкою спиною капітана, у дворику райвідділка, теревенять, курять та неспішно вдягають бронежилети інші міліціянти. РВ готується тримати оборону. Оборону від журналістів і адвокатів, яких на поріг не пускають… і дюжини молодих дівчат, які пробитися до царства правопорядку й не намагаються. Вони стоять посеред вулиці, названої на честь російського публіциста Герцена, й розгублено розглядають свої розбиті телефони та подряпані коліна.

«Одну дівчинку вони за камеру схопили…», – Яна, студентка-юристка з величезними блакитними очима обережно бере в руки камеру, що бовтається в мене на шиї. Трохи завертає ремінець. – «І так тягали по підлозі».

Це не раптові спогади про Революцію Гідності. Мова про пікетування російської АЗС «Лукойл» на Берестейській в один з останніх днів літа 2014 року. Тільки-но учасники протесту проти роботи російських компаній в Україні дісталися до заправки та почали розгортати банер, на обрії з’явилися міліціонери та браві чоловіки у зелених куртках, з-поміж яких був і Бондаренко. Вони почали ображати та бити учасників акції. Згодом до «свята» приєдналися й колишні бійці «Беркута». Результат: 25 затриманих. Серед них – дівчина й 15-річний хлопчик.

… Біля РВ продовжують збиратися люди. Приїзджає й дивом пробивається всередину – з хамською посмішкою Бондаренко зауважує, що пустить депутата VII скликання у свої володіння лише «па старай памяті» – Андрій Іллєнко. Про всяк випадок підкріпленням забезпечують себе й міліціонери – допомогати їм відбити можливу атаку кількох десятків активістів прибувають бійці «добровольчого» батальону «Золоті ворота». Нашивкою такого любить похизуватися одна з шишек МВС – радник Авакова Віктор Чалован.

«При Януковичі такого не було!», – нервово жартує хтось з присутніх. Ніхто не сміється.

Читайте також: Філіпп Буайя: «Ви не переробите менталітету за одну ніч, але необхідна готовність змінювати його на державному рівні»

Здається, було. Були чорні грати високого паркану Шевченківського РВ, затримані активісти та до нудоти знайоме обличчя капітана Бондаренка, що так само хамив з-за зачиненої хвіртки. Так само відмовлявся пустити хоч когось у приміщення не тільки для того, аби спитати в чергового про причини затримання людей чи передати їм пляшку води, а й для того, аби подати заяву.

Просто тоді ще вірилось, що всьому цьому можна покласти край. Вірилось, що колись з обличчя капітана назавжди зникне зухвала посмішка. Що почнеться Майдан. І він дійсно почався.

…. Побиття активістів 30 серпня громадськість не помічає. Це дрібниця. В країні війна. І у більшості з нас – з тих, хто не приймає у ній жодної участі – є безліч пов’язаних із нею важливих справ. Нам треба з’ясувати хто кого зливає. Треба заспівати пісню про Путіна разом із іншими відпочиваючими на закордонному курорті. Треба висловити свою думку у соцмережі. Війна! Які там активісти?

Читайте також Ігор Луценко: «Києву потрібна майнова люстрація»

Журналіст Родіон Шовкошитний із зони АТО, здається, практично не вибирається. То відвозить щось бійцям. То відвозить когось із них – із бійців – на першовересневу лінийку до маленької дівчинки, для якої це дуже важливо. Ось він вже у окопі з автоматом… А ось він пише – зненацька не про загиблих друзів, не про те, що, як би страшно це не звучало, напевно, має бути окремий підрозділ волонтерів, що опікується похоронами українських героїв. І не про бої.

«Когда «Беркут» пришел в ноябре ёлку ставить, втромбовав при этом студентов в асфальт, начался Майдан. На следующий день миллион тех, кто посчитал, что милиционер не имеет права избивать людей, вышел в мороз на улицу. Вчера менты жестко упаковали митингующих возле российской АЗС. Сегодня киевляне этого даже не заметили», – зауважує.

… Тепер це відео – далека історія. Це осінь 2013 року. Бондаренко – традиційно у цивільному – разом із колегами блукає Євромайданом, який розженуть тільки за три дні. І традиційно поводиться як свиня. «У взаємовідносинах з громадянами працівник міліції повинен виявляти високу культуру і такт»? Байдуже. Ярослав Всеволодович вже знає, що з рук йому зійде все. Але й не здогадується, що так буде за будь-якої влади…