«…Краще 420-ю маршруткою їхати, з Академмістечка. І виходьте біля паспортного столу – це, як заїдете в Ірпінь, друга зупинка», – з безперечним знанням справи пояснює Богдан Мельничук, в. о. міського голови 40-тисячного містечка, що за 8 км від столиці. Чи то, можливо, колишній виконувач обов’язків.
Зустрічаємося на зупинці й прямуємо в глиб дворів. «Хотів би показати вам свій рідний район, – усміхається Богдан. – Ось тут раніше був ліс. І зараз залишилася частина дерев… Цим соснам приблизно по 50–55 років». Ті, що вціліли, а їх не так вже й багато, ростуть поміж поставлених майже впритул один до одного житлових будинків.
«Докрасти все»
«Роздавалися ділянки підставних особам, потім перепродувалися, ліс вирубався, і територія хаотично та безсистемно забудовувалася. На 5–10 сотках по два будинки. А ось цей зведений за «червоною лінією», тобто за межею, де закінчувалася «їхня» земля. Люди, які живуть тут, купували квартири, коли ще й фундаментів не було, а на картинці все було добре. Нині ж тут немає навіть майданчиків для сміттєвих баків, мовчу вже про дитячі… Дуже багато проблем. І це тільки один невеличкий приклад».
Таких історій у місті безліч. «Аферою століття» по-ірпінськи Богдан Мельничук із сумною посмішкою називає випадок, коли ще у 2010-му напередодні Нового року депутати-регіонали розділили більше ніж 1000 га ірпінського лісництва. Зробили самі собі подарунки до свят. Приміром, одному житлово-будівельному кооперативу виділили дві ділянки загальною площею 290 га. «Головою того кооперативу, як пізніше з’ясувалося, є один із депутатів Ірпінської міськради Валерій Пєший», – згадує Мельничук.
Читайте також: Єгор Соболєв: «Процес люстрації заблоковано»
Щоправда, тоді землю, «дякуючи засобам масової інформації та небайдужим громадянам», вдалося відбити. Ліс залишився лісом. Але ж так не всюди…
«Ірпінь раніше був курортним містом. Зараз так не можна сказати – 90% лісів, парків знищено», – констатує Богдан. Три з половиною роки тому він став депутатом Ірпінської міськради. «Депутатів від ПР було 17, але вони докупили собі більшість, – розповідає політик. – Звичайно, біло-синім був і міський голова Володимир Скаржинський. На виборах лідирував інший кандидат, але він не влаштовував представників тодішньої влади, тож у результаті фальсифікацій під час підрахунку голосів із невеликим відривом «переміг» Скаржинський».
Регіоналів Богдан називає «пристосуванцями і боягузами». Зауважує: коли Януковича вже відправили у відставку, з’ясувалося, що обласний депутат Ігор Борзило, очільник місцевих біло-синіх, заяву про вихід із партії написав ще 17 лютого. Але його підопічні про це не знали. «Потім регіонали повністю вийшли з ПР і фракції в міськраді взагалі не стало. На певний час вони притихли. 25 лютого на сесії я був обраний секретарем Ірпінської міської ради і автоматично почав виконувати обов’язки міського голови – на той час мер написав заяву за власним бажанням, тодішній секретар також».
Утім, вже за кілька тижнів «нового життя» вчорашні біло-сині оговталися. «Побачили, що проти них репресій немає, ніхто їх не арештовує за злочини, – констатує ірпінський політик. – І стали знову об’єднуватися. 24 червня колишні члени ПР та їхні «друзі» подали звернення від депутатів про те, що хочуть скликати «у зв’язку із суспільно-політичною ситуацією в країні» 27 червня термінову позачергову сесію й розглянути два питання: про недовіру мені (жодних аргументів не було) і про обрання секретарем Ірпінської міської ради Юрія Денисенка».
Юрій Денисенко цікавий не тільки «хлібною» посадою секретаря земельної комісії. Він колишній регіонал. «Потім був у «Фронті змін», звідки потім його вигнали… Далі працював із УДАРом, на парламентських виборах був у них керівником штабу. Тепер каже, що позапартійний», – розповідає Мельничук.
Читайте також: Єгор Фірсов: «Жити по-новому? Поживемо – побачимо»
Очолити місто людині з такою багатою біографією нині допомагають саме колишні регіонали. 27 червня вони справді зібралися на позачергову сесію і з багатьма порушеннями (від процедури скликання сесії та помилок у поданні до відсутності потрібних печаток) віддали сакральні для міста 19 голосів – стандартну регіональську більшість – за відставку секретаря ради та в. о. міського голови Мельничука. Потім 20 депутатів проголосували за призначення на цю посаду Денисенка.
1 липня на площі перед міськрадою зібралися сотні обурених мешканців. Присутні на вічі прийняли резолюцію, у якій висловили довіру свободівцю Мельничукові та визнали його легітимним в. о. мера; звернулися до голови ВР і кожного народного депутата з вимогою розпустити Ірпінську міську раду та призначити дострокові вибори, організувати масовий збір підписів під відповідним зверненням і створити постійно діючий комітет «За чесні вибори в Ірпені!».
Міськрада не звернула на мітинг жодної уваги. Денисенко подав у кадровий відділ міськради розпорядження про відсторонення Мельничука і своє призначення. Останній у відповідь подав позов до суду й зустрівся з прокурором Ірпеня. «Прокуратура відреагувала й направила заяву, щоб витребувати документи, які підтверджують легітимність Денисенка, – розповідає політик. – А суд 4 липня виніс ухвалу про заборону реєструвати його секретарем міської ради… Але! Цей самий суддя Микулін 7 липня раптово виніс іншу ухвалу, яка скасовувала попередню. Ми були дуже здивовані, що один суддя приймає різні рішення…»
9 липня була зареєстрована апеляційна скарга Мельничука. Зараз вона розглядається. Вибори міського голови призначені на 26 жовтня – таке рішення було прийнято ще на сесії 25 лютого, коли Мельничука не без згоди ще наляканих імовірними змінами регіоналів призначили в. о. мера.
«Вони залишили деякі проекти незавершеними, – впевнений свободівець. – Це десятки гектарів землі, не оформлені до кінця договори… Їм потрібно провести ще хоча б одну-дві сесії, щоб докрасти все. Необхідні печатки, які зараз у мене. Крім того, можливо, під час виборів міського голови їм треба керувати територіальною комісією, тримати її під своїм контролем».
«Ось така люстрація»
Бровари. Майже 99 тис. мешканців. 20 км від столиці. Олег Шевчук, один із лідерів тамтешньої Самооборони, розвозить у торговельні центри та інші місця масового скупчення громадян афіші благодійного концерту гурту «Тінь сонця». Метою заходу є збір коштів для української армії. Після чого Олег повезе на Схід те, що вдасться купити на зібрані гроші. Уже не вперше.
Міська рада Броварів, найбільшого міста Київської агломерації, яким раніше неофіційно «рулив» масажист Азарова Сергій Федоренко, також відомий як «людина-тролейбус» (завдяки передвиборчим білбордам «Сергій Федоренко – це тролейбус Київ – Бровари»), несподівано погодилася допомогти з концертом на підтримку українських військових. Виділили сцену – її оренда коштувала б приблизно як чотири бронежилети… І все одно, попри такі реверанси та раптове зникнення з політичної арени одіозного Федоренка, у місті, каже Олег, нічого не змінилося.
Ігор Сапожко, біло-синій мер Броварів, який просив президента зачистити Майдан, незважаючи на намагання Народної ради міста ініціювати перевибори, досі на посаді. «Регіонали як правили, так і правлять, – розповідає Шевчук. – Чи вони тепер не регіонали?.. Є такий Гришко з Адміністрації, який кричав, що регіонал, бив себе в груди. А зараз він в УДАРі… Але загалом усе як завжди – незаконні забудови. Є магазин, де підпільно виробляють цемент. Незаконно поставили в Броварах і районі вагончики, у яких його продають, а «кришує» бізнес міліція. Як і наркотики та проституцію. Нинішній виконувач обов’язків голови броварської міліції – це колишній заступник голови. Ось така люстрація».
Читайте також: Василь Гацько: «Щоб УДАР не перетворився на чергову Партію регіонів, у Київраді має бути сильна опозиція»
У вчителів, каже, вимагають хабарі за влаштування на роботу. Цікаво й те, що в місті діє «альтернативна» Самооборона. «Її очолюють колишній міліціонер Андрій Піддубний та помічник депутата-регіонала й у минулому охоронець Петра Симоненка Олег Бірса», – ділиться Шевчук. На шевронах підшефних міліціонера та захисника комуністів – «модні» червоно-чорні прапори поряд із жовто-блакитними. До завдань цієї структури належать як спроби скомпрометувати Самооборону, що почала формуватися з броварських активістів ще на блокпостах у лютому, так і справи рейдерські. «Вони з’явилися нізвідки, – констатує Шевчук. – Не знаю, чим займаються. Нібито патрулюють вулиці… Але, наприклад, днями в нас була спроба рейдерського захоплення (чи то просто хотіли заблокувати роботу підприємства) шиноремонтного заводу. Захищати його підтягнулися наша Самооборона й місцеві мешканці. Міліція стала на бік заводу, «Беркут» був… А на боці рейдерів виступили озброєні псевдомайданівці – алкооборона – та Самооборона Піддубного – Бірси».
«Але найбільше вражає Броварський район, – зауважує Олег. – Очільник Семиполок нещодавно збив людину. Це вже другий такий інцидент. І коли люди стали викликати 102, міліціонерам нібито була вказівка не їхати. Зате наша Самооборона туди прибула. Вже завдяки нам підтяглися даішники, з якими ми поїхали до голови додому, але він п’яний уже спав і навіть не вийшов. Наполягли на тому, щоб прибула слідча група, але дочекалися тільки одного опера. Він взяв свідчення в людей… Але, наскільки мені відомо, голова сільради як працював, так і працює».
«Взагалі нічого не змінилося, взагалі», – резюмує активіст.