Тато на роботі
Його дружина Олена – з Одеси. Там, біля моря, родина і жила. Тепер живуть окремо:.. Олена з двома дітьми і далі мешкає в Одесі. А от її коханий Антон давно засинає і прокинається не поряд зі своїми близькими, а за ґратами. У слідчому ізоляторі.
Пояснити малятам трьох та чотирьох років де подівся тато – важко. «Кажу, що тато на роботі», – знизує плечима втомлена, але все одно гарна білявка у джинсовій куртці. Вона вчергове залишила дітей і приїхала до столиці. Стоїть біля перекресленого ґратами вікна Голосіївського суду (між іншим, свого часу саме тут винесли вирок родині Павліченків) та чекає початку засідання. У четвер, 28 червня, воно мало розпочатися об 11:00. Згодом розгляд справи перенесли на 16.00. На годиннику 16:30. Засідання не починається.
Практика стандартна. Однак Олена переживає. Антона вже привезли з СІЗО, впевнена жінка. Знає – зараз він вчергове сидить без їжі та навіть без води…
Суддя Олександр Бойко тим часом проводить час у нарадчій кімнаті. «Хто там?», – роздратовано запитує він. Довго крутить у руках журналістське посвідчення, висловлюючи підозру, що «це якась фількина грамота». Довго розпитує, звідки інформація про цю справу і хто наважився запросити на відкрите засідання ЗМІ: «все ж таки дружина?». Він точно нікуди не поспішає. Але зрештою запевняє: зараз він ще зайнятий. Розгляд справи Дідковського розпочнеться не раніше 17:30.
Суд працює до 18:00. Олена Дідковська добре знає, що це може значити: що сьогодні справу не розглядатимуть взагалі. Що вона вчергове навіть краєм ока не побачить чоловіка і дарма витратила час і гроші на дорогу з іншого міста.
Читайте також: Міліція не відмовилась від катувань
«Як би вони мене судили?»
Історія, внаслідок якої опинився за ґратами Антон – зовсім не детективна. Чоловік побачив, як п’яний хлопець вдарив дівчину – вдарив ногою у голову за відмову з ним переспати, що прямо згадує й адвокат Дідковського. Дівчина на ім’я Світлана внаслідок удару впала зі сходів (а згодом – так і не подала заяву, яка могла б врятувати її захисника; як свідчать знайомі Світлани, дівчину залякали).
Побачивши це, Антон вирішив вступитися за неї. Втім, до нападника швидко прибігло «підкріплення» – його друзі. Теж п’яні, що підтвердила експертиза.
Зрозумівши, що сам він може не впоратися – і тоді не зможе захистити не тільки незнайому дівчину, а й племінницю, яка була поряд з ним в той момент – Антон витяг зареєстрований травмат і почав стріляти у повітря.
На тому й закінчилося. Але тільки у той вечір.
Бо вже за чотири місяці «постраждалі» – п’яні хлопці, які, власне, і спровокували конфлікт – раптом знайшли час засвідчити, що в них є травми. Легкі тілесні – зокрема, поранення від травматичної кулі, що зрикошетила. Про те і подали заяву, одразу запропонувавши дружині Антона вирішити справу «мирно» – заплативши їм $7 тисяч. Таких грошей у родини не було.
Антон не знав, що його розшукують. Адже його і не розшукували – до квартири в Одесі, де прописана його дружина і діти та за адресою якої, власне, і зареєстрована зброя, повістки не приходили. Міліція – також. Була лише одна повістка, що надійшла до київського помешкання Дідковського. На основі того, що він – не отримавши її – не з’явився де треба, суд вирішив: може втікти. Так на час слідства і опинився в СІЗО, необхідність перебування у якому суддя «підтверджував» кожні 2 місяці з 10. На вимогу прокуратури.
Дружина Антона на момент, коли його забрали, була у декретній відпустці. Каже, разом із її чоловіком у камері ізолятора якось опинився хлопець, що скоїв ненавмисне вбивство. Того хлопця суд пропонував відпустити під залог – але він не зміг зібрати гроші. Антона під залог не можна. Надто небезпечний…
Звинувачуваного заводять до клітки. Засідання все ж таки розпочинається. На годиннику – 17:40. Ч. 4 ст. 296 – наполягає прокурор. Хуліганство із застосуванням зброї. А ще – з особливим цинізмом. Це позбавлення волі на термін від трьох до семи років.
Читайте також: Як розвивалась справа Віталія Запорожця
У залі нині людно. Підтримати Антона прийшли одесити – хлопці, які зараз перебувають у тренувальному таборі під Києвом і скоро поїдуть на Схід. Їх друг бере слово. «У залі більшість чоловіки, – каже він. – Хотів би я подивитися, як вони вчинили б на моєму місці. І як би вони мене судили, знаючи, що на місці тієї дівчини могла бути їхня сестра, дружина чи мати…». Це судові дебати. Короткі, бо ж робочий день закінчується. Суддя Бойко призначає наступне (і, ймовірно, останнє) засідання на 11:30 наступного дня. «Останнє слово», – окреслює він план події. Певно, буде вирок.
Останнє слово
Наступний день приносить приємний сюрприз. Це, звісно, не вчасний початок засідання. Але візит двох депутатів-свободівців, які зацікавилися справою. Про їхню присутність судді доповідають миттєво.
Бойко раптом замислюється про життя. Довго не виходить з кабінету. Потім, без жодних пояснень, засідання переносить. Коли буде наступне – не уточнює… Антона мовчки виводять з зали та везуть до слідчого ізолятору.
З огляду на увагу до справи, вона може закінчитися добре. Хоча б більш-менш – адже 10 місяців за ґратами Антон вже провів у будь-якому випадку.