«За кілька днів до виборів соціологи як один малювали нам 0,5–0,8%, а знання про Демальянс фіксували на рівні 3%. Тобто 3% киян називали його без підказки, якщо їх питали, які політичні партії їм відомі. Це дуже низький показник. Але ж і проголосували 3%. Фактично всі ті, хто знав», – підкреслює Василь Гацько. Тепер він депутат. Голова Демократичного альянсу розповів Тижню про «небезпечну» підтримку УДАРу, формування опозиції в київській міській владі, протидію корупції та уроки Майдану.
У. Т.: В одному з інтерв’ю напередодні виборів до Верховної Ради (у жовтні 2012-го Василь Гацько балотувався в народні депутати України в одномандатному окрузі. – Ред.) ви казали: немає ілюзій, одна людина в парламенті не створить оновленої країни, «але в нашому випадку буде одна в парламенті, а тисячі – поза його межами». Мовляв, і один у полі воїн… Нині ви пройшли до Київради й висловили побоювання щодо «шансу змарнувати» наступні півтора року в її стінах. Чому вони можуть виявитися втраченими?
– Утрачені вони можуть бути не для нас (ми не збираємось опускати руки в жодному разі), а для киян… Якщо Кличко та його команда спрацюють неналежним чином, півтора року може бути згаяно. Найбільше занепокоєння викликає те, що часу для реалізації змін дуже мало. В умовах такої обмеженості неабияк важливо мати чітке розуміння того, що буде завтра, післязавтра, через півроку, півтора, п’ять… Але, щоб мати переконливу картину майбутнього, слід володіти баченням розвитку міста на десятиліття. Без цього Київрада дуже ризикує загрузнути в політичному болоті, у вирішенні непріоритетних питань. Тому, кажучи про острах згаяти півтора року, я насамперед зважаю на те, що в новообраного керівництва міста, в мера такої візії майбуття столиці, її особливого призначення немає.
Читайте також: Що діється з демократією?
Але недолік можна усунути. Вже найближчим часом правильно було б сформувати це бачення із залученням громади міста. Вважаю, що наступні півроку ми могли б присвятити виробленню стратегії.
У. Т.: А який пропонуєте механізм залучення громади? Опитування, громадські слухання?
– І опитування, і відкриті дискусії. Максимально широкий діалог на різні теми, результатом якого має бути збалансована й мудра стратегія розвитку столиці. У Києва досі немає генерального плану. Наслідками цього стали, зокрема, стихійна забудова, МАФи, недорозвиненість транспортної інфраструктури. Очевидно, вирішення саме цієї проблеми мало б бути першим завданням нової влади. Наразі в Київраді вирішуються організаційні питання з розподілом посад. Щойно цей процес завершиться, було б правильно взятися до планування й виробити чіткий графік на півтора року (що зробити разом, щоб максимально ефективно використати цей час).
У політичних партій, які потрапили сьогодні до міськради, багато спільного в програмах. Це означає, що перетворити програмні пункти на конкретні рішення не так уже й складно. Проте потрібен діалог, а зараз його немає. Будучи депутатом, я мушу про засідання Київради дізнаватися зі ЗМІ! Про порядки денні так само. Сподіваюся, ми покладемо цьому край…
У. Т.: Які завдання пріоритетні саме для вашої політичної сили?
– Боротися з корупцією. Її подолання дасть змогу зберегти й примножити кошти місцевої громади, допоможе розвиткові конкуренції в місті… Це те, що ми справді вміємо найкраще.
Поза межами Київради і влади загалом ми успішно знешкоджували корупційні схеми. Зокрема, з тендерними закупівлями: наші активісти за останній рік правління Януковича зупинили розкрадання на тендерах більш як на 1 млрд грн. Олена Янченко, яка сьогодні також є депутатом Київради, працює в Центрі протидії корупції, що заснований так само демальянсівцем Віталієм Шабуніним. Це насамперед їхня робота. Отож-бо ініціативи, пов’язані з чесними державними закупівлями, ми можемо реалізувати якнайкраще. Окрім того, наші активісти викривали схеми розкрадання грошей під час надання адміністративних послуг, як-от оформлення закордонних паспортів. Два роки ми організовували рейди в паспортних столах, провели десятки судів, вуличних акцій – і довели, що закордонний паспорт коштує 170 грн. А решта – корупційна рента… Таких історій у Демальянсу багато. Із тим ми прийшли в Київраду. І це те, що (коли буде політична воля) можна реалізувати швидко.
Читайте також: Історія повертається
Є і багато інших ініціатив. Частина з них пов’язані з тим, що я називаю «гасінням пожеж». У столиці й нині тривають незаконні будівництва. Будівельні роботи, що здійснюються з порушеннями, мають бути зупинені. Раніше для цього бракувало політичної волі, або ж забудовники й були частиною владної команди. Сьогодні їх у Київраді теж повно. Але інша ситуація поза її стінами…
До «гасіння пожеж» я зараховую і зупинення спроб знищити зелені зони в місті. Тут теж потрібна миттєва реакція.
Решта проблем потребує зважених рішень. Це питання парковок і взагалі транспортної системи міста, що стоять надзвичайно гостро.
У. Т.: Ви зауважили, що в партій, які пройшли нині до Київради, багато спільного в програмах. А з ким плануєте співпрацювати найбільше?
– Ідеться насамперед про роль Демальянсу в міськраді. УДАР дістав велику підтримку. Сказати б, небезпечно велику…
У. Т.: Чому «небезпечно»?
– Вона настільки масштабна, що неодмінно з’явиться спокуса зловживань. Щоб УДАР не перетворився на чергову Партію регіонів у Київраді, там має бути сильна опозиція, здатна здійснювати контроль, боротися за інтереси киян. Оце наша роль.
Чи співпрацюватимемо з кимось у Київраді? Безперечно. Я не уявляю собі політика чи партію в ізоляції, і щоб реалізувати свої ініціативи, нам треба координуватися, взаємодіяти з іншими політсилами… Ми не знаємо поточної конфігурації більшості: хто приєднається до УДАРу, хто ні. Щойно це стане відомо – дістанемо чітке уявлення, з ким працювати як із колегами по опозиції і яким чином будувати відносини з більшістю.
У. Т.: «Спокуса зловживань» є в кожного депутата, не тільки у представників команди Кличка. Як плануєте «опиратись» особисто ви?
– Наші цілі настільки високі, що дозволити собі спокуситися ми просто не маємо морального права. Саме тому нам із цим легко…
У. Т.: Чи зробив, на вашу думку, Майдан інакшим ставлення людей до політики, до вибору влади? Чи відповідальніші ми тепер?
– Майдан укотре змінив очікування, однак громадяни не стали набагато вимогливіші. І те, що сьогодні в Київраді присутні Шлапак, Пабат, Супруненко та багато інших персон, що були причетні до грабування столиці, засвідчує: з вимогливістю до політиків іще не все так добре, як хотілося б.
У. Т.: А що з фінансуванням Демальянсу?
– Нам легко говорити на цю тему, бо ми не маємо чого приховувати. Рух коштів на рахунках політсили, видатки, надходження – все це у відкритому доступі онлайн. Для нас украй принципова річ – незалежність рішення. Створюючи Демократичний альянс, ми усвідомлювали: вона можлива, коли не маєш власника, який фінансує тебе. Тому ми будували політичну партію, що була б залежна від великої кількості людей і водночас не була б чиєюсь конкретно.
Усіх олігархів ми тримаємо на відстані гарматного пострілу… Хоча й потерпаємо через це: обсяги фінансування в нас відверто малі. На політичну діяльність, на побудову комунікації із громадянами, потрібні кошти. На виборчу кампанію ми виклали трохи більше ніж $100 тис. Збирали публічно й витрачали публічно. Але, для порівняння, $100 тис. – це бюджет одного мажоритарника нижче середнього в якому-небудь із 60 округів Києва. Ось вам замкнене коло. Хочете мати гроші – треба щоб вас знало якомога більше людей. А щоб розповісти про себе більшій кількості громадян, потрібні гроші. Тож ми те коло робимо спіраллю, прориваючись щоразу на новий рівень.
Зараз ми «видерли» перемогу і пройшли до Київради. Набрали 3%, однак цей результат важко назвати скромним. За кілька днів до виборів соціологи як один малювали нам 0,5–0,8%, а знання про Демократичний альянс фіксували на рівні 3%. Тобто 3% киян називали його без підказки, якщо їх питали, які політичні партії їм відомі. Це дуже низький показник. Але ж і проголосували 3%. Фактично всі ті, хто знав…
У. Т.: Буває, що відмовляєтеся від внесків? Скажімо, від дуже великих сум грошей…
– У нас є обмеження на максимальний внесок – це $30 тис. Окрім того, не дозволено, щоб один внесок перевищував 10% усіх коштів, які ми зібрали, аби ніхто не здобув особливого впливу на наші фінанси, а відтак і на рішення.
У. Т.: Коли оголосять дострокові парламентські вибори, плануєте йти до ВР?
– Однозначно візьмемо в них участь. Утім, щоб набрати достатньо голосів, нам не лишається нічого іншого, крім як запропонувати українцям найкращу політичну команду. Цим і займаємося.
Біографічна нота
Василь Гацько – голова партії «Демократичний альянс», депутат Київської міської ради. Народився 18 вересня 1982 року в смт Южна Ломуватка (Луганська область). Освіта: Київський національний економічний університет, Національний інститут стратегічних досліджень. 2005 року обраний головою Всеукраїнської молодіжної громадської організації «Християнсько-демократична молодь України» (від 2007-го ВМГО «Демократичний альянс»). У 2007 та 2009 роках переобирався на посаду. У 2010-му став головою політичної партії «Демократичний альянс». У 2012-му балотувався до ВР в одномандатному окрузі
№ 211, посів шосте місце (2,21%). 2014 року очолив список Демальянсу на виборах до Київської міської ради. Одружений. Має двох синів.