Нещодавній візит прем’єр-міністра Японії Сіндзо Абе до військового меморіалу, присвяченого, зокрема, воєнним злочинцям його країни, викликав шквал критики. Тож не дивно, що сусіди насторожено поставилися до його наміру переформатувати багаторічну пацифістську політику Токіо. Одначе озвучені цього тижня пропозиції очільника правлячого кабінету (дозволити державі у разі необхідності брати участь в обороні союзників) спрямовують Японію у правильний бік. Ці зміни за умови активної дипломатії сприятимуть, а не шкодитимуть безпеці регіону.
Програвши в 1945 році війну, ця країна стала зразковим громадянином світу, забезпечуючи мир і процвітання у Східній Азії. Слід віддати належне пацифістській післявоєнній Конституції, розробленій американською окупаційною владою Японії. Відповідно до ст. 9 Токіо назавжди відмовляється від війни як способу вирішення міжнародних суперечок. Ця гарантія запевнила сусідів у тому, що його мілітаризм більше ніколи не загрожуватиме Азії, і дала змогу Сполученим Штатам установити закон в Азійсько-Тихоокеанському регіоні. Японці відтак вийшли на шлях процвітання і змінили військову форму на діловий костюм. Для багатьох із них цей Основний Закон не лише предмет гордості, а й національний скарб.
Читайте також: Стримати Путіна – не відлякати росіян
Однак небезпек у світі дедалі більше – і законодавчі норми починають видаватися застарілими. Ідеться про загрозу від Північної Кореї, інженери якої розробили ядерні бомби, а тепер працюють над ракетами-носіями. Не вселяє оптимізму й КНР, яка нарощує військовий потенціал і висуває претензії на острови у Східно-Китайському морі, які давно під контролем Токіо.
Японці стривожені: вони сумніваються в гарантіях безпеки з боку Америки, яка має інші проблеми й не зацікавлена в конфлікті з Китаєм. Сумніви часто взаємні: деяким стратегам США набридло, що японці «сидять у них на шиї» в питаннях безпеки. А за нинішньою Конституцією Японія не зможе збити північнокорейську ракету, яка летітиме через її острови до Каліфорнії. Якщо на Корейському півострові вибухне війна, їй навіть не дозволено буде заправити пальним американський літак, що прямуватиме до зони бойових дій. Американські стратеги хочуть, щоб Японія відігравала суттєвішу роль у безпеці Альянсу.
Читайте також: Андрій Ілларіонов: «Нова світова війна уже почалася»
Усе це нинішній прем’єр Сіндзо Абе розуміє краще за будь-кого з останніх лідерів Японії. Він уже зробив деякі значні (якщо зважати на нинішні обмеження для країни) кроки до посилення її безпеки, зокрема призначив першого радника з питань нацбезпеки й розробив її стратегію. Наразі пропонують не змінювати Конституцію, а переглянути сферу дозволеного нею, зокрема принцип колективної самооборони, тобто можливість надавати допомогу союзникам.
Китайці обурені: вони звинувачують Японію в мілітаризмі, щоправда, в самій Піднебесній чітко чути маршовий крок військових та гуркіт винищувачів. Тим часом питання про відправку військ Японії за межі її територіальних вод зовсім не стоїть на порядку денному, йдеться лише про можливі миротворчі місії. Прем’єр-міністрові тяжко переконати співвітчизників у необхідності навіть таких незначних змін, а отже, говорити про загрозу агресивності японців не доводиться. Головним результатом нової програми країни буде те, що вона зможе тісніше співпрацювати з американськими військовими в царині логістики, розвідки тощо.
У будь-якій іншій країні пропозиції Абе не мали б особливого значення. Однак на тлі спогадів про войовничу Японію часів Другої світової війни та нинішніх нестабільних відносин країни із сусідами реформи мають супроводжуватися продуманою дипломатією. Якщо йдеться про посилення, а не підривання безпеки, прем’єр мусить запевнити весь регіон, що його країна має добрі наміри й проводитиме реформи дуже обмежено, а значить жодних підстав для тривоги щодо відродження японського мілітаризму немає.
© 2011 The Economist Newspaper Limited. All rights reserved
Переклад з оригіналу здійснено «Українським тижнем», оригінал статті опубліковано на www.economist.com