«Як вже знають спостерігачі за політикою Європи, цей аргумент з'являється, особливо, коли європейці мають розглянути політичні заходи, які ризикують відштовхнути впливові держави», – пише Мотиль.
«Ось приклад. Інтеграція України через асоціацію та переговори про приєднання – це очевидно у безпосередніх інтересах ЄС; і зробити це швидко і рішуче – також у безпосередніх інтересах ЄС, особливо зараз, коли Росія збільшила тиск на Україну… І все ж, Європа, здається, не бажає діяти і говорити жорстко, незважаючи на те, що це в її інтересах, з Москвою, від якої вона, звичайно, залежить у деяких газових питаннях. Чи є така поведінка неминучою?», – роздумує експерт.
Як аргумент до того, що така поведінка є необов’язково неминучою, Мотиль наводить думку іншого експерта Йонаса Ґреца, дослідника із Центру без пекових студій у Нью-Йорку, який вважає, що «ЄС може діяти рішуче у газовому секторі, який багато хто вважає його слабкістю особливо, коли це стосується Росії і України».
Як ще один аргумент Мотиль наводить думку іншого експерта – Ульріха Шпека із Карнеґі-Центру у Брюсселі.
«Те, яким чином ЄС стверджуватиме свої інтереси і принципи на Сході в найближчі тижні буде визначати його майбутню роль у регіоні. ЄС має два основних пукти інтересів на Сході. Один – довгострокова стабільність, якої можна ймовірно досягнути, якщо східні сусіди рухатимуться до того виду ліберальної демократії, за який виступає і який просуває через програму Східного партнерства ЄС. Інший інтерес – це дати Росії зрозуміти, що вона повинна прийняти повний суверенітет тих країн, які одного разу приймали доручення з Москви», – вважає Ульріх Шпек.
На думку ж Мотиля, на будь-яке рішення ЄС зміцнити свою основу залученням країн України та інших країн Східного партнерства, Владімір Путін відповість з повагою та неприязним погодженням . «Якщо є річ, яку колишній офіцер КДБ, що пройшов школу жорсткої риторики та прямої дії, ненавидить більше ніж президента України Януковича, це улесливі європейці, які не усвідомлюють своєї власної сили», – наголошує Мотиль.