«З цього приводу пригадується світлина з київської книжкової «Петрівки». На ній тоді ще Голова Верховної Ради Володимир Литвин, на відміну від багатьох колег він справжній книгоман, розглядає щойно видану книжку Барака Обами «Сміливість надії». Картинка навпаки, мабуть, малоймовірна – наші політики ще не того рівня, щоб їх перевидавали і ними цікавилися», – заявляє Бондар.
За його словами, поширення творів за кордоном – справа рук радше самих авторів.
«У країнах колишнього СРСР це зробити легше – дехто з українських політиків видає свої твори російською або також і російською. Наприклад, так було з книжкою Леоніда Кучми «Україна – не Росія»», – зазначає експерт.
На його думку, мемуари навіть наших сучасників з часом також можуть мати попит за кордоном.
«Головне – нехай пишуть. Поки що в Україні політики не надто проектують свою творчість на, так би мовити, зовні. А комерційний зиск їх, певно, за деякими, втім, відомими випадками, не цікавить», – пояснює Бондар.
Детальніше читайте в інтерв’ю Тиждень.ua «Юрій Бондар: Науковий ступінь політика – часто складник «джентельменського набору» на кшталт годинника чи краватки»