«Ніколи знову» – таке гасло, надруковане червоним і чорним, зустрічає кожного з банера на фронтоні будинку, який є колишньою штаб-квартирою Комуністичної партії України на подільській вулиці Борисоглібській. Нині в цих приміщеннях знаходиться комітет люстрації, а в підвалі, де колись містилася друкарня, що обслуговувала потреби КПУ, щодня працює Канцелярська сотня Майдану, яка сортує і сканує дрібні шматочки паперу, аби відновити документи компанії наближеного до режиму Януковича молодого скоробагатька Сергія Курченка.
Таємниці славетного комбінатора
Младоолігарха і улюбленця Сім’ї Сергія Курченка на початку квітня офіційно оголошено в розшук. Курченко розшукується за підозрою в скоєнні злочину за ч.5 с.191 Кримінального кодексу України (Привласнення, розтрата або заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах), а 20 березня ГПУ оголосила про підозру Курченка в спільному з іншими особами розкраданні майна державного підприємства ПАТ "Укргазвидобування". Слідством у його справі вже встановлено, що чотирма компаніями підконтрольної Курченко групи (ТОВ "Зовнітрансгаз", ГП "Петрол", ПМЖ "Петрол – ФОРВАРДІНГ" і ПП "Армада-Плюс") протягом 2012-2013 років на територію України було ввезено нафтопродуктів на 25 млрд грн. для їх переробки як давальницької сировини і подальшого "реекспорту". Фактично продукція була реалізована на території держави без митного оформлення, сплати податків і зборів, від чого бюджет втратив близько 7 млрд грн. За словами в.о. генерального прокурора України Олега Махніцького, ці кошти були направлені на фінансування спецпідрозділу "Беркут", тітушок та інших банд-формувань "з метою масового вбивства людей".
Читайте також: Безіменна сотня. Скільки насправді жертв бійні 18 лютого?
В останні дні лютого 2014 року у Києві горіли не лише покришки та мотлох на барикадах, а й документи режиму, який падав. Компроментуючі документи нищили у різних місцях – від особистої багатогектарної резиденції Віктора Януковича у Межигір’ї до СБУ та приватних компаній. Втікаючи з України слідом за поваленим колишнім президентом, фінансист Сім’ї і за сумісництвом голова наглядової ради СЄПЕК "младоолігарх" Сергій Курченко майже один в один скопіював дії свого боса, віддавши команду знищити документи, пов’язані зі звітністю і діяльністю його компанії. Щоправда, на відміну від тих, хто палив під «хонкою» на газонах Межигір’я і топив у Дніпрі теки із «сімейною» фінансовою звітністю, фотографіями, чорними списками Автомайдану, сєпеківці вдалися до простішого способу: усі документи пропускали через так званий шредер, спеціальну машину для нищення непотрібних, або, у нашому випадку, небезпечних документів, яка січе папір на дрібні, в пів сантиметра шириною смужечки.
Все це – аби приховати сліди корупції, розкрадань та інших видів незаконної діяльності у сфері торгівля газом, бензином, нафтопродуктами… У сміттєвих контейнерах біля головного офісу СЄПЕК у престижному бізнес-центрі «Арена-Сіті», такої паперової тирси, запакованої у чорні пластикові мішки для макулатури, знайшли аж 45 штук. Нині опрацьовано і підготовано до сканування лише сім з них. «Не сподівайтесь на швидкі сенсації», – кажуть практично кожному із журналістів, – «Наша робота – то довга справа. Хочете результату швидше – приєднуйтеся руками, допомагайте сортувати і клеїти. У нас жодні руки не бувають зайвими». Тут радять почекати тиждень-другий, допоки буде відскановано і відновлено перші повні версії знищених документів з компанії Курченка.
Волонтери з Канцелярської сотні, яка нині займається відновленням документів СЄПЕКу, створеної за ініціативи і на заклик журналіста-розслідувальника Дениса Бігуса, сміються: «Здавалося б, така грошовита кампанія, що за сезон, говорять, прокручувала операції на суми як три річних бюджети Львова, а шредер нормальний купити поскупилися. Скупість зіграла злий та соціально корисний жарт з господарем офісу у центрі Києва, аренда якого сягає, в середньому, від 9 до 15 тисяч доларів щомісяця.
Читайте також: Донецький євромайданівець: за події 13 березня нам "шиють" організацію масових заворушень
Як і у випадку з більш ніж 120 тек документів з Межигір’я, які журналісти і всі охочі допомогти виловлювали, збирали, сортували, сушили і сканували, створивши ресурс YanukovychLeaks, доля «документів Курченка» склалася майже у фантастичний спосіб. Денис Бігус розповідає, що журналісти і громадськість вчасно встигли відреагувати і забрати мішки з паперами, які запросто могли б опинитися на будь-якій переробній фабриці. Очевидно, ті, хто нашвидкуруч знищував папери із компрометуючою "СЄПЕК" інформацією, у страшному сні не могли собі уявити, що людям вистачить завзяття, сил і бажання відновлювати документи. Паперовий мотлох міг би так і лишитися назавжди макулатурою, якби 2011 року Агентство перспективних дослідницьких проектів (DARPA) Міністерства оборони США не організувало конкурс на найкращу електронну програму з відновлення документів, пропущених через паперорізку-шредер.
На питання, чи цікавився хтось із правоохоронців документами Курченка, Денис розповідає, що інтерес одразу виявили спочатку ФБР, а потім – ГПУ. Декілька делегацій американського Федерального бюро розслідувань побувало в Україні та проконсультувало Канцелярську сотню, як саме працювати із таким специфічним матеріалом, як паперова тирса. «Американці готові були забрати мішки з папером самі, і самі все клеїти і опрацьовувати. Але я раніше закінчу таку роботу, ніж вони її почнуть», – зазначає Бігус.
Є й інша аргументація: документальні підтвердження злочинів і зловживань Януковича, Курченка і компанії мають лишатися в Україні, і опрацьовувати їх має український громадський сектор. За умови відсутності незалежних моніторингових інституцій в Україні це єдиний шанс, що зусилля сотень людей, які відновлюють документи, матимуть хоч якийсь позитивний результат.
«У цій купі має бути дещо…»
«Мамо, це краще, аніж сидіти на лавці вдома», – чутно телефонну розмову з одного краю великого овального столу, за яким близько десятка жінок і чоловіків різного віку клеють на цупкий кольоровий картон тоненькі смужечки паперу, а насправді частини різноманітних квитанцій, чеків, довіреностей, патентів тощо. Скрізь густо розставлені тюбики сухого клею, пачки з картоном, стаканчики із сміттям, і купки пропущеного крізь паперорізку документів. Здебільшого всі, хто працюють, дізналися про Канцелярську сотню з соціальної мережі Facebook. Найбільше осіб було в перші дні роботи, коли мішки із паперовою тирсою розбирали на вулиці Рижській, а нині – буває у вихідні дні по обіді.
«Налаштовуйтесь на те, що це довга і подекуди марудна робота», – інструктує когось, хто вперше сів за подібного штибу аплікації, пані Ольга. Вона – одна з тих, хто працює над відновленням документів СЄПЕК і Межигір’я з уже достатньо давно. Саме такі люди після довгих годин і навіть днів можуть приблизно розказати, що ж приховує в собі купа паперового мотлоху, відновлення інформації з якої може сильно вдарити по олігархові Курченку та Януковичу, які переховуються нині на території Росії. «О, сума у 104 тисячі… Цікаво, чи ті, хто тут уже попрацював, не побігли до своїх роботодавців по підвищення зарплатні?», – жартує чоловік з протилежного боку кімнати. Він – з Росії, підтримав Майдан. Багато розповідає про Путіна і про Курченка, який нібито вклав рештки капіталів, які забрав, у газові промисли на півночі РФ.
Читайте також: Адвокат постраждалих майданівців: "У прокуратурі немає ані нових людей, ані нового підходу"
«Нині я менше ходжу на Майдан, аби допомагати там. Клею документи декілька днів на тиждень, здебільшого на вихідних. Дійсно, робота ця буває нуднуватою, але для мене це своєрідна медитація, шанс позбирати думки до купи у ситуації, коли на нас усіх чиниться страшенна інформаційна атака», – ділиться своїми міркуваннями щодо Канцелярської сотні молода киянка. Допомагати приходять різні люди, – як молодь, так і старші. Це своєрідний майданчик, де громадяни, як це було і на Майдані, активно продовжують обмінюватися своїми думками. Для багатьох дійсно важливо, аби Курченка як поплічника Януковича було засуджено. Декому просто цікаво дізнатися, цифри з якою кількістю нулів трапляються у документах.
«Видно, що це здебільшого бухгалтерські документи – накладні, чеки, рахунки за паркову, відрядження і квитки», – пояснює пані Ольга. Додає, що частину з документів розірвали руками, і їх легше можна було прочитати. «Нам трапилися уривки із записів підготовки до якогось шоу, розцінки на зірок. А також резюме були цікаві, із позначками олівцем. Підходить людина, або ні, або що вона хороший фахівець, але не для системи. Ще стюардес на особисті борти набирали. А також фінансистів та контролерів. Майже до 20 лютого, коли все вже в країні стало ясно», – підсумовує жінка. Поряд із нею клеють папір пані з онучкою – тінеджеркою. Дівчина прийшла сюди з власної волі. Говорить, що багато її однокласників нині допомагають разом із батьками тим біженцям, які переселилися з Криму до Києва. «Це моя держава, і я можу допомогти їй хоч чимось», – підсумовує симпатичне дівчисько.
Її бабуся пані Тетяна більш говірка. У Канцелярській сотні вона бачить продовження того, що почалося на Майдані, коли і старий і молодий заходилися змінювати порядок речей у своєму суспільстві. «Знаєте, вчора мені трапилися уривки паперу із назвами фірм, шматками прізвищ, і не лише українських. Вірю у те, що ці документи потрібні слідчим, журналістам, які далі зможуть знайти інші, вагоміші документи, а не лише ці, знищені», – ділиться враженнями пані Тетяна. І додає: «Багато говорили про те, що Майдан куплений і проплачений. А він стояв три місяці! Так само і тут: я б ні за які гроші не пішла б переривати і склеювати мотлох. Тут я за ідею, як і на Майдані, і по госпиталях». Жінка вже на пенсії, найбільше боїться сісти на лавицю перед своїм будинком, і врости у неї корінням. А ще гірше – продатися за кіло гречки.