На вихідних у Києві міністр закордонних справ Великої Британії Вільям Гейґ провів переговори з новими лідерами України щодо кризової ситуації. Лондон тим часом заявив про вихід із переговорів про підготовку до саміту Великої вісімки, а також застеріг президента РФ Владіміра Путіна, що дії росіян можуть спричинити війну.
Як і решта членів НАТО, Сполучене Королівство вважає військове вторгнення Росії до Криму безсумнівним порушенням суверенітету України та загрозою миру в світі. Упродовж вік-енду британці вели завзяті телефонні розмови з європейськими партнерами та Сполученими Штатами. Британські коментатори й преса назвали події в Україні найбільшою кризою у відносинах Схід – Захід від часів холодної війни.
Лунають заклики до України не піддаватися на російські провокації, в політичних колах висловлюють підтримку її суверенітету. «Очевидно, суверенітет і територіальна цілісність України були порушені, – сказав Гейґ. – У міжнародних справах так не годиться».
Британський уряд вимагає від Путіна вивести російські війська, які, схоже, контролюють аеропорт у Криму, а також припинити підготовку до збройного вторгнення. Однак до дальших дій має обережний підхід. У рік, коли багато людей відзначали сторіччя початку Першої світової війни, політики застерігають Москву, а також і Київ не вдаватися до поквапних кроків, щоб не спровокувати ланцюгової реакції, здатної призвести до відкритої ворожнечі. Велика Британія намагається переконати російську та українську владу в необхідності прямого діалогу – у межах оонівських або європейських безпекових форумів.
Чимало британців сприймають Крим досить емоційно у зв’язку із тривалою кривавою війною, яку їхні предки вели там із росіянами 160 років тому. Але нині півострів викликає змішані почуття. З одного боку, телеканали показують російськомовне населення, що виступає проти усунення Януковича, й підкреслюють розкол в Україні на західні регіони, орієнтовані на Європу, й південні та східні, що мають тісніші зв’язки з РФ. Із другого – британська преса рішуче засуджує те, що називає агресією Росії та спробою Путіна скинути нову владу в Києві.
Читайте також: Про відмінність тероризму від збройної агресії
Тим часом усі розуміють, що Заходу непросто буде покласти край будь-якій російській військовій агресії в Криму. Громадська думка не настроєна на масштабну військову конфронтацію з Москвою, країни НАТО не готові відправляти військовиків на захист української влади. Альянс скликав екстрене засідання, однак військовий ультиматум, що лише ускладнить пошуки дипломатичного вирішення кризи, є малоймовірним. Повсякчас проводять паралелі з війною між Росією та Грузією. Наразі найімовірнішим варіантом розвитку подій є призупинення звичних відносин із РФ, а також активні спроби дипломатів знайти рятівний компроміс між Києвом і Кримом.
Прихильники жорсткішого курсу проти Москви обурені. На вихідних колишній посол Великої Британії в Росії сер Родерік Лайн заявив, що польська, німецька і французька влада повинна взяти ініціативу у свої руки, бо, очевидно, президент США Барак Обама не збирається втручатися, а Лондону взагалі, здається, бракує ефективної зовнішньої політики.
Попри активну підтримку нової влади в Києві, коментатори здебільшого звинувачують саму Україну в її трагедії. Газети й телебачення не шкодують докорів на адресу країни щодо поганого управління та недолугої влади з часів здобуття незалежності. Захід покладав великі надії на тріумф української демократії після Помаранчевої революції 2004 року. Утім, конфлікти, корупція, брак компетентності соратників Віктора Ющенка підштовхнули багатьох до висновку, що жоден політик в Україні не здатен і навіть не прагне контролювати ситуацію з корупцією чи керувати демократичною владою, позбавленою міжфракційних суперечок або етнічних розколів. Цього тижня The Economist назвав Верховну Раду «кублом злодіїв і кар’єристів».
Новина про те, що Україна терміново потребує $35 млрд для уникнення банкрутства, була сприйнята скептично: країни Заходу не готові давати її уряду бодай якісь кошти через брак гарантій проведення політичних реформ, прозорості, внутрішнього консенсусу й повернення величезних сум, присвоєних Януковичем та іншими корумпованими політиками й олігархами. На думку сера Родеріка, зараз Україні від Заходу потрібна «сувора любов». Він додав: «Подолання кризи в довгостроковій перспективі не передбачено. Україна не є «призом», який Росія чи ЄС можуть виграти чи програти. За нинішніх обставин вона тягар».
Читайте також: Острів Крим: хроніка неоголошеної війни
Непокоїть громадськість і вплив «екстремістів та антисемітів», присутніх на Майдані. Їхні погляди були оприлюднені у Великій Британії, що не сприяло підтримці протестів проти Януковича.
Тим часом, попри велику кількість росіян, які мешкають, інвестують і працюють у Великій Британії (понад 100 тис. їх живе у Лондоні та околицях), президент Путін та його націоналістична політика не мають тут практично жодної політичної підтримки. Його безкомпромісна антизахідна й антиамериканська позиція, авторитарний стиль та репресії проти російських нонконформістів і політичних опонентів забезпечили йому репутацію старомодного радянського диктатора з незмінною ворожістю до західних інтересів, якому не можна довіряти.
Деякі британці із правими поглядами вважають українську кризу ідеальною можливістю для протистояння та приниження Владіміра Путіна. Мудріші політики називають такі наміри вкрай небезпечними й контрпродуктивними. Як постійний член Ради Безпеки ООН Велика Британія має тісно співпрацювати з Росією для вирішення глобальних проблем. Протистояння з Путіним у зв’язку з Україною загрожує тим, що, наприклад, співробітництво у справі Сирії стало б неможливим. Велика Британія також уклала величезні інвестиції в Росію, які можуть бути конфісковані або заморожені. Крім того, вона, не виключено, втратить чимало гостей із РФ, що зашкодить туристичній галузі країни. А щодо таких проблем, як відмивання грошей, глобальний тероризм, санітарно-епідеміологічний контроль та зміна клімату, Велика Британія та інші країни Заходу мають і далі вести діалог із Москвою.
Читайте також: Світ про окупацію Криму: пошук інструментів впливу на РФ, страх війни та фактологічні помилки
Наразі російська спільнота у Великій Британії не лобіює інтересів Кремля, адже в будь-якому разі більшість тамтешніх росіян – проти Путіна. Заможні росіяни, які мають власність та інвестиції у Сполученому Королівстві й діти яких навчаються у британських приватних школах, не бажають вступати в політичну конфронтацію зі своєю батьківщиною. Українська спільнота у Великій Британії, що налічує 11 тис. осіб, також реагує стримано, хоча посол України в Лондоні запевнив нову владу в Києві щодо підтримки й закликав британців до солідарності.
Велику Британію та інші країни Заходу найбільше непокоїть ризик краху України як унітарної держави з огляду на загострення давнього розколу на Схід і Захід. Політики намагаються переконати Москву, що будь-які дії, котрі посилюють розкол в Україні, матимуть катастрофічні наслідки як для Росії, так і для західних держав. Лунають заклики на адресу НАТО стосовно залучення РФ до серйозніших переговорів щодо безпеки в Європі, а також посилення її присутності в штаб-квартирі Альянсу. За нинішньої напруженості згода Путіна на таку пропозицію видається малоймовірною. Уряд, парламент і преса Великої Британії усвідомлюють, що криза у зв’язку з Україною поглиблюється, однак виходу із ситуації не бачать.