Після багаторічних суперечок про можливість вироблення власної ядерної енергетики польський уряд нарешті прийняв план. 28 січня Міністерство економіки представило детальний документ на 150 сторінок, який відкриває шлях до будівництва двох атомних електростанцій. До 2016-го визначать місця для їх спорудження. На прикметі два райони поблизу балтійського узбережжя: Хочево і Жарновець. Будівельні роботи повинні розпочатися ще через три роки, і до 2024-го перша АЕС має запрацювати. Керуватиме проектом державне енергетичне підприємство PGE; приблизну вартість оцінюють у 40–60 млрд злотих ($13–16 млрд).
Поки що схвалення плану правлячим кабінетом – найважливіший крок у підготовці до будівництва першої в країні АЕС, як вважає Анджей Бобінський із варшавського аналітичного центру Polityka Insight. Але це ще не гарантує, що Польща таки розщеплюватиме атоми. Документ не дає відповіді на два найважливіші запитання: як фінансуватиметься цей проект і як можна зробити його прибутковим. Уряд наполягає, що на будівництво атомних електростанцій не витратять жодного злотого з державного бюджету, тож потрібно знайти приватну компанію або консорціум, які мають бажання й можливість здійснювати такі величезні ризиковані інвестиції.
Кай-Олаф Ланґ, працівник Німецького інституту міжнародної політики та безпеки (Берлін), погоджується, що честолюбні плани Варшави в атомній енергетиці викликають чимало запитань. «Багато що залежить від політики Європейського Союзу щодо зменшення об’ємів викидів вуглецю», – каже він. Польща – найбільший у ЄС постачальник бурого вугілля, і понад 80% електрики в країні виробляється на вугільних ТЕЦ (див. «Вугільний тягар»). Донині вона більш-менш виконувала свої членські зобов’язання в ЄС щодо обмеження викидів СО2. Але минулого місяця Європейська комісія закликала держави Союзу зменшити вихід парникових газів у атмосферу на 40% до 2030 року, після запланованого 20-відсоткового скорочення до 2020-го (усе відносно показників 1990 року). Окрім того, Єврокомісія хоче запровадити обов’язковий для всього ЄС план виробництва електроенергії з відновлюваних джерел на рівні принаймні 27% від загального.
Іще одна перепона на шляху Польщі до ядерного майбутнього – громадська думка. Опитування свідчать, що більшість її громадян підтримують ядерну енергетику, але ситуація може змінитися, надто коли запропоноване місце для будівництва АЕС виявиться близько від чиєїсь домівки. Наступного року в країні відбудуться вибори. Опозиційна партія «Право і справедливість» раніше з більшим ентузіазмом сприймала ідею створення атомних станцій, аніж владна «Громадянська платформа», але зараз вимагає провести референдум із того питання.
Свою роль у цьому процесі може відіграти і сланцевий газ. Поки що розвідка сланцевих родовищ на півночі Польщі просувається повільно через бюрократію та побоювання за стан довкілля, що не може не дратувати іноземних інвесторів. Влада намагається щось змінити. 5 лютого міністр екології оголосив про новий закон щодо видобутку газу зі сланців, який має покласти край паперовій тяганині та перешкодам, які чинять регулятивні органи. На радість інвесторам Національний оператор енергетичних корисних копалин (NOKE) не братиме участі у видачі ліцензій. «Я думаю, що це сприятиме розвідці надр», – каже Камлеш Пармар, генеральний директор компанії-інвестора 3Legs Resources.
Колишній керівник PGE Кшиштоф Кіліан сумнівається, що уряд може одночасно почати виробництво електрики на АЕС та видобуток сланцевого газу, бо для обох проектів потрібні гігантські інвестиції. Тим часом Росія будує атомну електростанцію в Калінінградській області. Донині й Варшава, й Вільнюс відмовлялися від пропозицій експорту електроенергії з РФ, адже прагнуть послабити енергетичну залежність від неї. Торік у червні спорудження станції було тимчасово зупинено.
«Польський уряд, – нарікає Бобінський, – не має послідовної енергетичної політики». Здається, він хоче перестрахуватися завдяки ядерним проектам, водночас намагаючись пришвидшити розвідку покладів сланцевого газу і стежачи за тарифами на квоти щодо викидів двоокису вуглецю. Німеччина з тевтонською ретельністю провадить свою неоднозначну енергетичну реформу під назвою Еnergiewende, що передбачає відхід від атомної енергетики. Тим часом Польща все ще вагається, в який бік податися.
© 2011 The Economist Newspaper Limited. All rights reserved
Переклад з оригіналу здійснено «Українським тижнем», оригінал статті опубліковано на www.economist.com