Політичне життя Кіровограда не так часто потрапляє в поле зору столичних ЗМІ: вважається, що степовий обласний центр – досить спокійне місто. Хоча це не зовсім так. Досить згадати резонансну історію 2004 року, коли про бунт кіровоградців проти цинічних фальсифікацій на виборчому окрузі № 100, влаштованих владою, аби «протягти» у президенти України Віктора Януковича, говорила вся Україна.
Тепер знову настав час політичних загострень – хвиля масових протестів проти узурпації влади Януковичем та проти шаленої корупції докотилась і до Кіровограда. Кульмінацією стали події 25–28 січня. Напруження різко зросло після того, як обласна рада, аби відрапортувати Банковій, прийняла звернення, яким підтримала політику Януковича, засудивши майданівський «екстремізм». Утім, «прийняла» – не зовсім точне слово, адже спочатку рішення не набрало потрібної кількості голосів. Після цього голова облради Микола Ковальчук вирішив скористатися досвідом Ігоря Калєтніка: повторне голосування відбувалось уже в ручному режимі. Ще б пак. Як розповів мені народний депутат від «Батьківщини» Валерій Кальченко, перед початком сесії в кабінеті голови обласної держадміністрації Андрія Ніколаєнка чатували всі головні силовики й правоохоронці області: прокурор Кіровоградщини та очільники облуправлінь СБУ і МВС. Їм теж потрібно було терміново рапортувати «нагору», що «заходів ужито»…
У цей час приміщення обласної ради пікетували близько півтисячі євромайданівців; на противагу їм влада виставила три сотні антимайданівців із прапорами Партії регіонів (переважно робітників підприємств нардепа Станіслава Берьозкіна). Були сутички. Євромайданівці намагалися їм запобігти (якогось молодика, що ховав під курткою обмотану скотчем арматуру, вивели з натовпу); потім втрутилася міліція, виставивши кордон між групами протестувальників.
Двоє нардепів-регіоналів намагалися пафосно закликати тих, хто вийшов на майдан, утриматися від насильницьких дій, проте одного з них, Віталія Грушевського, який 16 січня голосував за драконівські закони, мітингувальники слухати не захотіли. Як і голову обласної ради Ковальчука, той теж дістав свою порцію вигуків «ганьба!». Це була розплата невдоволених кіровоградців за його намагання будь-що догодити Банковій.
26 січня: мішки з піском у вікнах держадміністрації
25 січня увечері голова ОДА Андрій Ніколаєнко налякав жителів тим, що на місто насуваються «спеціально підготовлені бойові групи з інших регіонів України», які завтра штурмуватимуть приміщення на площі Кірова, де розміщені органи влади. Проте невдовзі стало зрозуміло, що губернаторські страхи дуже перебільшені, оскільки насправді «чужаки» в обласному центрі якщо і з’явилися, то зовсім не ті, про яких казав наляканий есбеушниками Ніколаєнко. Місцеві сайти раз по раз повідомляли, що на вулиці Дзєржинского, неподалік Кіровоградської обласної ради, стоять автобуси з молодиками характерної зовнішності. Прихисток тітушкам дали обласна податкова інспекція, третя лікарня та супермаркети АТБ. Міліція на сумнівні «забави» гостей не реагувала; свідки стверджували, що чули від прибульців: «Завтра (26 січня. – Авт.) тут последний день, а потом валим на Винницу».
У неділю вранці Кіровоград був здивований тим, що всі фасадні вікна будівлі ОДА виявилися затулені… мішками з піском! Рядові держслужбовці виносили звідти коробки з документацією, перебазовуючи їх на Дзєржинского, 84. На порозі півсотня курсантів внутрішніх військ у повній амуніції гриміла щитами: тренувалася, демонструючи місцевому люду свою «грізну» потугу. На підмогу майбутнім офіцерам владці звезли з півтори сотні тітушків, які гуртувалися купками осіб по 20–30 неподалік центральної площі. Їх легко розпізнавали за георгіївськими стрічками й жовтими чи жовтогарячими будівельними рукавицями.
Незвична картинка лише підігріла цікавість кіровоградців до того, що відбувається: влада здуру сама забезпечила «рекламу». На площу почали сходитися люди. Активісти Євромайдану гуртувалися перед пам’ятником Кірову, по той бік почали збиратися звезені з районів бюджетники-антимайданівці. Дехто з них навіть тримав табличку з назвою свого району. Загалом «захисників влади» – курсантів, тітушків і бюджетників – набралося близько тисячі. Якийсь час вони слухали музику, а потім, замерзнувши, почали розсмоктуватись, адже запланований мітинг Євромайдану було призначено аж на 12-ту.
До того часу на площу Кірова зійшлося від 3 до 5 тис. жителів міста. Проте штурмувати адміністрацію ніхто й не збирався, тим паче що найбільших «радикалів» міліція встигла ізолювати від подій. У помешканнях очільників ВО «Свобода» Олега Ромащенка та Сергія Запорожана провели обшуки, а їх самих спозаранку просто з ліжка відправили до відділків.
І все-таки без сутичок не обійшлося. Пролилася навіть перша кров, хоча чоловіки з обох боків від пам’ятника, узявшись за руки, стали щитом, аби відтіснити тітушків. Зчинилася тиснява, найагресивніші почали «працювати» кулаками й ногами. Між кіровоградськими футбольними ультрас і привозними тітушками почалася бійка, яку, втім, швидко пригасили євромайданівці. Міліція в сутички не втручалась і на звернення до неї із проханням затримати «бандитів з молотками» ніяк не реагувала.
Кіровоградські події, отже, підтвердили те, про що знає вся країна: влада, міліція і тітушки – одне ціле, такий собі тріумвірат, який живе й діє за своїми неписаними законами.
Репресії
Наступні два дні так звані правоохоронні органи тотально зачищали місто від опозиціонерів. Картина великої «битви» з «екстремістами» в «маленькому Парижі» (як часом називають Кіровоград його мешканці) вражає не менше, ніж дніпропетровські чи харківські політичні «сафарі».
Найбільших утрат зазнала місцева «Свобода»: від 4 до 15 діб арешту дістали Ігор Якименко, Ігор Деркач, Святослав Коваль та Максим Гуцалюк. Голову міської організації УДАРу Сергія Горбовського та бізнесмена й громадського активіста Миколу Онула засуджено до утримання під арештом у СІЗО впродовж 15 діб. Активіст Євромайдану, депутат Кіровської райради Микола Гречуха та керівник кіровоградського Автомайдану й організації «ДАІ не ДАЙ» Віталій Коваль кинуті за ґрати на 13 діб.
А найбільший шок у місті викликали рішення Кіровського суду, згідно з якими до СІЗО на 60 (!) діб відправлено голову Кіровоградської обласної організації «Просвіта», 37-річного доцента Державного університету імені Володимира Винниченка Олександра Ратушняка та Віталія Єгорова, лідера ультрас кіровоградської «Зірки». Ратушняку спочатку «шили» ст. 296 «Хуліганство», проте вже близько 16:00 автор цих рядків отримав від нього есемеску такого змісту: «Сьогодні суд. Кіровський. Світить 60 діб арешту. Участь у масових заворушеннях». Як бачимо, так і сталося. Кіровський суд не став слухати свідків Олександра, взявши до уваги лише свідчення трьох грифонівців, до речі, відсутніх у залі. Прохання професора Григорія Клочека, керівника обласної письменницької організації Василя Бондаря та депутата обласної ради Ірини Малик, готових узяти Олександра Ратушняка на поруки, суд відхилив.
Зауважу, рішення ухвалювали через кілька годин після того, як Верховна Рада скасувала свої провокативно-дурнуваті «закони».
Але боротьба триває. Своїми
діями влада тільки підігріває ненависть людей до себе. Схоже, її більші й дрібніші очільники не відають, що творять. Хоч би той-таки голова Кіровоградської обласної ради Микола Ковальчук, який, виступаючи днями на мітингу прихильників регіоналів, заявив: «Ми не можемо бути європейською державою, тому що ми поки що маємо не обличчя Європи, а ми маємо обличчя банди!».
Що ж, таки правду сказав чоловік, хоч і мимоволі.