Валерія Бурлакова Media Officer українського офісу Amnesty International

Чим зараз вихваляються бійці «Беркуту» у соцмережах

VIP-хроніки
24 Січня 2014, 11:40

За межами  Майдану теж вирує життя. І, як не дивно, є в ньому не тільки “тітушки” та полювальники на них, прихильники опозиції, проплачені й не дуже прихильники влади… але й прихильники ПМОП “Беркут”.

Як свідчить приклад відомої (але нині, на жаль, закритої через сором’язливість адміністратора) спільноти ВКонтакте ПМОМ “Беркут” – оплот спокойствия страны!!!”, створюють “групи підтримки” бійців… самі бійці.

Так, адміністратор “…оплота спокойствия” – особисто боєць спецпідрозділу Дмитро (чи, як герой називає себе сам – Дімас) Усатов. Боєць передовий – днями він «засвітився» на відео з катуванням голого хлопця. Тобто, захищає президента і словом, і ділом.

Хоча у МВС не цінують: навіть пообіцяли встановити, хто саме знущався над затриманим. До того ж, особисто Віталій Захарченко вказав особовому складу МВС на “неприпустимість таких дій”. Для особового складу МВС це, скоріше за все, стало справжньою новиною.

Херсонець Дмитро Усатов

У спільноті боєць спецпідрозділу оприлюднював (та, сподіваємось, буде робити це й надалі) таємну інформацію про те, як саме правоохоронці планують захищати “спокойствіє” мешканців України.

 

Та пояснював у чому полягають основні функції спецпідрозділу…

…Який, судячи з усього, має власні політичні амбіції.

Спільнота Дімасіка – не єдина подібна. Користуватись графічними програмами навчились адміни групи “Спецпідрозділ Беркут МВС України”.

Зате, на відміну від багатьох, вони відкриті для спілкування.

 

У групі “СПЕЦПІДРОЗДІЛ УКРАЇНИ “БЕРКУТ” (“Безпека народу – найвищий закон!“, – не соромляться тут згадувати гасло бійців) повним ходом йде боротьба з «фашизмом».

Та висвітлюють події останніх днів. Щиро співчувають. Так, 11 січня після того, як “бідні хлопці” по-звірячому побили мітингувальників біля суду, “бідних хлопців” змусили зняти маски.

Також можна з’ясувати, що бійці “Беркуту” – голодні вовки. Зовсім не ситі шакали, як міг подумати хтось.

Деякі записи розчулюють до сліз. В них йдеть про те, що бійці готові віддати життя за “…незнакомых людей, которых повторно даже не увидят”. Є припущення, що особисто Віктора Федоровича вони не побачать взагалі ніколи.

Загалом пости у спільноті легко можна поділити на “до” та “після” Євромайдану. Ті, що “до” – актуальність давно втратили.