11:30, 29 грудня, станція київського метрополітену «Героїв Дніпра», кінцева, остання в напрямку Межигір’я. Біля виходу з підземки стоїть заледве 300 людей – замало, як для амбітно анонсованої акції. В очікуванні інформації щодо подальших дій, протестний люд коротає час, як може: хтось п’є каву, хтось робить фото на пам’ять для історії та соцмереж. Найактивніші намагаються поспілкуватися з ідейними супротивниками, які злітаються на україно-європейську символіку, як бджоли на мед.
«Та ви просто не хочете працювати! Йдіть на роботу, що ж ви всі робите! І молодь нашу підбурюєте!», – надто емоційно, аби чула вся площа, ретранслює пенсіонерка до чоловіка у помаранчевій будівельній касці меседжі Партії регіонів. Той щоправда, не зважає і продовжує меланхолійно попивати каву.
Тим часом прилеглі вулиці забиті автомобілями із прапорами України та Євросоюзу. Тепер масовість акції відчувається. За кілька сотень метрів від виходів з метро стоять автобуси, які забирають усіх охочих побачити легендарний залізний паркан. До них групами сунуть протестувальники.
«Альо, кума? Тут таке відбувається! Машини сунуть на Межигір’я! З американськими прапорами! Їх тут десятки, вулиця забита», – говорить біля виходу з місцевого базару мадам передпенсійного віку у мобільний телефон, погойдуючи поліетиленовими пакетами із традиційною для новорічних свят курятиною. Які саме прапори вона вважає американськими – жовто-блакитні, червоно-чорні чи сині із жовтими зірками, пояснити важко.
13:00. Автомобілі один за одним виїжджають з Києва. Вздовж маршруту то тут, то там видно пости ДАІ, які уважно спостерігають за машинами, що повільно, із увімкненими аварійними сигналами, котяться трасою. Біля виїзду з міста нас зупиняють організатори – формують колону. Перед нею – велосипедисти. Вони швидко шикуються й непоквапом рушають. Ледь не в кожного за спиною майорить прапор – популярний останній часом національний стяг або ж зірково-синій ЄС. Повз проходить із кілька десятків піших протестувальників. Теж в сторону Нових Петрівців.
«Їдемо у два ряди, вмикайте аварійку, не поспішайте», – об’їжджаючи учасників колони говорить чоловік на мотоциклі. Активісти слухаються, дружно тиснуть на клаксони і рушають з місця. Поряд опиняються старі й побиті радянські «Жигулі» невідомого кольору, раритетні «Запорожці», масові Dаewoo, популярні Skoda, Opel та КIA. Тут же – Lexus, Infinity й Chrysler. Десь серед колони видно автобуси із народом без «коліс» – маршрутки «Богдан» і мікроавтобуси від Mercedes. Вздовж траси «голосують» люди – просять підкинути до резиденції Януковича. Активісти радо допомагають. В окремих авто у вікнах таблички – «Таксі до Межигір’я. тариф – 0 грн 00 коп».
14:00. На підходах до легендарних Нових Петрівців автопротест зустрічають ДАІшиники та популярні останнім часом серед них КАМАЗи без держномерів. На явне порушення з боку водіїв вантажівок інспектори уваги не звертають, але зачитують судову заборону для активістів – автомобілі на територію поселення пускати «нє вєлєно». Євромайданівці народ законослухняний – паркують сотні авто вздовж узбіччя і пішки рушають до резиденції. За триста метрів до цілі протестуючих зустрічають барикади з ПАЗиків, стіна з міліції та металевих щитів. Перед ними шикується самооборона Майдану, закриваючи прохід до міліціонерів для уникнення сутичок. Мітинг починається.
Такої кількості людей Нові Петрівці, певно, не бачили ніколи. Невеличка площа перед «тупиком Януковича», як охрестили автомайданівці під’їзд до Межигір’я, заповнена протестуючими. Хтось вилазить на машини, які прорвалися через блокаду, аби поглянути на зелений паркан. Замість того бачать другий кордон міліції, який вишикувався за 300 метрів. Велосипедисти збираються у прилеглих вулицях, гріються чаєм. Над головами майорять десятки прапорів. Крізь натовп тягнуть справжню труну. Дві пари рук бережно ставлять її перед міліцейським кордоном. Активісти пояснюють – це символ смерті діючої в Україні влади. Міліціонери на подарунок ніяк не реагують, лише дивляться поперед себе крізь конденсат, що повільно випадає на скляних забралах шоломів.
«Зека треба охороняти, а не оберігати», – час від часу скандують у натовпі.
«Пропустіть мене, будь-ласка! Мені додому. Де ваш старший? Я з ним раніше спілкувався, – звертається до повнуватого міліціонера чоловік років 50-ти, – Ми ж з дружиною у магазин ходили, я попереджав! І взагалі, мені дуже треба в туалет», – вже пошепки додає місцевий. Міліціонер лише знизує плечима і посміхається. Чоловік із жінкою рушає в обхід, шукати альтернативний шлях.
Тим часом з Майдану прибувають лідери опозиції. З даху агітавтомобілю «Батьківщини» вони заявляють – акція попереджувальна. Якщо вимоги Майдану не почують – обіцяють зробити її постійною. Протестувальники підтримують ініціативи схвальним гулом.
«До перемоги лишилося 300 метрів!» – кричить у мікрофон лідер «Свободи» Олег Тягнибок.
Передні ряди починають скандувати: «Сьогодні!» Протестуючі підтримують. Стає зрозуміло – частина активістів готові до реальної спроби штурму міліцейських кордонів.
Однак Віталій Кличко резюмує: сьогодні – лише попереджувальна акція, «наступного разу» сюди прийдуть мільйони.
16:00. Майдан рушає в гості до одіозного лідера руху «Український вибір» Віктора Медведчука. Активісти в момент створюють кількакілометровий затор, який блокує рух трасою на Київ. Доки одна частина протестувала і ламала паркан колишнього голови Адміністрації президента а нині головного лобіста «русского міра», інша стояла посеред лісу біля Вишгорода на підходах до Києва. Раптово над деревами розривається салют.
«Все, Медведчука відмітингували. Їдем в Конча-Заспу до Азарова», – бігаючи між машинами повідомляє активіст.
Частина колони розвертається і рушає на Київ. Дорогою до елітного поселення сильних світу цього автомобілів меншає. До заміських помешкань із приблизно двох сотень автомобілів та більше, ніж тисячі протестувальників, доїхало близько сотні авто та 300 маніфестантів. Втім, менш гучною акція не стала. Впродовж 15 хвилин незадоволені владою гупали у залізні паркани Азарова-Рибака-Ющенка та писали їм свої побажання.
«Бімбу – геть!», «Кравасісі» – старанно виводили балонами з фарбою протестувальники.
Завершення пробігу кілька сотень маніфестантів відзначили феєрверком. А після без пригод рушили до столиці.