Та цікаво інше: власник шоколадної імперії, очевидно, запеленгував вакуум довіри, який сформувався між опозиційними лідерами та протестним електоратом, який мусив би її підтримувати.
Петро Порошенко не раз і не двічі ходив із опозиції до влади та навпаки. “Звичайно, в нього є бізнес, який залежний від влади як і будь-який бізнес в Україні, – розмірковує політолог Сергій Таран. – А поєднувати бізнес та опозиційність — це дуже важко. Він якщо і зможе взяти голоса в опозиційних лідерів, то лише в першому турі. Бо до другого він очевидно не пройде.”
Попри те, що імовірний кандидат у мери Києва часто опинявся при владі, попит на свіжі обличчя на чолі опозиційних сил, мабуть, є настільки високий, що не тільки виборці, але й політологи ладні забути Петру Порошенку сумнівні політичні кроки, здійснені в минулому. Як, скажімо, участь у СДПУ (о) за Президента Кучми та роботу міністром економічного розвитку та торгівлі в уряді Азарова. “Порошенко все більше повертається у політику, політика йому цікавіша, ніж бізнес, – – вважає Володимир Фесенко. – Я так розумію, не тільки через ситуацію із Roshen. Він більше схиляється до європейських ідеалів, йому вони ближчі, хоча з точки зору бізнесу, йому було б вигідніше працювати з Росією». На думку Фесенка, Порошенко цілком може повторити успіх Сергія Тігіпка, «адже ніша третьої сили досі не заповнена».
«Є чимало людей, які не сильно довіряють владі й не дуже довіряють опозиції, – розвинув свою думку експерт. – І Порошенко цілком може поборотися за симпатію цих людей. Окрім того, за нещодавнім опитуванням соціологічної служби «Рейтинг», близько 30 % виборців (найбільша група) сказали, що хочуть бачити президентом людину з економічною освітою і економічним досвідом. Якщо такі настрої є у суспільства, то є шанс у Порошенка».
Читайте також: Петро Порошенко: Уряд не робить усе необхідне для підписання Угоди з ЄС
У тому, що Порошенко буде балотуватись у Президенти, впевнений президент центру «Український барометр» Віктор Небоженко. «Порошенко буде йти обов’язково, він давно визрів для цього рішення, – вважає Небоженко. – У порівнянні із Олегом Тягнибоком (ВО «Свобода) і Петром Симоненком (КПУ), у нього шанси на перемогу непогані. З вищим ешелоном йому змагатись буде важче. Він може забрати голоси у Віталія Кличка (УДАР) й Віктора Януковича, але не у Юлії Тимошенко чи в Арсенія Яценюка (ВО «Батьківщина»)».
Поза тим, виникають сумніви: чи достатньо самостійною фігурою є сьогодні Порошенко-політик? Чи не згодився б він, в обмін на можливі преференції для власного бізнесу, виступити в ролі “троянського коня” влади, на якого дуже скидається, скажімо, полум”яний опозиціонер Микола Катеринчук? Кондитерський бізнес Порошенка жорстко постраждав від економічної війни Росії проти України. До якої межі він здатен далі терпіти московську обструкцію, і чи зумів би, на випадок підписання угоди з Євросоюзом, зорієнтувати продаж солодощів на Захід?
Оскільки шансів на підписання договору в Вільнюсі — мізер із мізера, всі ці запитання на певний час залишуться, напевне, риторичними. Але проблема браку сильних гравців на полі опозиції залишається. Порошенко першим почав підбирати ключики до сердець розчарованих протестних виборців. Хто наступний?