О десятій ранку під стадіоном «Спартак» майже паломництво – під похмурим небом десятки автобусів, сотні пенсіонерів (і не зовсім) сунуть єдиним потоком до входу на футбольне поле. Їх «фільтрують» на пропускних пунктах вірні партійній політиці чоловіки – перевіряють запрошення і обов’язково (!) паспорти. Далі за залізним парканом,потік розпадається на кілька частин, активісти прямують до наметів із номерами – там відбувається реєстрація учасників зібрання.
«Спадковість у ідеях – це добре. Добре, коли разом із нами молодь приходить. Адже у нас відібрали право голосу – ми ж можемо сказати, з ким хочемо бути!», – із запалом юного комсомольця розповідав чоловік хлопцеві з камерою в руках.
«Київ! Реєструйтеся швидше! Регіони вже всі на місці, лише вас чекаємо!», – чулися невдоволені голоси організаторів.
Поруч з червоними наметами притулилися два намети «Українського вибору» Медведчука. Там, здебільшого, збита у купки молодь намагається пройти реєстрацію. До початку зборів лишається півгодини.
Трибуни вибухають оваціями. Біговою доріжкою, у супроводі охоронців, іде перший номер КПУ – Петро Симоненко. Потискаючи на ходу руки членам партії, він виходить до журналістів.
«Ми проведемо референдум. І я вам можу обіцяти, що до саміту (саміту Східного партнерства у Вільнюсі, де може бути підписана угода про асоціацію України з Європейським союзом – Ред) ми зберемо три мільйони необхідних підписів!», – палко клянеться Симоненко.
Читайте також: Референдум як виклик Януковичу
Тим часом людський потік міліє. У рядах медведчуківців помітне пожвавлення – то наглядачі розсаджують молодь на лави. Дисципліновані ж комуністи зі стажем самі знаходять необхідні сектори і, обмінюючись репліками щодо політичного становища в Україні, підіймаються сходами нагору.
Об 11:00 до мікрофону на імпровізованій президії, що встановлена навпроти трибуни, підходить Симоненко і відкриває зібрання. З колонок лунають інтернаціоналістично-патріотичні пісні. Лідер КПУ починає промову, у якій розповідає про хибність євроінтеграційного шляху та життєву необхідність об’єднання з Митним союзом.
На вході тим часом залишаються ідейні комуністи, на яких запрошень не вистачило. Пенсіонери намагаються апелювати до здорового глузду, партійної солідарності, пред’являють партквитки – марно. Попри велику кількість вільних місць, охоронці лишаються невблаганними.
Попіаритися на благодатній темі «Митний союз vs. євроінтеграція» прийшли не лише комуністи. Під парканом збирається кілька десятків чи то представників, чи то членів партії «Вся Україна», створеної, згідно з даними Державної реєстраційної служби, у 2010 році. Хлопці, на чолі із колишнім депутатом Броварської міськради від УДАРу Ярославом Погарським, із закритими шарфами обличчями і жовтими прапорами оточують машини з досить непоганої якості аудіоапаратурою, які припаркувалися поряд зі стадіоном на різних вулицях.
Повітря роздирає непередавана какофонія звуків. Біля трибуни комуністів чути «Лєнін такой молодой», поряд із входом до стадіону грає щось із «Скрябіна», з фронту противними МС атакують «Незалежністю» Океана Ельзи.
Головний адепт серпасто-молоткастих, тим часом, у кращих традиціях опозиційної риторики звинувачує чинну «буржуазну владу і буржуазну опозицію» в здачі національних інтересів і переконує пенсіонерів у тому, що «Україна конче необхідна Заходу» через свої ресурси. Часом у запалі Петро Миколайович забувається і переходить з державної на регіональну мову. Втім, присутніх це анітрохи не бентежить. Особливо вдалі агітаційні обороти стадіон зустрічає оплесками.
Читайте також: Комуністичне свято демократії за закрити воротами
Молоді медведчуківці, тим часом, нудилися на дерев’яних лавах. Складалося враження, що їм було, щонайменше, байдуже: хтось тихо перешіптувався із друзями, хтось зігрівався активними рухами, більшість ховали обличчя від телекамер. Жоден із учасників посиденьок так і не зміг пояснити журналістам – що привело його на стадіон і чому вони за Митний союз. У певний момент поряд з працівниками ЗМІ з’явився голомозий чоловік, який наполегливо затулив об’єктив камери рукою і «попросив» не знімати. Цікавим є той факт, що напередодні у соцмережах з’явилися оголошення про набір учасників «зібрання». Пропонували за годину роботи досить символічні 30 гривень.
КПУ, тим часом, ухвалило питання референдуму. Воно не відрізнялося від прийнятого минулого разу (яке експерти вважали маніпулятивним) – " Чи підтримуєте ви приєднання України до Митного союзу Республіки Білорусь, Республіки Казахстан і Російської Федерації?” із варіантами відповіді “так” чи “ні”. Руки присутніх дружно здійнялися вгору, керівництво партії оголосило «єдиноголосне прийняття». Делегації комуністів непоквапом розбрелися територією стадіону.
У підсумку – жодної сенсації не сталося. На друге «референдумне» зібрання КПУ прийшло не лише менше людей – 2,5 тисячі (що було видно із кількості порожніх місць), його проігнорували члени Центрвиборчкому. Жоден представник ЦВК, навіть як «фізична особа» на «Спартак» не прийшов. Почути об’єктивні причини підтримки вступу до Митного союзу також не вдалося.
«Розумієте, ми ближчі до Росії. Європа живе за іншими правилами, там інші моральні принципи, зарплати, – мов на партзібранні говорила учасниця зборів Галина Михайлівна, – Там інші правила. Ми ж маємо об’єднатися з Митним союзом».
Читайте також: Як Янукович може використати референдум прос вступ до МС на свою користь
«У мене в Росії живуть діти. І як же я буду до них їздити за закордонним паспортом? Це неправильно! Я підтримую об’єднання з Митним союзом», – розповідала на камери інша учасниця, Марія Ейсман.
«Гей, Черкаси! А ну станьте! Всі дружно сказали «референдум», – кричав чоловік компанії делегатів з регіонів, що вишикувавшись напівколом на фоні стадіону, намагалися сфотографуватися на мобільник для історії. Прибічники «Українського вибору» сиділи на своїх місцях, терпляче слухаючи лекцію про об’єднання з братніми народами. Починався дощ.
