17 вересня було зареєстровано проект змін до Закону про регламент. Голова регламентного комітету Володимир Макеєнко (ПР) пропонує змінити норму про мінімальну чисельність депутатів необхідних для створення депутатської групи, зменшивши її із 32 до 15 депутатів.
Ця ідея не нова у цьому скликанні парламенту.
Про те, що Партія регіонів може внести до Регламенту норму про кількісний склад депутатської групи від 15 осіб, попереджав депутат від «Батьківщини» Микола Томенко ще півроку тому. Але її реалізація стала можливою лише після зустрічі Віктора Януковича з своєю фракцією в парламенті, коли президент звернув увагу на незадовільній роботі фракції з позафракційними депутатами. Дехто з народних обранців достатньо скептично поставився до цього проекту. Зокрема, депутат Сергій Міщенко стверджує, що це «качка», таким нехитрим способом «регіонали» хочуть налякати фракцію комуністів, які дуже зловживають своєю «золотою акцією». Втім процес уже пішов.
Читайте також: Урятувати рядового кнопкодава
Тиждень уже звертав увагу на можливості з допомогою Регламенту спотворити результати виборів 2012 року. Зокрема, серйозні ризики могли б чекати опозицію, якби в Регламент внесли принцип «одна партія – кілька фракцій». Втім і лібералізація процесу створення депутатських груп може переструктуризувати парламент в сегменті «опозиція-«тушки»-позафракційні «мажоритарники». При цьому у процес може бути втягнуто до 50-60 народних депутатів.
Насамперед, малі депутатські групи – це спосіб задоволення політичних амбіцій окремих політиків, які володіють ресурсом для «власної політичної гри». Це, насамперед, стосується Петра Порошенка, про чиї президентські амбіції давно говорять в середовищі політичних експертів. Парламентська група, яка має ті ж права, що й фракція, – добрий майданчик напередодні президентських виборів.
За нашою інформацією, до групи Порошенка можуть ввійти крім людей його команди Григорія Заболотного і Юрія Стеця, низка депутатів від «Батьківщини» і 5-6 позафракційних депутатів – як «мажоритарників», так і «тушок». Не виключено, що пасом «регіоналів» можуть скористатися і політики, які прагнуть реалізації в стінах парламенту. Зокрема, це стосується Ігоря Єремеєва. Кілька місяців тому він вже висловився за створення депутатської групи, складеної з позафракційних депутатів: «Позафракційним депутатам дійсно потрібно гуртуватися між собою. Регламент Верховної Ради виписаний так, що позбавляє багатьох прав позафракційних депутатів. А, як відомо: один у полі не воїн… Таким чином, ймовірність утворення групи можлива». Оглядачі також прогнозують створення депутатської групи ще одним позафракційним – Ігорем Рибаковим, який у минулому скликанні вже очолював групу «Реформи заради майбутнього», і має таку амбіцію і тепер.
Парламентська опозиція небезпідставно побоюється, що зменшення порогу для створення депутатської групи – це удар виключно по опозиційних фракціях. Найбільших втрат від новели Регламенту може зазнати «Батьківщина», де чимало незадоволених новим лідером партії Арсенієм Яценюком. Значно більший, ніж 15 депутатів. Зайве говорити про ще одну загрозу для опозиції – зменшення порогу для створення групи дає новий імпульс «тушкуванню» депутатів. Входження в «неполітичну» депутатську групу, яка формально декларуватиме нейтральні гасла, скажімо, «розвитку громад, захисту інтересів місцевого самоврядування» – це спосіб збереження обличчя для «тушок» перед виборцем (це зовсім інше, аніж входити у провладну фракцію) з отриманням додаткових можливостей як члена депутатської групи. Адже депутатська група – це додаткові гарантії депутатської діяльності: 1) право на виступ одного представника групи з кожного питання порядку денного пленарного засідання; 2) право на виступ у середу на початку ранкового засідання; 3) право на одне усне або одне письмове запитання до членів Кабінету Міністрів України під час "години запитань до Уряду"; 4) участь представника групи у роботі Погоджувальної ради; 5) разом з ще однією групою чи фракцією депутатська група може вимагати перерву у пленарному засіданні на 30 хв.; 6) депутатська група отримує право на фінансований з бюджету апарат тощо.
Читайте також: Партія проти регіонів
Та й з суто іміджевих міркувань, депутатська група – добрий шанс для депутатів себе проявити. Член депутатської групи отримує значно більше можливостей для формування власного іміджу, аніж депутат з будь-якої владної чи опозиційної фракції. Крім того у групі – індивідуальний підхід до кожного депутата, бо кожен «штик» на рахунку. Як свідчать депутати попередніх скликань, перебувати у малих групах для депутатів значно комфортніше, аніж у великих фракціях.
У свою чергу в умовах подрібненого і сегментованого на групи парламенту президент також отримує кращі умови досягнення мети. Адже домовлятися з кожним депутатом-мажоритарником чи «тушкою», мотивувати і контролювати їх значно важче, аніж вести діалог лише з двома-трьома керівниками депутатських груп. В умовах, коли партію влади чекає прийняття низки системних рішень, насамперед, закон про Держбюджет на наступний рік, коли рівень культури відвідування парламенту у ПР залишається незадовільним, це не останній аргумент для внесення вищезгаданих змін до Регламенту. Але особливо важливе створення груп у контексті необхідності шукати заміну КПУ в умовах наростання конфлікту у звязку із підписанням Угоди про асоціацію, а також ухвалення Бюджету на наступний рік. Підтримка КПУ у цих умовах може коштувати надто дорого, якщо її взагалі вдасться отримати по усіх питаннях.
Врешті необхідно звернути увагу і на те, що згідно з ч.6 ст.59 Регламенту ВРУ «зареєстрована депутатська група має права депутатської фракції»; у світлі української традиції, коли парламентські фракції включені у процес організації виборів, то і парламентські депутатські групи отримають аналогічний статус. На сьогодні не зовсім зрозуміло, яким чином буде сформовано окружні і дільничні виборчі комісії на виборах до парламенту у проблемних округах, які мають відбутися у грудні 2013 року. З одного боку, ці вибори проходять за процедурою виборів 2012 року.
Читайте також: Регіонали знайшли в опозиції півсотні тушок
Відповідно до цієї процедури, формування виборчих комісій відбувається згідно з перехідними положеннями до закону про вибори народних депутатів, за якими право на подання мали фракції парламенту VI скликання; але сьогодні цих фракцій немає і відповідних подань вони зробити не зможуть. З іншого боку, згідно з чиною редакцією Закону про вибори народних депутатів, виборчі комісії формуються за поданням партій, які сформували фракції у поточному скликанні.
Дуже можливий варіант, коли депутатські групи будуть включені у виборчий процес на парламентських виборах 2013 року: або новостворена депутатська група назве себе депутатської групою певної партії (а КСУ дасть тлумачення, що права групи і фракції однакові і в частині подань до ОВК та ДВК), або парламент прийме рішення про внесення змін до Закону про вибори народних депутатів, якими надасть право депутатським парламентським групам формувати виборчі комісії.