Табір іде в ЄС

У Лондоні посеред дороги, за кілька метрів від фешенебельних готелів і розкішних салонів-магазинів, які продають Rolls Royce мільйонерам, розкинувся ромський табір. Близько 60 румунських циган жили під деревами центральної роздільної смуги Парклейн, спали просто неба, засмічуючи територію недоїдками фастфуду, брудними спальними підстилками, поламаними валізами та сміттям і перетворюючи місцеві зарості на публічні туалети.

Наслідки набігу

Удень вони жебракували на вулицях Вест-Енда, вешталися біля туристичних кіосків, підчищали кишені перехожих, обкрадали крамниці, порпались у сміт­­тєвих баках, шукаючи одяг для себе або речі, які можна продати. А ввечері розлягались в імпровізованому таборі, сушили одяг на деревах, випивали, курили і грали в карти.

У дорогих крамницях Вест-Енда обурювалися. Власники казали, що через бруд мусили відбілювати тротуар поблизу своїх закладів. Кінозірки та інші знаменитості, які зупинялися в готелі Dorchester, були шоковані, наштовхуючись на ромів, коли виходили з нього. Як повідомляє місцева рада, платники податків віддали ₤500 тис. за рік за прибирання сміття, боротьбу з циганським жебракуванням та відмивання вулиць і ґанків від побутових відходів.

Минулого місяця поліція вирішила діяти. Було влаштовано облаву на табір, ромів змусили спакувати свої мішки й сісти в автобуси. Усім їм запропонували безкоштовні квитки на літак додому в Румунію, але з пропозиції скористалися лише 19 осіб. Реш­­та відмовилася летіти й за кілька днів повернулася до Вест-Енда – вештатися головними торговель­­ними вулицями, спати в парках та на кільцевих транспортних розв’язках.

Для всієї Європи спогади про нацистські переслідування та розправи над циганами ускладнюють будь-які плани щодо виселення нелегальних іммігрантів

Нині Велика Британія, як і решта Європи, відчайдушно намагається вигадати спосіб боротьби з припливом циган, які ринули з Румунії після вступу країни до Європейського Союзу. За останні п’ять років у Франції, Іспанії та Італії з’явилися сотні їхніх таборів, що провокують напади, акції протесту й фізичні розправи з боку місцевих мешканців. Банди румунських ромів звинувачують у злочинних діях та антисоціальній поведінці: малих дітей вони відправляють красти, лазять по чужих кишенях, встановлюють на банкомати фальшиві пристрої для зняття коштів.

В Іспанії було зафіксовано хвилю пограбувань біля банкоматів на чолі з циганами: нерідко діти хапали гроші й тікали, поки клієнта відволікали дорослі зловмисники. За повідом­леннями мадридської поліції, 95% хлопчиків та дівчаток віком до 14 років, які піймалися на вуличних крадіжках, були ромами з Румунії. Більш ніж тисяча циган живе у одному з численних таборів на околицях іспанської столиці. Щодня дітлахи вирушають ізвідти до міста, де крадуть і жебракують, а якщо повертаються без грошей, то дістають стусанів від своїх наглядачів.

Боротьба з «волоцюгами»

Під час Олімпійських ігор 2012-го в Лондоні до Великої Британії прибула команда румунських поліцейських для вирішення ромської проблеми, згодом Вестмінстерська районна рада просила їх повернутись. Остання повідомляє, що торік 200 із 292 жебраків, затриманих у центрі Лондона, були румунами. Один із чиновників написав румунсь­ко­­му послу листа з проханням щодо серйозніших дій у боротьбі з імміграцією до Сполученого Королівства. «Це якась сізіфо­­ва праця: виганяєш їх з одного міс­ця, а вони виринають в іншому», – каже він. Посол Румунії Йон Жинґа заявив, що для його країни «неприйнятні» румуни, причетні до будь-яких злочинних дій. За його словами, непристойна поведінка деяких його співвітчизників не повинна впливати на репутацію всієї румунської громади. Минулого місяця кількадесят іммігрантів із тієї самої країни були вигнані з табору на місці колишнього футбольного майданчика в північній частині Лондона. Табір кишів паразитами. Лише п’ятеро затриманих мали дозвіл на роботу у Великій Британії. Однак ситуація погіршується. Згідно з останнім опитуванням, кожен десятий румун (не всі вони є циганами) планує від січня, коли за законами ЄС британський уряд зобов’язаний відкрити ринок праці для всіх жителів їхньої країни, податися до Сполученого Королівства. Вони матимуть дозвіл на тримісячне перебування там. Якщо не працюватимуть, то зобов’язані будуть поїхати, однак багато хто може відразу-таки повернутися.

Деякі держави уже мали спра­­ву із силовими методами громадян, невдоволених напливом ромів. У Італії останніх мешкає приблизно 150 тис. – більшість у таборах на околицях великих міст: Рима, Неаполя та ін. 2010 року група активістів підпалила табір у Неаполі після ареш­­ту молодого цигана за звинуваченням у спробі вкрасти дитину. Урядові Сільвіо Берлусконі закидали використання антиромських настроїв у політичних цілях, а кандидат від його партії в мери столиці пообіцяв виселити 20 тис. «волоцюг та іммігрантів», які порушили закон.

Інші італійські політики зайшли ще далі. Умберто Боссі, лідер праворадикальної партії «Північна ліга», настроєної про­­ти прибулих, заявив, що атака на неаполітанський табір була зрозумілою. «Люди зроблять те, чо­го не можуть політики», – сказав він. А міністр внутрішніх справ запропонував зняти відбитки пальців у всіх ромів, що мешкають у таборах, включно з дітьми. Справа викликала гнів та обурення: єврейські угрупован­­ня порівняли цей план із нацистськими гоніннями проти їхніх одноплемінників.

Ніколя Саркозі, бувши французьким президентом, запровадив суворі заходи проти циганських іммігрантів і 2009-го депортував 10 тис. ромів додому – в Румунію та Болгарію. Наступного року було вислано ще 8300 осіб. Лідер офіційного Парижа заявив, що в його країні існує 539 нелегальних циганських таборів, і пообіцяв ліквідувати половину з них упродовж трьох місяців – після сутичок ромів із поліцією у багатьох тамтешніх містах. Європарламент та європейські уповноважені особи розкритикували його дії як расистські. 2010 року єврокомісар з питань юстиції Вівіан Редінґ назвала депортації «ганьбою» і порівняла їх із висилками євреїв під час Другої світової війни. Тоді розлючений Саркозі запропонував Люксембургу – рідній країні Редінґ – прийняти всіх небажаних у Франції ромів.

Перебуваючи в опозиції, лідер Соціалістичної партії Франсуа Олланд активно критикував заходи Саркозі, але, опинившись при владі, продовжив депортації. Редінґ заявила, що всі дії соціалістичного уряду тримає «під наглядом». А минулого місяця французький політик Жиль Бурдуле викликав обурення своєю заявою, мовляв, шкода, що Гітлер «не вбив усіх» циган. Коли він відвідав нелегальний табір у Шоле (регіон Пеї-де-ла-Луар), роми оточили його й почали цькувати. Тепер йому загрожує виключення з партії.

джерела проблеми

Коріння проблеми слід шукати в Румунії, де роми потерпають від тиску й ворожого ставлення впродовж кількох поколінь. Здебільшого вони злидарюють. 2007 року Дитячий фонд ООН (ЮНІСЕФ) повідомив, що близь­­ко 70% циган живуть без водопроводу. Деякі злочини, очевид­­но, пов’язані зі злиднями, та здебільшого вони є наслідком експлуатації дітей на чолі з професійними кримінальниками, які користаються з нової свободи необмеженого пресування територією Європейського Союзу. Со­­ціальні працівники, які зай­маються циганськими дітьми, заарештованими в Іспанії та Італії, кажуть, що із більшості виростуть закоренілі злочинці.

Для всієї Європи спогади про нацистські переслідування та розправи над циганами ускладнюють будь-які плани щодо виселення нелегальних іммігрантів. Їхня присутність спричинює масове обурення й соціальний безлад, однак усі визнають, що необхідно більше перейматися джерелами проблеми: злочинні­стю, структурою родини та кочовим способом життя. Небезпека полягає в тому, що, попри суворі заходи Європи у відповідь на дрібні злочини ромів-іммігран­тів, групи активістів можуть узя­­ти закон у свої руки і влаштувати самосуд, а відтак циганам слід чекати на нову хвилю насилля й дискримінації.