«В той час як український президент Віктор Янукович повільно рухається вперед, аби довести розділену країну ближче до Європейського Союзу, він набуває підтримки з боку неочікуваного ресурсу – більшості основних українських олігархів», – пише Коалсон.
Так, за даними американського економіста Джуді Шелтон, «економічний вітер в Україні змінюється у західному напрямку, повільно але стабільно, вже протягом кількох років».
«У минулому українські олігархи мали користь від непрозорої політики радянського стилю. Але аналітики зараз стверджують, що вони готові принести в жертву дещо з того, задля регулювання з боку ЄС, аби, таким чином, бути спроможними використовувати свою економічну силу для запобігання внутрішній конкуренції та конкуренції з боку олігархів, що потенційно пов’язані з Росією», – вважає Коалсон.
Проте, наголошує він, це не означає, що євроінтеграційну політику Києва забезпечено. Або, що Росія вже не продовжує сильно лобіювати Митний сою. Як приклад експерт наводить нещодавню заяву вірменського президента про готовність країни вступити у Митний союз.
Інший експерт Томас де Вааль із Фонду Карнеґі у Вашингтоні вважає, що ця заява Вірменії «підкріпить зусилля Москви у тискові на Україну». На його думку, Вірменія не є надважливою для Росії. «Набагато більшим призом – фактично центральним елементом для Росії у проекті Митного союзу – є участь України», – вважає він.
На думку Роберта Коалсона, Москва має для цього потужні важелі. «Попри зростання експорту з України до Європи, ключові види промисловості, такі як сталеливарна, хімічна промисловості та сільське господарство, все ще в основному експортують до колишніх країн радянського союзу, включно із країнами Митного союзу», – зазначає він.