Громадська організація «Дорожній контроль»(ДК) бореться з порушеннями з боку українських правоохоронців – зокрема представників ДАІ. Неправомірні дії міліціонерів активісти ДК фіксують на відеокамери. Відео викладають у мережі та використовують як докази у судах.
За сухою довідковою інформацією – численні напади на активістів організації, веселі байки про даішників, безліч годин у дорозі та схожі одна на одну історії приходу активістів до організації. «Дістали, сил вже не було», – приблизно так пояснює своє бажання витрачати вільний час на «контролювання» ДАЇ більшість причетних до ДК хлопців.
У ніч з 10 на 11 серпня вони знов за кермом. Кілька машин з ентузіастами їздять містом у пошуках працівників ДАІ. Цієї ночі, пояснює журналіст газети «Дорожній контроль» та активіст організації Андрій Дзиндзя, даішники й не мріють їх побачити – «удару» очікують лише зранку 11-го, коли розпочнеться масштабна всеукраїнська акція. Водії чергуватимуть на КП аби нагадати даішникам, що не можна безпідставно зупиняти машини.
Своєрідне «препаті» до акції розпочинається навіть раніше, ніж планувалось. Розсилка організації повідомляє: на активістів, які просто заїхали залити пальне на заправку АNP неподалік від мосту Патона, був скоєний напад. Хто може – вирушає туди.
Як з'ясовується на місці, біля каси на заправці хлопці помітили даішника, що намагався заплатити за пальне готівкою – хоча представники ДАІ мають розраховуватись за бензин виключно картками, які їм видають на роботі. Помітивши відеозйомку процесу, міліціонер вирішив взагалі не платити за пальне та побігли до машини. Там він сунув гроші за бензин працівнику заправки. Правоохоронці поїхали. Після цього хлопець, що отримав гроші, збігав за бейсбольною битою та накинувся з нею на активістів ДК. Викликавши міліцію та написавши заяву хлопці вирушають далі… Шукати ДАІ. З аналогічною метою їдуть хто куди й інші активісти.
Читайте також: Міліціонери про проблеми всередині МВС
Перші автоінспектори, що трапляються на шляху нашого авто, саме оформлюють ДТП, автівка п'яного винуватця зникла з місця пригоди. Втім, сам він сюди – до розбитого авто «жертви» – чомусь повернувся. Разом зі своїми нервовими друзями. «Да ты знаешь, кто я такой?!», – репетує один з них, побачивши камери. Погрожує. Даішники, які знають в обличчя багатьох активістів ДК – зокрема, Андрія Дзиндзю – самі проти відеозйомки не заперечують. Однак невідомих заспокоїти не намагаються і не надто хочуть розмовляти – мовляв, ведемо розслідування. За півгодини на місці події вдається з'ясувати чимало цікавих речей, і майже всі вони вказують на те, що учасником аварії став працівник Управління державної охорони. У якості підтримки прибувають сюди і його колеги. Відзнявши сюжет та давши чимало корисних порад другому учаснику ДТП, ДК вирушає далі… у погоню за евакуатором, який, ймовірно, приведе до іншого ДТП та, відповідно, ДАІ. Однак евакуатор десь губиться у нічному місті…
За годинку-півтори їзди столицею та її околицями знаходяться наступні жертви. Два автомобілі ДАІ стоять на проспекті Перемоги, неподалік від метро «Політехнічний інститут». Машини припарковані на тротуарі, у темряві – з дороги їх не видно, що суперечить правилам. В руках одного з правоохоронців – вимірювач швидкості, який не можна використовувати вночі. Нечітка відеозйомка у темряві доказом порушення не буде. Втім, даішники спочатку запевняють, що «стоять під ліхтарем» – у них фактично білий день. Потім вигадують іншу версію: тих, хто, за даними приладу, перевищив швидкість у темряві, вони не штрафують. Просто радять їхати тихіше.
Читайте також: Влада пішла в наступ на громадських активістів
Погоджуються люди в формі і з тим, що їхню машину має бути видно з дороги. Кажуть, поставили автомобілі подалі «щоб бухий водій не в'їхав». Однак на вимогу «Дорожнього Контролю» слухняно переставляють авто – як треба.
– Люди зараз міліцію бояться…, – починає філософський монолог про ставлення українців про МВС один з даішників.
– З чого ви взяли? – сміються активісти. – Навпаки…
– Я хотів сказати, не бояться, а не довіряють, – виправляється інспектор.
Андрія Дзиндзю він знає в обличчя, перетинався і з багатьма іншими активістами. Хвалиться: «Шість років працюю, а в інтернеті мене немає». Сьогодні це – ознака більш-менш пристойної поведінки на роботі. Хоча й не досконалої. «Так, – каже, – Ми іноді порушували. Хлопці приїжджали, робили нам зауваження. Але ж всі ми люди, всі робимо помилки!»
«Не бешкетуйте!», – на прощання радить даїшникам Дзиндзя.
Йде шоста година «полювання». Її група ДК проводить біля посту ДАЇ на Майдані Незалежності. З відстані кількох метрів добре видно – працівники автоінспекції безпідставно зупиняють машини. Однак за 10 хвилин під час особистого спілкування починають це заперечувати – мовляв, ми нікого не зупиняли. Автомобіль ДАЇ припаркований у невстановленому місці.
Наступна зупинка – не ДАІ. В районі Лук'яновки бачимо автомобіль Державної служби охорони(ДСО), що став просто на зупинці громадського транспорту. Крім того, ДСО саме з'ясовує стосунки з компанією молоді на зупинці, що не входить до компетенції державної охорони. Один з молодих людей, до яких підійшли правоохоронці, тримає в руках баян. Під час «профілактичної розмови» активістів ДК та представників МВС раптом починає грати на ньому. За кілька секунд зупиняється. «Вибачте», – каже. «Це чоткі хлопці, – раптом вступається за державну охорону його друг. – Серйозно, спасибі вам, але вони чоткі!». Чоткі хлопці обіцяють так більше не паркуватись та запевняють, що на гучний концерт баяниста їх попросили заїхати міліціонери.
Київ поволі прокидається. На вулиці вже світло. На Олени Теліги помічаємо даішника, що зупиняє фактично кожну машину. Він один, без напарника, що суперечить правилам. Одну з машин тримає хвилин 10. Час підходити…
Водій, якого зупинив інспектор – молодий хлопець – радісно кидається до Андрія Дзиндзі. Тисне йому руку. Пояснює – зупинили безпідставно, але тримають і тримають, «капають на мозок». Даішник хлопця відпускає та відповідає на питання щодо відсутності свого напарника – мовляв, той у машині. Той і справді у машині. Міцно спить. Щоб розбудити колегу, інспектор гучно стучить по капоту, однак це не допомагає. «Доброго ранку!», – вітаються зі сплячим активісти ДК. Дивляться документи правоохоронців. Після цього екіпаж ДАІ сідає у машину та тікає якомога далі від старих знайомих.
Так само вчиняє і наступний пост на тій самій вулиці. Хоча у цих хлопців, що припаркувались просто на газоні, привід поїхати геть суттєвіший – в них немає табельної зброї. Кобура в обох порожня. Це означає, що зміну вони здали – відповідно, попрощались і зі зброєю. Однак вирішили ще трохи підзаробити у вільний час.
Даішники біля метро «Петрівка» ховаються за бронетранспортером, гордістю місцевого «Військторгу». Їх теж не видно з дороги. Активістів на чолі з Дзиндзею зустрічають як рідних. «Я вас так давно не бачив! Де ви були?» – ледь не до сліз сміється інспектор років 45. Посміявшись ще хвилин п'ять, разом із напарником сідає в машину та теж їде собі.