Оглядач зазначає, що між переписами 1989 та 2010 років загальна чисельність мешканців Росії скоротилася лише на 4,1 млн (зі 147 до 142,9 млн), а названої вище групи європейських народів – на 12,7 млн (зі 126,9 до 114,2 млн).
«Тоді як решта народів, переважно азійські мусульманські, наростили за той час свою кількість майже в півтора раза – із 20,1 до 28,7 млн. І це не рахуючи кількох мільйонів трудових мігрантів із Азербайджану, Китаю та інших країн Азії», – йдеться у статті.
У липні цього року голова Федеральної міграційної служби Росії Константін Ромодановскій заявив, що незаконних трудових мігрантів у країні понад 3,5 млн осіб, ще 1,8 млн мають дозволи на роботу. Експертна ж оцінка чисельності трудових мігрантів у РФ – близько 10–11 млн, переважна частина з яких є вихідцями з азійських країн.
«За збереження наявних тенденцій до 2030-го можна очікувати зменшення кількості росіян і найбільш піддатливих для асиміляції ними європейських християнських народів до 100 млн осіб та падіння їхньої частки в населенні РФ до рівня нижче ніж 70%. Причому без урахування фактора нелегальних іммігрантів», – зазначає оглядач.
Він додає, що у 2012 році у Москві, за оцінками фахівців, понад 40% дітей шкільного віку не були етнічними росіянами. З низки національних республік Північного Кавказу етнічні росіяни уже зараз або цілком витіснені, або їхня питома вага різко знизилася. Наприклад, 1989-го в Чечено-Інгушетії вони становили 24,8%, а вже 2010-го – лише 1,9% у Чечні та 0,8% в Інгушетії. У сусідньому Дагестані зафіксовано падіння за відповідний період із 9,7% до 3,6%, у Кабардино-Балкарії – з 32% до 22,5%, Північній Осетії – з 29,9% до 20,6%. У Карачаєво-Черкесії, де 1979 року росіяни взагалі становили більшість (45,1% проти 29,7% карачаївців), 2010-го їхня частка зменшилася до 31,6%.
«Причому причина їх витіснення з Північного Кавказу пояснюється тим, що вони відчули там беззахисність і нездатність федеральних органів гарантувати їм елементарну безпеку в умовах наростання поміж місцевих мешканців невдоволення російським пануванням», – йдеться у статті.
Детальніше читайте у матеріалі «Дерусифікація» у № 37 «Українського тижня».