Тривожні «Вєсті». Для чого видання з таємничим інвестором нагнітає

Політика
5 Серпня 2013, 10:09

Проте політтехнологи зізнаються, що в українських умовах з експрес-вентиляцією мізків масового виборця ефективніше справляються жовтуваті й бажано безплатні, щоб охопити більшу аудиторію, друковані «газети на 15 хвилин», які «ковтаються» під час поїздки на роботу.

У цій ніші газету «Взгляд» та її економічного родича «Капітал», які через контент називають відверто провладними й навіть зараховують до медіа-активів першого віце-прем’єра Cергія Арбузова, впевнено обходить видання «Вести», хоча воно й з’явилося через півроку після конкурента, лише наприкінці цієї весни. Про що свідчить умовний крос-індекс цитованості його матеріалів іншими ЗМІ та популярності поміж пасажирів ранкових маршруток і метро. На цьому, схоже, власники безплатної щоденної газети «Вести», яку віднедавна роздають біля станцій столичної підземки, і роблять акцент: закинути в голови пересічним українцям потрібні меседжі, не залишивши часу на рефлексію. Інша, зокрема комерційна, мета появи безкоштовного видання не проглядається – завдяки рекламі воно ніколи не стане прибутковим, оскільки його потенційна аудиторія, яка їздить у громадському транспорті, малоцікава більшості рекламодавців, ос­кі­ль­ки ті вважають її неплатоспроможною.  

російське коріння «Вестей» проглядається у запозичених традиціях кремлівського «агітпропу» та ідеології, якою просякнута преса північного сусіда, зокрема відвертому «антиамериканізмі»

Керує «Вестями» колишній головред газети «Сегодня» Ігор Гужва, який на всі запитання про інвесторів видання розповідає про якихось таємничих «кредиторів», чиї імена невідомі навіть медіа-експертам. Утім, після довгих розмірковувань, відкинувши всюдисущих Олександра Януковича та Сергія Курченка, медійна спільнота вирішила, що походять вони з Росії, а саме з Газпрому. Так чи інакше, а наданого Гужві «кредиту» вистачило, щоб високими зарплатами переманити у «Вести» багатьох журналістів, фотографів, дизайнерів, верстальників та ін. Кістяк видання утворили колишні колеги головреда по газеті «Сегодня», яка входить до медіа-холдингу Ріната Ахметова і за акцентами в статтях, природно, вирізняється відверто провладною позицією. Вочевидь, поява прямого конкурента, який за контентом також розрахований на невибагливого читача, але має очевидну перевагу («Вести» безплатні), призвела до суттєвого падіння популярності колись одного з лідерів ринку щоденної друкованої преси (визначаємо за тим самим крос-показником цитованості/популярності).

Власне, російське коріння «Вестей» проглядається в запозичених традиціях кремлівського «агітпропу» та ідеологічних меседжах, якими просякнута преса північного сусіда, зокрема відвертому «антиамериканізмі». Опозиція в лісах готує бойовиків для нападів на міліцію. Дніпропетровський терорист Лапшин цікавився неофашизмом. У Києві Патріарха Кірілла захищають снайпери, тим часом по самій столиці розповзлись отруйні змії… Усі ці та безліч інших тривожних новин з українського життя пересічний киянин може отримати з одного-єдиного прочитаного числа «Вестей». Тобто складається стійке враження, що видання свідомо створює серед простолюду атмосферу тривожності, яка, своєю чергою, за потреби може бути використана для кращої маніпуляції, насамперед політичної. Для прикладу візьмімо одне число газети від 26 липня.

Головний політичний матеріал під заголовком «Готують бойову молодь» розповідає про підготовку опозицією осінніх демонстрацій. Як повідомляють «Вести», акцент робитиметься на антиміліційній тематиці, а збиратимуть демонстрантів через соцмережі та приймальню на Майдані. Примітно, що головним організатором протестних заходів, за версією видання, будуть не «неофашисти» зі «Свободи» та їхні найближчі соратники з «Батьківщини», а УДАР. До речі, у провладних ЗМІ впродовж останніх тижнів також помічається певне зміщення напрямку атаки з «Батьківщини» на політсилу Кличка – мабуть, медіа-стратеги вирішили, що Арсенія Яценюка вони вже достатньо притопили (а майбутні конфлікти всередині «Батьківщини» поховають його остаточно), тож саме час потроху братися за ударівців, які, звісно ж, разом із «нацистами-свобо­дів­ця­ми» виставляються голов­ни­ми порушниками спокою та підривниками стабільності в державі.

Так, поки діти знаменитого боксера разом із батьком відпочивають в американському літньому таборі, на чому окремо наголошує журналістка «Вестей», вітчизняна молодь під керівництвом ударівських партійців вивчає в українських лісах основи герильї. «Зараз проводиться підготовка молодиків віком до 25 років <…> Групи тренуються в глухих місцях, найчастіше в лісі <…> Інструктори отримують по 5 тисяч доларів на місяць», – повідомляє анонімне джерело «Вестей» у штабі УДАРу. Завдяки тому що інструкторами є колишні військові, з бійців готують справжніх ніндзя, які «можуть розбивати «лєсєнку» міліції та заплигувати їй за спину». Останній скіл навіть винесено в підзаголовок.

«Вести» часто використовують добре відомий усім професійним журналістам та піарникам прийом «псевдобалансу». Спочатку якесь «джерело», звісно ж анонімне, повідомляє кореспондентові негативну інформацію про певного політика, партію, громадську організацію, підприємство тощо. Потім журналіст, якого стандарти змушують подавати два погляди, звертається по коментар до «обвинуваченого», а той, як правило, все категорично заперечує. От тільки заперечення це займає в рази менше місця, аніж власне «чорнуха», інколи йдучи одним рядком, тож у свідомості пересічного читача взагалі не відкладається.

Так і в тексті про бойовиків: і в УДАРі, і в «Свободі», яким принагідно теж закидають підготовку «штурмовиків», таку інформацію категорично заперечили. Але читач навряд чи серйозно зауважив це поміж соковитих подробиць про «реальних відморозків», яких, як зазначають «Вести», серед бойовиків теж чимало. Утім, за стабільність переживати не варто – у кінці матеріалу подається розлогий ідіотично-бравурний коментар Михайла Чечетова, у якому він погрожує після Вільнюського саміту «прихлопнути» (пряма цитата) опозиціонерів з усіма їхніми акціями (ще один приклад на підтвердження можливого російського коріння «Вестей», оскільки навряд чи такий коментар дозволили б собі провладні ЗМІ, позаяк він не в інтересах режиму Януковича, якому з погляду тактики вигідне підписання Угоди про асоціацію з ЄС).

Загалом, із позиції «Вестей», спокою на українських теренах немає – серед заголовків третьої шпальти «Моя країна» трапляються згадки про терористів, полонених, браконьєрів, снайперів та бронепоїзд. Решту контенту становлять звичні для подібного штибу видань замітки: у Бразилії вперше за багато років випав сніг, Іосіф Кобзон побився з помічницею Хуліо Іґлесіаса, з автосалону на Петрівці вкрали новий BMW, маринувати м’ясо для шашлику треба 4–6 годин і так далі. Варто віддати належне: від контенту «Вестей», на відміну від «Взгляда», не віддає вторинністю – видання намагається продукувати власну інформацію та проводити свої міні-роз­слі­дування. Так, у номері розповідається про те, як організовано нелегальний бізнес із продажу копій паспортів, які робляться під час обміну громадянами валюти. Утім, і ця тема схожа на нагнітання ситуації, оскільки фахівці стверджують, що проблема штучно роздута.

Інколи бажання продукувати «оригінальний» контент доходить до абсурду. Так, в одному з попередніх чисел «Вести» написали, що штурм райвідділка у Врадіївці спровокували… заїжджі журналісти. Ця замітка викликала шквал іронії в користувачів соцмереж. Висвітлення подій у Врадіївці чомусь дається кореспондентам видання досить важко. Приміром, ще в одному номері газети в заголовку тематичного матеріалу, який ще й винесли на передовицю, було написано, що капітан Дрижак мавпував кіношну манеру поведінки американських шерифів. Певно, саме цей факт авторові статті здався головним. Знову ж таки штришок до «антиамериканізму».

Утім, треба віддати належне: якщо «Вести» справді виконують якусь пропагандистську місію, то роблять це грамотно, топ-менеджменту вистачило розуму не перетворювати видання на бойовий листок. Проте далекосяжні висновки робити зарано. Зокрема, до виборів 2015 року ще чимало часу, а президентські ставки загадкових «кредиторів» із газовим душком досі невідомі.