Мурсі так і не став президентом для всіх єгиптян, як він побіцяв під час своєї інавгурації на президентську посаду. Натомість, він спромігся «успішно» довести єгипетську економіку до критичного кризового стану. Адже жодна країна не бажала інвестувати в Єгипет, котрий перебував під владою ісламістів, а туризм, що у часи колишнього президента Єгипту Хосні Мубарака, був одним із головних джерел надходження іноземної валюти до державної казни, перестав приносити значні прибутки.
Колишній правитель Єгипту Хосні Мубарак ніколи не був хорошим президентом. Він, хоча весь час і загравав із Заходом та отримував дотації від Сполучених Штатів у $2 млрд, був жорстоким деспотом для єгипетського народу. Мубараківський режим став бомбою уповільненої дії, вибух народного невдоволення якої і використали ісламісти на свою користь.
Хоча історія дала Мохаммеду Мурсі шанс, однак він не захотів ним скористатися. Він вирішив правити Єгиптом через релігійну тиранію. Але марш «Братів мусульман» до введення законів шаріату не вдався, і Мурсі виявився політичним банкрутом.
Звичайно, крах президента-ісламіста ще зовсім не є показником того, що араби вже остаточно визріли до стабільних ліберальних демократій. Проте, зміни, котрі мотивовані з середини, як це сталося у випадку з Єгиптом, докорінно відрізняються від змін, що викликані із зовні, як це трапилося у випадку з Іраком. Що викликає певний оптимізм щодо можливості стабілізації ситуації в арабських країнах.
Мохаммеда Мурсі було вибрано значною мірою тому, що жодна інша політична партія не мала організаційної і фінансової підтримки, щоб конкурувати на рівних з Партію свободи і справедливості, за якою стояли «Брати мусульмани».
Читайте також: Тахрір – єгипетський Майдан тривалістю у два роки
Очевидно, що під час президентських виборів в 2012 році єгиптяни зіткнулися між вибором кандидата від старої корупційної системи Мубарака і обранням Мурсі від Партії свободи і справедливості. Багато людей обрали останнє, оскільки в них не було більше бажання бачити у владі корумпованих політиків з дореволюційної епохи, які могли б знову взяти ще раз країну під свій контроль.
Єгиптяни сподівалися, що Мурсі буде здатним піднятися над своєю причетністю до Партії свободи і справедливості і стати президентом для всіх. Але він рік фактично займався тим, що стверджував владу «Братів мусульман» над Єгиптом, а гострі економічні і соціальні проблеми в державі президента чомусь дуже мало цікавили.
Наразі усунення президента-ісламіста від влади дає шанс єгиптянам, під час наступних виборів, не повторювати помилок минулого. І треба сподіватися, що цього разу вибори не будуть більше пропонувати сценаріїв – вибору із двох зол, з яким зіткнулися у Єгипті на минулорічних президентських перегонах.
Демократія не здатна утвердитись на єгипетських теренах миттєво і легко. Це буде важкий і тривалий процес переходу через проби та помилки, і усвідомлення того, що кандидати у президенти можуть «продавати» себе, як щось таке ексклюзивне, чим вони насправді ніколи не були.
Основним «паливом» для нинішніх потрясінь стало те, що з весни різко зросли ціни на борошно, а відповідно і хліб став дорожчим. Єгиптяни вже не здатні заробити собі навіть на задоволення найелементарніших потреб. А високий рівень безробіття серед освічених молодих людей – це класична формула для революції.
Можна задатися питанням, хто ж сьогодні є противниками режиму Мурсі? Адже це не тільки прихильники колишнього військового режиму і ліберали, котрі відіграли важливу роль у примушенні Хосні Мубарака полишити добровільно президентський пост.
Більш ймовірно, що це комбінація із цих двох суспільних сегментів. Але не тільки. До цього можна ще й додати елемент молодіжного несприйняття ідей, які нав’язували країні заскорузлі лідери ісламістів. Це молодь, що виросла на американських кінофільмах, західному телебаченні і сучасній популярній музиці. Яка менш схильна сприймати догми ісламістів і диктаторське правління у будь-якому вигляді.
Сучасний Єгипет є доказом того, що неможливо в мусульманській країні перейти в один крок від автократії (будь-то фараонистий Мубарак чи «модерна» диктатура ісламіста Мурсі), до демократичного правління.
Сьогодні в Єгипті наявні три потужні і впливові сили: прихильники світськості, прихильники військового режиму та ісламісти. А християнська меншина підтримує будь-яку з перших двох, якщо це тільки не ісламісти. І в найближчі декілька тижнів ми станемо свідками протистояння між цими силами. Залишається лише сподіватися, що Єгипту, де ніколи за його древню історію не було громадянської війни, вдасться і цього разу її уникнути.
Мохаммеду Мурсі вдалося прийти до влади у результаті виборчого процесу, але потім він приступив до демонтажу елементів демократичного правління.
Оскільки концепція ісламістської держави несумісна з сучасною демократією. Тому Мурсі й розпочав демонтаж демократичних основ, які включали захист прав людини і громадянських прав, свободу слова та віросповідання, рівні з чоловіками права жінок.
Але єгиптяни, які померли за справу єгипетської революції, віддали своє життя не за заміну фінансово і політично корумпованої світської диктатури на морально і духовно корумповану релігійну диктатуру. Після усунення Мурсі від влади стає все більш очевидним, що ісламістська точка зору є антагоністичною та руйнівною для цілей і завдань світської держави.
У Єгипті робиться сьогодні історія. І це не класичний військовий переворот, завданням якого є усунути президента і замінити його на військового правителя. А, можливо, перший прецедент за всю історію, коли військові втрутилися, щоб запобігти колапсу держави і проголошенню ставлеником «Братів мусульман» ісламістського шаріату. Втрутилися для того, аби передати владу цивільним особам і підготувати «дорожню карту» для проведення демократичних виборів.
Колишній президент Мурсі з усіх сил намагався адаптувати Конституцію Єгипту під свої потреби і потреби «Братів мусульман». І якщо після його усунення з посади буде прийнята нова Конституція, то вона б мала включати до себе, як головні вимоги, що президент Єгипту, в першу чергу, зобов’язаний захищати свободу, громадянські права і права людини, дбати про процвітання усіх єгиптян, а не якоїсь одної вибраної релігії, віри, статі або політичної партії. Якщо особа, котра займає президентську посаду, не виконує цих, добровільно узятих на себе зобов’язань, то їй не дозволяється перебувати більше на цьому високому посту.
Власне, нинішні події в Єгипті цілком підпадають під визначення другого етапу єгипетської революції. Проти Мурсі постав єгипетський народ. Адже проти продовження його правління і проведення дострокових виборів було зібрано більше 22 мільйонів підписів єгиптян.
Колишній президент відмовився проводити будь-які реформи, котрі б привели до покращення життя громадян країни. Політична і економічна ситуація в Єгипті погіршувалася, і цілком закономірно, що для того, аби уникнути початку громадянської війни, армія відповіла на запит єгипетської більшості.
Невдале керівництво Мохаммеда Мурсі Єгиптом ще раз показало, що недостатньо лише виграти вибори. Президент повинен бути компетентним також і в справі керівництва країною.
Ісламісти надавали дуже багато порожніх обіцянок, котрі, як це було зрозуміло від самого початку, не були в змозі виконати. Тому вони спробували порушити систему стримувань і противаг, яка є єдиним способом уникнення просування до диктатури.
Реалізація другого етапу Єгипетської революції надає надію на те, що Єгипет буде здатний вивільнитися від впливів мусульманських фанатиків, і стати вільною державою, в якій будуть гарантовані права усіх її громадян. Ідея Мурсі – вбудовування релігії у державну систему явно не спрацювала.
Експеримент президента-ісламіста над єгиптянами показав, що релігії має бути відведена її первісна роль, котра полягає в індивідуальних відносинах між віруючим і Богом. І релігія не має втручатися в урядові справи.
Проблема Мохаммеда Мурсі і «Братів мусульман» у тому, що замкнуті в в’язниці режимом Хосні Мубарака, вони створили там свою власну версію ісламу. За якою лише вони йдуть по правильному шляху, а всі інші просуваються по хибному.
Це варіант дуже своєрідного релігійного мислення, за яким – якщо ви не з нами, то ви єретики і грішники, і у нас не може бути нічого спільного з вами. Що й не дозволило ісламістам успішно керувати країною.
Крім того, ефективне державне управління вимагає наявності певного досвіду і знань, котрі актуальні для сьогоднішнього світу. А також необхідності володіти навичками ведення переговорів, вмінням досягати компромісів, взаєморозуміння і терпимості до інших точок зору.
Таким чином, те що трапилося в Єгипті сьогодні, було неминучим. І хоча Мурсі був обраний демократичним шляхом, але він зовсім собі не являв, як можна керувати країною застосовуючи демократичні правила і канони.
Єгипетська армія усунула від влади диктатора-ісламіста. Опередивши кровопролиття, громадянські війну і поширення фундаменталізму. Тепер своє слово мають сказати єгипетські демократичні сили.