У своїй черговій доповіді «Країни перехідного періоду 2013: Авторитарна агресія і тиск режиму суворої економії» американська правозахисна організація Freedom House зазначила, що останні парламентські вибори в Україні відбулися з широкомасштабним зловживанням адмінресурсом й непрозорим фінансуванням.
З восьми рейтингів, які досліджувались організацією, Україна потрапила у два – із погіршенням ситуації з виборчим процесом і демократією.
«Парламентські вибори в Україні були затьмарені широкомасштабними зловживаннями адміністративним ресурсом, непрозорим фінансуванням виборчої кампанії і підкупами. Водночас більше 400 кандидатів відсіяні до виборів, половина з них – на підставі незначних технічних порушень», – йдеться у повідомленні.
Також у доповіді йдеться про зростання авторитаризму в Україні, який наразі поки «не призвів до явного переслідуванню неурядових організацій або обмеження публічних зібрань».
«Однак розширене спостереження неурядових організацій за парламентськими виборами в жовтні не запобігло системному зловживанню адміністративним ресурсом, непрозорому фінансуванню виборчої кампанії і упередженому висвітленню на користь правлячої Партії регіонів», – наголошують в організації.
У Freedom House зауважили, що попри адмінресурс "Партії регіонів не вдалося забезпечити кваліфікаційну більшість голосів, необхідну для прийняття конституційних поправок, і тоді президент Віктор Янукович проштовхнув суперечливий закон, що дозволяє приймати конституційні поправки через референдум».
Німецький журналіст-дописувач Die Zeit, Der Spiegel, Die Berliner Zeitung Ульріх Крьокель у статті на своєму сайті написав, що на власному прикладі переконався як режим Віктора Януковича розгортає широку кампанію з відбілювання іміджу України в ЄС.
«Уряд українського президента Януковича має нехорошу репутацію на Заході. Це скоро зміниться. Для цього лобіюванням в Брюсселі займається Європейський центр сучасної України. Зовсім недавно PR-стратеги спрямували свою увагу і на мене», – зазначив Крьокель.
Журналіста обурили заяви уряду, що Україна бореться, щоб наблизитися до ЄС.
«Для чого? Чого антидемократ Віктор Янукович хоче від ЄС? Йдеться про економічні та фінансові інтереси, але не стільки країни, скільки тих олігархів, які фінансують Януковича і його Партію регіонів…Біда в тому, що європейці як і раніше незважаючи на кризу ідентичності дотримуються певних демократичних стандартів. У ЄС, наприклад, існує правило поділу влади. А це Януковичу взагалі не підходить. Йому більше подобається позбавлятися політичних опонентів з використанням судової влади. Особливо погано, що західна громадськість веде про це дискусії, що не забезпечує хорошої думки про Януковича. Так що ж тоді робити? Минулого четверга мені зателефонували з Берлінської фірми Fleishman-Hillard Germany GmbH, яка займається зв'язками з громадськістю. Девіз: сила правди. Що б це не означало. Мила леді по телефону запропонувала поїздку до України. Під час неї плануються дискусії з членами уряду, опозиції та представниками громадянського суспільства. Прекрасно збалансовано. Дуже по-європейськи, так би мовити. Гарна річ! Більше того, Міністерство закордонних справ у Києві оплатить витрати на відрядження. Лобіст Карлхайнц Шрайбер у подібних контекстах говорив би про «турботу про ландшафт». А сенс ось у чому: журналіст, якому роблять щось хороше, скоріш за все не напише нічого поганого», – написав Крьокель.
За його словами під час запрошення йому повідомили, що організацією заходів займається Європейський центр сучасної України (ECFMU) – «брюссельський аналітичний центр, який поставив перед собою за мету розвиток та вдосконалення діалогу між Україною та державами-членами та інституціями Європейського Союзу».
«Поступово я починаю розуміти, чому довірена особа Януковича і глава уряду Микола Азаров нещодавно засміявся, коли я під час інтерв'ю запитав його про нестримну корупцію в Україні…Я підозрюю, що він вважає і свою відповідь смішною: «Тимошенко, корупція, відсутність демократії – помилково нав’язувати нам одні й ті ж ярлики», – сказав він. Які ярлики українському уряду більше б сподобались? І скільки б вони коштували?», – додає Крьокель.
Прем'єр-міністр Литви Альгірдас Буткявічюс вважає, що Україна все ще коливається між ЄС та Росією.
«Найважливішим питанням зараз є звільнення Юлії Тимошенко. Після цього – питання, в якому напрямку рухається Україна: більше до Росії або в бік ЄС. Наразі неясно, який Україна обрала шлях. Сьогодні він один, завтра – інший», – зауважив Буткявічюс.
«Звичайно, підписання угоди про асоціацію є нашою метою, але наразі воно під великим питанням. Думаю, що це питання залишатиметься невирішеним аж до самого саміту. Я особисто відвідаю Україну і говоритиму з прем’єр-міністром», – додав він.
Читайте також: Юлі – волю: Тимошенко змінить Харків на Берлін
Польський журналіст Даніель Шеліґовскі зазначає, що для багатьох країн ЄС питання звільнення Юлії Тимошенко наразі відійшло на задній план.
«Східний вектор міжнародної політики ЄС тісно пов'язаний із питанням безпеки. Справа Тимошенко однак підтверджує, що еліта ЄС ще й досі не зробила висновку з подій, які мали місце країнах північної Африки. Саміт у Вільнюсі не буде якимось проривом або кульмінацією існуючої співпраці між країнами Східного партнерства та ЄС. Успіх у підписанні угоди про асоціацію буде нічим іншим як доказом здорового глузду. Саміт також не буде завершальним етапом чогось. Навпаки він буде початком важкого, але надзвичайно важливого процесу нормалізації програми східного партнерства ЄС. Процесу, який до цього був просто провалом», – зауважує Шеліґовскі.
«Потенційні конфлікти в країнах Східного партнерства становлять загрози для безпеки всього ЄС. Розширення дво- та багатостороннього співробітництва між Брюсселем та країнами-партнерами впливає не тільки на економічний розвиток ЄС та забезпечення власної безпеку, а також на внутрішню ситуацію в країнах сусідах.
Звичайно, ЄС дбає про безпеку Старого Континенту. Проте, поточна ситуація в країнах східного партнерства залишається спірним питанням та результатом суперечливих інтересів окремих держав-членів ЄС. Деякі країни західної Європи. Як і раніше, дотримуються принципу «Росія перш за все». Тісні контакти з Росією особливо підтримують Німеччина та Британія. Південні ж країни висловлюються більше за співпрацю з країнами Магребу. Прихильниками ж Східного партнерства залишаються в значній мірі нові члени ЄС. Які увійшли в 2004 та 2007 роках», – йдеться в його статті.
«З погляду на справу Тимошенко, шанси на підписання угоди про асоціацію все ще залишається під знаком запитання. Представники ЄС звинувачують Україну у використанні вибіркового правосуддя для знищення політичних опонентів. Водночас, постать Тимошенко провокує все більше розголосу всередині ЄС та провокує поділ між членами Євросоюзу. З одного боку Тимошенко може розраховувати на підтримку Німеччини, з іншого – для багатьох країн ЄС її звільнення не є більше ключовою перешкодою до підписання угоди про асоціацію», – додає журналіст.
Видання EUobserver з посиланням на перевірені джерела в Брюсселі написало, що вивезення Юлії Тимошенко на лікування в Німеччину наразі дуже серйозно стоїть на порядку денному ЄС.
Як зазначає видання, дипломатичні джерела заявляють, що наразі план обговорюють на кількох рівнях. За словами однієї контактної особи «основним каналом зв’язку» наразі є колишній президент Європарламенту Петт Кокс і колишній президент Польщі Олександр Кваснєвський. Джерело Euobserver заявило, що посли ЄС та США зараз теж працюють над цією ідеєю.
«Це дуже серйозно стоїть на порядку денному», – сказало джерело.
«Німецька ідея може допомогти всім зацікавленим сторонам. Якщо Тимошенко перебуватиме в клініці в Німеччині, коли лідери ЄС і Янукович зустрінуться у Вільнюсі, вони можуть підписати договір, не провокуючи PR-катастроф, а Янукович може підписати її не втрачаючи контролю», – пише EUobserver.
«Все залежить від умов, які Янукович буде намагатися нав'язати», – зазначило одне з дипломатичних джерел ЄС.
«Ми вважаємо, що це має бути поїдкою на кілька місяців, а не тижнів. Українці хотіли б, щоб вона не коментувала політичні події, доки знаходиться у лікарні. Щоб сиділа тихо. Але я не знаю, чи зможе вона це гарантувати», – додав контакт.
Норвезький політолог і колишній журналіст Reuters, який зараз працює в Україні, Егор Паанукоскі, вважає, що ера «сидіння на двох стільцях» для України добігає кінця.
«З часу здобуття незалежності в 1991 році Україна ще ніколи не була настільки на розпутті я зараз, у 2013 році. 22-річний період умиротворення Сходу і Заходу зі спробами зберегти максимум суверенітету та особистого комфорту, намаганнями сидіти на двох стільцях одночасно (іноді успішно, як у часи екс-президента Леоніда Кучми (1994-2005) – ця спроба політичного маневрування, що становить майже одне покоління (25 років), ймовірно, добігає кінця», – пише Паанукоскі.
В той же час, на думку експерта, Янукович боїться робити цей вибір, оскільки вбачає в кожній з альтернатив загрозу для своєї влади.
«Чинний президент Віктор Янукович хотів би продовжити цю традицію балансування без необхідності вибирати між очолюваним Росією Митним союзом та угодою про асоціацію з ЄС. Але, будучи затиснутим між двома економічними блоками, до ринків яких Україна має обмежений доступ, майже без грошей та альтернатив для їх запозичення Київ змушений зробити вибір. Утримання статусу кво видається занадто дорогим. В той же час, на думку Януковича, підписання угоди про асоціацію з ЄС чи вступ до складу Митного Союзу, яким керує Росія, може спровокувати події, які будуть поза контролем його адміністрації. Янукович вважає членство в обох блоках політичним та економічним важелем, який можуть використати для впливу на нього чи його «Сім’ю»», – підкреслює автор.
«Янукович вважає, що щоб убезпечити себе від ризиків та стримати свої страхи він повинен отримати щось в обмін на свою вірність, а це щось, у його інтерпретації – розв’язані руки вдома. Як видається, Москва має мало заперечень до цього. В той же час Брюссель, схоже, не готовий утримати Україну будь-якою ціною. Замість цього, маючи мало сподівань на проведення реформ Брюссель концентрується на звільненні Юлії Тимошенко із в’язниці. Це благородне завдання, і ЄС врешті може отримати те, чого хоче – Юлю і лише Юлю», – попереджає Паанукоскі.
Читайте також: Хибний висновок Януковича
Професор, старший науковий співробітник кафедри міжнародних відносин в Університеті Джона Гопкінса Тарас Кузьо вважає, що Віктор Янукович сподівається, що сланцева революція може відкрити Україні шлях до інтеграції в ЄС.
«Впродовж більш як двох десятиліть, через свої дуже інтегровані та надзивачайно корумповані енергетичні зв’язки з Росією, Україна була не в змозі проводити незалежну зовнішню політику. Погано продумана «багатовекторна політика» України була результатом шантажу з боку Росії, яка блокувала давно задекларовану Україною європейську інтеграцію. Революція сланцевого газу може підвищити енергетичну незалежність і національну безпеку як Сполучених Штатів, так і України.
Справді, саме американські компанії запропонували підписати угоди з українським урядом та українськими партнерами…Революція сланцевого газу є стратегічну віхою в русі України до енергетичної незалежності. Економічний націоналізм Януковича ще може виявитися більш конструктивним, ніж етнокультурний націоналізм, якому так жадібно сприяв його попередник Ющенко. Через десять років Україна може повернутися до часу перед 1970-тими, коли вона задовольняла свої потреби в енергії за рахунок внутрішнього виробництва. Швидке розширення видобутку сланцевого газу, у поєднанні з більшими використанням внутрішнього газу за сприяння канадсько-американських компаній, таких як Cub Energyта енергозбереження сприятимуть зняттю енергетичної петлі Росії з шиї України», – пише Кузьо.
«Підписання угоди про асоціацію між Україною і ЄС під загрозою, – вважає міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський. – З Україною триває інтенсивний діалог. Дуже ретельно ми моні торимо дві сфери: виборче законодавство і прокуратуру. Наскільки мені відомо, в жодному з двох напрямків конкретних реформ не проведено. Отже висновок на сьогодні один – Україна поки не готова».
Очевидно. Що якщо Україна не зробить того, що повинна, підписання просто не буде.
Eastbook.eu: Литва готова знизити вимоги до України для підписання угоди про асоціацію. «Необхідним є представлення якомога більш реальних і можливих до виконання Києвом вимог. Головне, щоб знижуючи бар’єр, українська сторона ретельно виконала кожен пункт вимог. Фактично можна говорити про еластичну політику Литви. Але в той же час навіть в Вільнюсі існує відчуття того, що ми натикаємося на певну стіну опору. Бо скільки ж іще можна послаблювати вимоги?» Наразі, перед Києвом стоїть три головних завдання: врегулювання питань енергетичного ринку, реформа судочинства та реформи виборчого законодавства.
Колишній президент Польщі Алєксандр Кваснєвський прокоментував прийняття Сеймом рішення щодо Волинської трагедії.
Кваснєвський зазначив, що «не варто використовувати Волинську трагедію для того, щоб зіпсувати українсько-польські стосунки чи їх загальмувати».
Кваснєвський наголосив, що рішення Сейму щодо подій 1943 року «має спиратися на правду», але водночас бути «спрямованим на майбутнє і винесеним в дусі єднання». Колишній президент додав також, що з формальної точки зору волинська різня не є геноцидом, бо про останній можна говорити лише тоді, коли країна вирішить знищити певний народ, тоді як в 1943 році в українців не було своєї держави. А отже і інструментів для знищення польського народу.
Директор інституту національної пам'яті у Польщі Лукаш Камінскі в інтерв’ю виданню Rzeczpospolita зазначив, що питання ставлення до українців під час Другої Речі Посполитої, польських репресій під час війни та операції «Вісла» є важливими і потребують додаткових дискусій. Проте, не можна будувати паралелі між цими діями і діями українців на Волині в 1943 році.