За час ув’язнення Тимошенко в пресі подеколи з’являлися її інтерв’ю, а партійна прес-служба розповсюджувала заяви та коментарі щодо поточних подій. Але в політичних колах давно не є таємницею, що переважну частину цих текстів писано було в штабі «Батьківщини» під контролем її вищого керівництва. З приводу останнього листа, який наробив багато галасу, джерела в партії стверджують, що йдеться про справжнє звернення, хоча впевненим у цьому на всі сто відсотків, звісно, можна бути лише тоді, коли його отримуєш безпосередньо з її рук.
Привертає увагу заклик Тимошенко припинити нагнітання суспільного протистояння між владою та опозицією по лінії «фашисти» – «антифашисти» і для цього навіть відмовитися від проведення акцій «Вставай, Україно!». Натомість, мало не в стилі ідеї ПРіБЮТ 2009 року, але вже з іншим розкладом сил, вона пропонує «сісти за круглий стіл» із владою для визначення плану дій щодо євроінтеграції. Однак більш промовистою є пропозиція відмовитися від висунення єдиного кандидата в першому турі, аби уникнути конфлікту в боротьбі за право ним бути між нинішньою опозиційною трійкою.
Не лише звичайні симпатики опозиції, а й безліч партійців нижчої, середньої та навіть вищої ланок опозиційних сил вважали, що оголошення прізвища такого кандидата має стати кульмінацією всього «народного повстання», і згодом критикували ухвалену на акції в Києві 18 травня резолюцію, де не було прописано такого рішення. Поспілкувавшись із декотрими впливовими фігурами в «Батьківщині», Тиждень дістав пояснення однієї з можливих мотивацій змісту звернень Юлії Тимошенко. Мовляв, вона продемонструвала, що не хоче бути лише репресованим символом опозиції, а претендує і далі на статус реального політичного гравця, котрого ще зарано списувати з рахунків. Акція «Вставай, Україно!» досить швидко перетворилася на мандрівний піар-майданчик опозиційних лідерів, що конкурують між собою, а гасла про звільнення політв’язнів та її особисто під час «повстанських заходів» лунають щораз тихіше.
«Яценюк грає в довгу гру, яка не закінчується у 2015-му, – каже один із відомих опозиціонерів, якого, щоправда, не можна зарахувати до числа симпатиків Арсенія Петровича.
– Отримавши «Батьківщину», він зможе вдало капіталізувати цей актив на найближчих президентських виборах і посилить свої стартові позиції в новому політичному циклі». Тимошенко, можливо, прорахувала такий сценарій, і він не може їй подобатися, але прямо про це заявити вона ще не готова, тому вигадує інші аргументи на користь походу трьома колонами: єдиного кандидата від опозиції мають визначити лише виборці своїм голосуванням; треба уникнути повторення «канівської четвірки»; команди опозиційних висуванців будуть більш мотивованими до роботи, якщо працюватимуть кожна саме на свого. Так вважає або вона… або ж ті, хто використовує її ім’я в цій ситуації для протистояння з Арсенієм Яценюком, що загострилося у світлі гіпотетичного його вступу в партію «Батьківщина» та введення до її керівних органів.
Тобто, коли припустити, що лист таки написаний Тимошенко особисто або з її відома, то це свідчило б, що вона серйозно занепокоїлася своїми персональними політичними перспективами в контексті тієї нової реальності, яка формується в українському політикумі. Вона й досі бачить себе єдиним узгодженим висуванцем, який має реальні шанси перемогти Януковича, а для цього в найближчій перспективі сподівається вийти на волю та позбутися судимості. За такої логіки Юлії Володимирівни вигідно підтримувати якомога довше невизначеність у питанні єдиного кандидата від опозиції, інакше вона втратить шанси сама ним.
Утім, якщо лист писала таки не Тимошенко, а відповідну потенційну її мотивацію було лише запрограмовано як очікувану, то можна припустити кілька варіантів його появи. Перший – причетні до цього групи в «Батьківщині» намагаються використати екс-прем’єра як важку артилерію та останню надію в боротьбі за вплив у партії, який стрімко втрачають під натиском Яценюка – Мартиненка. Другий варіант – у «Батьківщині» намагаються красиво вийти із затягнутої і загалом малоефективної кампанії «Вставай, Україно!», а також уникнути висунення єдиного кандидата, оскільки ним у світлі останньої динаміки соціологічних опитувань може виявитися лідер УДАРу. Третій – маємо справу з використанням Юлії Тимошенко та/або її найближчого оточення владою (зрештою, рівень її ізоляції останнім часом різко посилився), яка можливо таки переконала її/їх, що «війною з нами нічого не вирішите, хіба що дасте дивіденди іншим, а співпрацюючи дістанете її волю». Тож від імені ув’язненої революціонерки можуть і надалі з’являтися корисні Банковій за змістом послання. Наступні меседжі за підписом Тимошенко мають прояснити цю ситуацію.