Регіонали-«антифашисти» таки спромоглися звезти до Києва більше прихильників, ніж опозиціонери. Зранку 18 квітня біля Печерської Лаври було не проштовхнутися – тисячі старих і молодих «регіоналів» забили вулиці під зав’язку. На Лаврській було проблематично навіть пройти, не те, що проїхати. Десь серед люду позастрягали автомобілі.
«Станьте кучніше! Тут же машини їздять!» – намагався навести лад один з організаторів, стуляючи майбутніх марширувальників до купи.
Читайте також: Комуністичний апгрейд 1 Травня
Ті ж, хто не брав участь у формуванні колони, порозстеляли покривала просто неба, на газонах, і тут же готували собі сніданок – бутерброди, кава, овочі-фрукти. Взад-вперед снували особи характерної зовнішності, навколо яких клубилося легке амбре з перегару й застарілого поту. У кафе неподалік також набилися блакитно-білі. Нещасний персонал був змушений вислуховувати від регіональних гостей про сервіс та швидкість приготування кави.
«Багато у вас сьогодні відвідувачів?», – питаю в дівчини.
«Піпець», – вимовляє вона самими губами й згрібши зі стола чергову порцію брудних тарілок, біжить на кухню.
У голові колони, тим часом, почалося пожвавлення. З’явилися перші обличчя партії – лідер фракції Олександр Єфремов, ярий борець із фашизмом Вадим Колесніченко, реформатор Сергій Тігіпко, «рука» Партії регіонів у парламенті Михайло Чечетов. Після швидких інтерв’ю вони заслужено очолюють антифашистську прогулянку, колона потихеньку починає повзти до Європейської площі. Попереду суне авто з колонками на даху, з яких час від часу чутно гасла на кшталт «Україна без фашистів!», «Захистимо рідну мову!» (яку саме голос з машини не уточнював). Лозунги перебивали бадьорою музичкою – тут були і українські народні пісні, й гімн, і радянські військові» марші.
"Антифашистські" лідери при параді
Щойно прапороносці зробили перший крок – перед депутатами пристроїлися українські альтернативні «ліваки», які з криками «смерть капіталістам!» спробували очолити ходу. Охоронці маршу довели, що хліб їдять не дарма – порушників спокою ніжно притисли до стіни прилеглого будинку, попутно позатулявши їм роти. Коли ж політики пройшли повз, «лівих» відпустили.
Лівих антфашистів регіонали "нейралізували"
«Цей марш не є антифашистським. Тому що партія, яка його організувала, сама може вважатися фашистською», – розпиналися на камери незгодні. Колона йшла.
«Що, вони підійшли? Кричимо, плещемо в долоні!», – з уст в уста передавали накази наглядачів регіонали, що стояли вздовж вулиць. Коли ж до них підходили політики, люд розривався громоголосними криками й свистом. Окремі до почервоніння рук ляскали в долоні.
Дивіться також: "Євроінтегратори", які згодом стали "антифашистами"
«Скажіть, а ви не вірите в антифашизм?», – цікавимося в жінки передпенсійного віку, яка без ентузіазму обіймає прапороносну вудку.
«Як вам сказати…», – каже регіоналка і багатозначно замовкає. Колона доходить до Арсенальної. В цей час її хвіст ще не залишив вулицю Лаврську.
Проти фашизму із посмішкою
Поблизу будівлі парламенту, на Грушевського, марш зупиняється. Організатори очікують, доки підтягнуться всі учасники «антифашистської» прогулянки. У Маріїнському парку рясніють прапори молодих регіоналів. Група активістів покладає квіти до пам’ятника радянському генералові Ватутіну. Молодь, примостившись на траві, попиває водичку. Повз Раду, в оточенні машин міліції та чорних іномарок, проїжджає БРДМ з кролико-емблемами. Чоловіки, які згодом ледь виповзуть зі свого транспорту поблизу Софіївського майдану, бадьоро розмахують прапорами. Регіонали сунуть далі.
БРДМ прикриває "свято " антифашистів
Політики нарешті прибувають під сцену – змоклі від київської спеки, вони знову вимушені спілкуватися з представниками ЗМІ. Прапори регіоналів затоплюють весь вільний простір. Починається офіційна частина, за нею – святковий концерт.
Втім, ударні «антифашистські» частини рушають на пошуки пригод. Точніше – до опозиції. Разом із вищезгаданим БРДМ. Однак далеко зайти хлопцям не вдається – прямо поряд із міліцейським главком їх зустрічають «свободівці». Хлопці оточують броньовичок, вибивають в ньому вікна, пахне газом «черемшина». Провокаторів у костюмах білих зайчиків намагаються витягти, однак останні забарикадувалися всередині й не планують відчиняти люки. Неподалік б’ються спортсмени в «адідасах» і хлопці зі «Свободи». «Беркут», як і міліціонери в синьому, спостерігають за подіями певний час. Згодом спецпризначенці утворюють два кордони, якими повністю перекривають вулицю. Під стінами правоохоронців б’ють колег-журналістів.
Читайте також: Антифашизм замість покращення
«Пропустіть дітей! Дітей пропустіть!», – кричить жінка чоловікам у касках, затуляючи собою екскурсію школярів. Охоронці порядку незламно споглядають на неї, однак не рушають з місця. На захист екскурсії стають активісти-опозиціонери з працівниками ЗМІ. Врешті, після нетривалої розмови, дітей пропускають у відносну безпеку міліцейського кордону. «Беркут» шикується бойовою «свинею».
Розлючені опозиціонери тим часом намагаються витягти провокаторів з броньовика. Під ритмічні вигуки хлопці розхитують машину, мов дитячу іграшку. На допомогу оточеним приходить міліція. Правоохоронці відбивають БРДМ у «Свободи», оточують машину щільним кільцем. Щойно в броню перестають бити ногами – відкривається люк. Звідти вивалюється майже голомозий хлопець із опухлими повіками. Слідом іще один – у закривавленій футболці. Найкраще виглядає останній «провокатор» – він просто захекався. Чоловіків під охороною міліції виводять подалі. «Свободівці», однак, і не намагаються їх переслідувати. Вони, розмахуючи прапорами, залазять на трофейний броньовик.
Постраждалі тим часом, намагаються занести одне-одного до міліцейського главку. Двері зачиняють перед їхнім носом. Пасажири броньовика зникають серед міліції та мітингувальників у пошуках «швидкої». На цьому, власне, можна вважати марш завершеним. Спортивні борці з коричневою ідеологією, задоволені собою, залишають центр Києва.
На Європейську площу спускаються сутінки. Техніки згортають «регіональну» сцену. Марширувальники, потанцювавши на підтримку антифашистських ідей, розповзаються Києвом. Впродовж годин їх можна зустріти на вулицях – кого із партійними кепками, кого із згорнутими прапорами. Свято завершилося. І лише залишки сміття нагадують випадковим перехожим про необхідність боротьби із «фашизмом».