13 травня 2013 року Кабмін схвалив і зареєстрував у Верховній Раді розроблений у Міністерстві юстиції законопроект № 2971 «Про повторні вибори народних депутатів України до ВРУ VІІ скликання у деяких одномандатних виборчих округах». Тепер у влади з’явиться можливість відзвітувати про виконання ще одного зобов’язання перед Брюсселем – про проведення довиборів, чого там давно вимагають. Водночас опозиція тривалий час нехтувала питанням повторних перегонів у спірних округах, принаймні не виносила його на порядок денний, тож тепер влада може провести їх за власним сценарієм. За інформацією джерел Тижня, вибори в семи округах (п’яти, де ЦВК не змогла встановити результати восени, та округах Павла Балоги й Олександра Домбровського, яких мандатів позбавив суд) вона готує орієнтовно на першу половину серпня, у пік відпусток, коли реальна явка на дільниці, швидше за все, буде найнижчою, що відкриває широкі можливості для використання їхніх голосів в інтересах провладного кандидата. Аналіз законопроекту Лавриновича свідчить, що він дозволяє владі на будь-якому етапі заблокувати виборчий процес і спотворити результат волевиявлення. Тож, схоже, вона готується здобути якщо не всі, то принаймні більшість із семи мандатів.
Перше, що впадає в очі в законопроекті № 2971, – це обмеження ролі ВР у призначенні й фінансуванні організації та проведення виборів. Найімовірніше, причина в тому, що команда Януковича перестала довіряти Верховній Раді (зважаючи на слабкість підконтрольної ПР «парламентської більшості») й перемістила прийняття рішень щодо повторної кампанії 2013 року в підконтрольні їй Центральну виборчу комісію і Кабмін. Згідно зі ст. 2 законопроекту рішення про проведення повторних виборів депутатів приймає ЦВК. А Кабміну доручається займатися питаннями їх фінансування. Перемістивши прийняття рішень щодо виборів у ЦВК і КМУ, влада перевела їх у ручний режим. Скажімо, Центрвиборчком може призначити перегони в одному з проблемних округів (котрий, як засвідчила минула кампанія, за допомогою адмінресурсу можна легко зачистити від опозиційних конкурентів), а в іншому, де опозиція перемагає, не призначити. Для цього достатньо не зібратися на своє засідання (така практика вже не раз мала місце й у попередні роки). Аналогічна ситуація і з фінансуванням виборів.
Але найбільші несподіванки від законопроекту № 2971 очікують опозицію в частині організації виборчого процесу. Підготовка та проведення повторних перегонів здійснюються відповідно до ст. 104 і 107 Закону «Про вибори народних депутатів України» з урахуванням особливостей, визначених законом про повторні вибори. Але урядовий законопроект жодним чином не деталізує, хто формуватиме окружні та дільничні виборчі комісії. Проблема в тому, що Закон «Про вибори народних депутатів України» встановлює два порядки їх формування: на чергових парламентських перегонах 28 жовтня 2012 року; на інших виборах народних депутатів. Принципова відмінність цих двох порядків у тому, що восени 2012-го до виборчих комісій в обов’язковому порядку включалися кандидатури від партій, які мали фракції у ВР шостого скликання, а на решті парламентських виборів – від політсил, які мають фракції у Раді поточного скликання. Відмінність зрозуміти неважко. У шостому скликанні були три провладні партійні фракції: ПР, Компартії, Народної партії (Литвина) та опозиційна партійна фракція «Батьківщина» і блокова НУ – НС, за допомогою якої і через недосконалість законодавства ПР змогла за квотою нунсівців провести багатьох провладних членів виборчих комісій. Натомість у нинішній ВР розклади вже не на користь таких маніпуляцій: дві фракції провладні, три – опозиційні. Очевидно, якщо закон про вибори в проблемних мажоритарних округах буде ухвалено в редакції законопроекту № 2971, то деталізувати, фракції якого скликання формуватимуть окружні та дільничні виборчі комісії на довиборах, буде ЦВК, у якій опозиція фактично представлена лише двома членами, тож можна здогадатися, яке рішення ухвалять.
Та найбільша проблема законопроекту № 2971 не в його положеннях, а у відсутності низки норм, які б унеможливлювали застосування чорних виборчих технологій, апробованих на минулих виборах.