Тиждень.ua : Пані Вельд, Ви пропонуєте перенести голосування стосовно спрощення процедури надання віз для українських громадян. Чому саме?
– У принципі, я вважаю, що запровадження безвізового режиму з Україною було б доброю справою. Я була одною з перших у Голландії, хто виступив за те, щоб колись у майбутньому Україна стала членом Європейського Союзу. Але для цього існують певні критерії. Участь у співтоваристві зобов’язує до спільних цінностей. Я не виступаю проти самого принципу спрощення візового режиму з Україною. Навпаки. Тому я хотіла б перенести голосування, щоб спочатку вирішити наявні проблеми. Якщо інші політичні групи нас не підтримають, я сподіваюся, що ліберальна фракція утримається від голосування. Щоб показати, що ми не є проти, але вважаємо рішення передчасним. Зокрема, ми вважаємо неприйнятним закон про заборону пропаганди гомосексуалізму, ухвалений у першому читанні. Я говорила з українським послом. Він розіслав листи усім депутатам, де казав, що не треба на цей проект зважати, бо мало шансів, що він пройде. Це, напевне, правда. Але саме існування законопроекту створює атмосферу ненависті та брутальності. Якби я мала гомосексуальну орієнтацію та жила б сьогодні в Україні, мені було б моторошно. Розумієте, для мене культурні ідентичності — це не якась статичність. Вони весь час змінюються. На мою думку, українці, так само, як ірландці, китайці та всі інші здатні бути толерантними. Сьогодні, скажімо, голанці в своїй більшості добре сприймають будь-яку сексуальну орієнтацію. Але так було не завжди.
Тиждень.ua: Власне, Нідерланди мали трохи більше часу для еволюції колективного погляду на цю проблему. Україна лише виходить з жорсткого тоталітарного суспільства, у досить несприятливих економічних та політичних обставинах…
– Я не думаю, що вам потрібно витратити, на шляху до більшої терпимості, стільки ж багато часу, що й ми! Ви можете йти швидше, бо маєте перед собою приклади інших країн. Я бачила, скільки брутальності існувало щодо гомосексуалістів у країнах Східної Європи, які щойно вступили до ЄС, у 2004-2005 роках. Але нині ситуація змінилася на краще. Я була на демонстрації у Варшаві. Люди виступали за розмаїтість, за багатобарвність, за право бути іншим.
Тиждень.ua: Я б не сказала, що українці настільки нетолерантні. Цей законопроект був більше політичною технологією одного з депутатів Партії регіонів, який сподівався завдяки цій ініціативі дістати підтримку православної церкви та обратися до парламенту в мажоритарному окрузі. До речі, це йому не допомогло. Натомість, якби люди з Україні більше подорожували, більше бачили світу, вони могли б, під час подорожей, робити власні висновки про те, як живуть люди. Й не потребували б підказок зовні, а доходили б до всього власним розумом…
– Зрозумійте: я не пропоную закривати перед українцями європейські двері. Навпаки — підтримую ваші європейські прагнення. Але це не означає, що можна дійсно робити що попало. Не можна заохочувати ненависть для людей. Я не є гомосексуальної орієнтації, не знаю особисто цього страждання, саме тому вважаю своєю відповідальністю захистити тих, хто в небезпеці. Думаю, що на ці теми треба відверто говорити.
Тиждень.ua: Чи всі члени Ліберальної фракції поділяють Вашу позицію?
– У Європейському парламенті ніколи не було чіткої дисципліни голосування. Я Вам озвучила узгоджену позицію фракції. Але кожен голосуватиме, згідно власних переконань.
Тиждень.ua: Якою є Ваша позиція стосовно Угоди про асоціацію та зону вільної торгівлі між Україною та ЄС, яку, можливо, буде підписано в листопаді?
– Я розумію, що українцям часто прикро слухати усю цю критику з боку європейських політиків. Я багато чула відповідних зауважень по інших країнах. Я також переконана, що більшість українців не підтримують цей законопроект. Тому, на засадничому рівні, я за угоду. Пригадую, як вісім років тому, коли побачила під час Помаранчевої революції, як українці вимахували європейським прапором, то відразу сказала, навіть не узгодивши позицію з моєю партією: “Сподіваюся, колись ця країна буде в ЄС!” Для мене немає сумнівів, що Україна є частиною спільної європейської родини. Але зрозумійте таку річ. Європейський Союз нині є на стадії напрацювання спільної політики організації. Настав час поставити до дії справжню європейське співтовариство спільних цінностей. Ми сьогодні говорили про Угорщину. Йдеться про те, щоб не обмежувати співпрацю між країнами ЄС економічним сенсом. На часі — вирішити етичні питання, визнчитися стосовно засадничих людських прав. У цьому сенсі права сексуальних меншин та право на аборти — ключові питання. Я переконана: політики часто висловлюють консервативніші погляди, ніж ті, що панують у суспільстві. Подивіться на США — там більшість громадян не проти одностатевих шлюбів. Але політики відстоюють радикальніші позиції. Проте — все може й мусить змінюватися. Повертаючись до вашого питання про угоду Україна-ЄС. Моя партія має центристську позицію. Ми є, мабуть, єдиною політичною силою в Голландії, хто послідовно виступає за подальше розширення Європейського Союзу. Отже, я за об”єднання історичної Європи — віддаю перевагу такому терміну. Отже, не сприймайте мою позицію, як ворожість. Навпаки — я наполягаю на необхідному етапі, який повернув би Україну до спільної сім”ї європейських народів.
Тиждень.ua: А інші політичні сили Голландії, як вони ставляться до перспективи зближення України з ЄС?
– Ситуація в країні є важкою. Нині чути багато популістських, ксенофобських дискурсів. Багато скепсису стосовно майбутнього ЄС. Нещодавно навіть з”явився сайт у інтернеті, де голанці можуть скаржитися на східних та центральних європейців! Мені за це соромно. Але маю сподівання на нашого міністра закордонних справ. Він дуже відкрита людина, і я сподіваюся, що він вплине на те, щоб Голандія підтримала угоду з Україною.
Тиждень.ua: Як Ви пояснюєте стриманість, якщо не упередженість більшості політичних партій Голландії щодо активнішої співпраці, а за тим і імовірним кандидатством України до Євросоюзу?
– Це не тільки голландські, і не лише європейські настрої. Такий же острах іншого ми бачимо сьогодні в Штатах. Світ змінюється зашвидко. Люди не встигають усвідомити ці зміни, пояснити їх собі, навчитися в нових умовах жити. І вони закриваються на собі, шукають відповіді у зідеалізованих традиціях, у світлому минулого, якого ніколи насправді не існувало. Бо раніше існували інші біди та інший біль. Система світових стримувань та противаг кардинально змінилася. Згадайте, що два роки тому рятувати євро випало китайцям. Спрогнозувати такий розвиток подій було неможливо ! Індустріальна революція також радикально змінює суспільні структури. Отже, люди, й особливо ті, хто не надто освічений, не має високої індивідуальної культури, відчуває тривогу, страх майбунього. Отже, вони заплющують очі й уявляють себе в іншому, ностальгійному світі, якого нема в реальності. Але людське життя не має кнопки “стоп”. Або ми встигаємо змінюватися разом з часом, або програємо. Події в мусульманському світі — зайвий тому доказ. Молодь прагне змін, старші покоління просувають радикальний консерватизм. Рушій усього цього — страх, який шукає зовнішнього ворога. Середньовіччя зосереджувалося на відьмах, сучасний світ знаходить собі гомосексуалістів, представників інших конфесій чи інших етоносів. Єдині ефективні ліки — це відверті дебати. До них я й закликаю українців.