Найвідоміший біло-блакитний поет – це, звісно ж, улюбленець журналістів Юрій Болдирєв, автор незабутніх рядків «Выйду я на проспект вечерком, добреду до Кольцовского сквера, посижу у фонтана с пивком, сзади голос: "Какого, бля, хера!"
Знайома українцям й творчість регіонала Бориса Білаша – він свого часу навіть передвиборчу програму заримував, і, незважаючи на це, потрапив до Ради, де теж читав вірші.
На жаль, у тіні діючих та колишніх народних депутатів-поетів важко помітити молодих талановитих політиків. Один з них – Андрій Шаргородський, голова первинної районної партійної організації на Оболоні. Про те, що Андрій – поет, написано навіть на офіційному сайті міської організації Партії.
Скільки ще буде щастя
І не дарма, адже біло-блакитним у своїй творчості Андрій приділяє чимало уваги. Так, до її 15-річчя він написав аж два вірші.
«Партія Регіонів, 15 років живе,
Хтось каже,- що це небагато,
Але скільки зроблено вже…..
А скільки ще буде щастя», – пише митець у першому, закликаючи всіх «зробити впевнений крок» назустріч регіоналам.
Друга ода до 15-річчя навіть краще:
«Наша партія – Регіонів,
З нами – 15-й рік,
Вона символ – добра і любові,
Справедливий наш оберіг…»
Шаргородський цінує не тільки «класичну» поезію. Цікава йому й сучасність. Зокрема у його творчому наробку є «Песня – рэп о Украине, сиротах, социальных проблемах».
«В Украине корупция, хуже день ото дня…. Дети – сироты плачут и просят огня», – описує він українські реалії. Але, звісно, справа не тільки у вогні. Як пояснює
Шаргородський, жити дітям хотілося б у країні, «где нет СПИДа, и есть надежда всегда!».
Приспів «Песни – рэпа о Украине» має співати маленька дівчинка, яка не вміє «создавать электорат»:
«…загляните в наши детские глаза,
Электорат хоть создавать мы не умеем,
Течет в нас Украины – кровь,
И мы ее дыханием согреем».
В чужом кармане неспеша
Як і Болдирєв, Шаргородський пише й про власне життя:
«Легко живется хулиганам,
Наглеет борзая душа,
А руки словно золотые,
В чужом кармане неспеша».
Те, що «борзую душу» соратники не кличуть у парламент, його не дуже засмучує:
«Я не сын депутата,
Я пацан района,
И не важно,кто тут король региона…», – йдеться у черговому тексті «під реп».
«Пацан района», звісно ж, любить жінок. Вірші він присвячує і їм. Ось, наприклад:
«И я стер со щеки пылинку,
Что почувствовал что-то внутри,
Наша встреча была не ошибкою,
И зовут тебя Дана, ух ты…»
А ще киянин знайшов час та натхнення написати та відправити на відповідний конкурс гімн для… російської поліції. Вона, на думку поета, нікому не дасть сумувати – збереже росіян навіть «от грусти»:
«Полиция хранит родной народ,
От бед, от грусти и от зла,
Устав России бережет,
И прославляет добрые дела..»
Читайте також Краса не для людей з вразливою психікою