Відносини Росії та Заходу «холоднішають» вже протягом багатьох років. Все почалося російсько-грузинською війною у 2008 році, а останньою краплею для США стало надання притулку Едварду Сноудену. Така політика має своє пояснення: «переконавши себе у тому, що Захід стояв за революціями в Україні та Грузії, пан Путін звинувачував Америку у хвилі протестів в Москві у грудні 2011», – зазначає видання.
«Аби зміцнити свою основну підтримку, Путін заповнив російський ідеологічний вакуум націоналізмом і антиамериканізмом. Основна теза полягає в існуванні двох конфліктуючих цивілізацій, де Захід, ілюструє економічний спад, міжнародну нерозсудливість і моральну розпусту. Росія повинна відмежувати себе від цього шкідливого впливу і зберегти свої власні традиційні цінності, що базуються на православ’ї та минулій славі».
Щодо ж до відносин із Європейським Союзом, то «Росія провела «червону лінію» у питанні договору про асоціацію України із ЄС. Вона почала «обстріл» торговими санкціями, аби натиснути на свого суперника. У коментарі The Economist редактор журналу Russia in Global Affairs Фьодор Лукьянов пояснив, що основною причиною такої позиції є закріплення колишніх республік СРСР у російській сфері впливу, а не просування торгівлі. (Він також додає, що Україна у Митному Союзі була б гарантованим головним болем, як Британія у ЄС). Проте залякування України, швидше за все, відштовхне її ще далі і збільшить напруження у відносинах Росії та ЄС».
«Німеччина, яка колись найбільше вболівала за Росію, тепер є її найбільшим критиком. Це буде погано для бізнесу (ЄС є найбільшим торговим партнером Росії). Це також може звести нанівець ціль режиму, підігріту власними інтересами переконати ЄС запропонувати безвізовий в’їзд для власників службових паспортів».