Такого в ізраїльській політиці ще не було ніколи.
Яір Лапід – улюбленець долі, що народився із золотою ложкою в роті. Його батько – письменник і популярний журналіст Йосеф Лапід (Томіслав Лампель), який згодом став міністром в уряді Аріеля Шарона та мати – уродженка підмандатної Палестини письменниця і драматург Шуламіт Лапід. Її книги перекладені багатьма мовами і їх вивчають в ізраїльських школах.
Свій трудовий шлях Яір Лапід розпочав в 1988 році, як репортер у двох найбільших ізраїльських газетах Yedioth Ahronoth і Maariv. А з 1994 року постійно працює як телеведучий. Він автор семи книг прози та декількох п'єс. Одружений другим шлюбом на журналістці й письменниці Ліхі Лапід, з якою познайомився під час проходження служби, як резервіст в редакції армійської газети Ba-Mahane.
Комунікабельний, дотепний, телегенічний і приємний на телеекрані, спортивний і підтягнутий та скрізь свій Лапід володіє типовим набором якостей «професійної хорошої людини». Лапід – продукт засобів масової інформації, красивий чоловік, що викликає симпатії жіночої частини електорату.
При цьому він і патріот Ізраїлю, політик, який по-своєму бачить майбутнє Ізраїлю, і саме тому партія «ЕшАтід» отримала таку значну підтримку виборців.
З іншого боку переформатування ситуації в ізраїльській політиці – це стандартний розвиток подій, коли праві не можуть домовитися між собою, граючись у непорушність своїх принципів. І партія Лапіда – це, певною мірою, нова реінкарнація партії «Авода» («Авода» – повна назва Ізраїльська партія праці. Лівоцентристська ізраїльська політична партія. Є соціал-демократичною та сіоністською партією – Ред.), просто її створило більш молоде покоління ізраїльських політиків.
Варто звернути увагу на те, що Лапід проводив тиху і цілеспрямовану виборчу кампанію, приспавши пильність багатьох опонентів. Він намагався не витрачати енергію на конфлікти і сварки, уникав обмовок і послідовно дотримувався основного гасла своєї партії: «Ми прийшли змінити стан справ у країні». «Що є найважливішим на даний момент? Терпіння, – написав Лапід на своїй сторінці в соціальній мережі Facebook. – Лідерство – це здатність поставити перед собою цілі, а потім домагатися їхнього втілення в життя. Саме цим ми зараз і займаємося».
Лапід не поспішає негайно реалізувати отриманий на виборах результат, який рівно втричі перевищив всі прогнози. І прийшов у політику всерйоз і надовго. Він зарезервував за собою головування в партії «ЕшАтід» до 2020 року і проголосив: «Я заявляю, що політика – це моя друга кар'єра, і третьої у мене не буде! Я збираюся присвятити решту всього свого життя боротьбі за краще майбутнє нашої країни».
Для багатьох ізраїльтян Яір Лапід – це нехай утопічна, але маленька надія на те, що цим голосуванням вони зможуть змінити ситуацію в Ізраїлі на краще. А оскільки «Авода» в очах певної частини електорату дискредитувала себе «мирним процесом», а партія «ЕшАтід» ніби є чистою в цьому плані, то багато із тих, хто проголосували за Лапіда, не прочитавши уважно його програми, навіть не звернули уваги на той факт, що вони проголосували за відхід до кордонів 1967 року.
І, як вважають деякі ізраїльські експерти: «Це не феномен успіху Лапіда, а феномен безвідповідальності деяких виборців. Лапід і не приховував що він – лівий. У нього в програмі партії записано пункт – негайне відновлення мирного процесу. Просто він зіграв на ненависті ізраїльтян до євреїв. А це старий трюк. На жаль ізраїльтяни на цих виборах перемогли (мандати Лапіда тому доказ)».
Однак, на думку інших аналітиків: «Зараз, коли для Ізраїлю існує загроза з боку Ірану, Єгипту і Сирії, для тих, хто обіймає найвищі посади, найвищими б мали стати інтереси країни і народу, а не інтереси володарів багатств, влади та привілеїв. Поява Яіра Лапіда у великій політиці – це відповідь електорату на антисоціальну політику Беньяміна Нетаньягу, відповідь на його жорстокість до старих і слабких, що руйнує єдність ізраїльського народу і основи єврейської моралі. А це може перекреслити саме існування Ізраїлю».
Попри те, що Яір Лапід ще нічого не встиг зробити, багато хто вважає його своїм кумиром. Хоча 19 мандатів партії «ЕшАтід» – це явно не переважна більшість у Кнесеті з 120 депутатів. І, якщо подивитися на результати опитування, то багато хто вже бачить його в майбутньому на посаді прем’єр-міністра. Нині ж Лапід диктуватиме свої умови, торпедуючи уряд Нетаньягу.
За великим рахунком ЯіруЛапіду вдалося повторити феномен успіху свого батька Томі Лапіда, який був головою партії «Шинуй» (партія «Шинуй» дотримується світської ідеології (на окремих етапах існування переходила у відкритий антиклерикалізм), підтримує лібералізм в економіці та ідею досягнення миру з арабськими сусідами Ізраїлю ціною територіальних поступок – Ред.), міністром юстиції і віце прем’єр-міністром в уряді Аріеля Шарона. Лапід-старший також був «внесений» до Кнесету на антиклерикальній хвилі. А Яір Лапід часто говорить те, що подобається певній категорії ізраїльтян, які ненавидять ультрарелігійних ортодоксів.
Можна сказати, що успіх Лапіда багато у чому пояснюється ще і втомою ізраїльського виборця від всіх діючих політиків. І ніхто з тих людей, які знаходяться в його списку, не були раніше депутатами. Показово, що в коледжах і університетах список Лапіда повсюдно здобував перемогу над старими партіями. А це майбутнє країни. При цьому в своїй програмі він не сказав нічого нового, а просто точно вгадав смак середньостатистичного нерелігійного виборця, який хоче змін, але не дуже значних, підтримує ізраїльську ідентичність і ЦАХАЛ, не любить арабів та «Новий Близький Схід», але хоче покінчити з конфліктом і прагне гарного прийому Ізраїлю на Заході.
Лапід зараховує себе до послідовних сіоністів, але вважає неминучими певні компроміси. Він заявляє: «Ми віримо, що Ізраїль був створений, щоб стати національним домом для єврейського народу, і він повинен залишатися країною з єврейською більшістю і з кордонами, які можна охороняти. Великі поселенські масиви (Аріель та прилеглі райони, Гуш-Еціон, Маале-Адумім) залишаться всередині держави Ізраїль. Ми сприймаємо систематичне ухилення нинішнього уряду Ізраїлю від можливості повернутися за стіл переговорів як явну відсутність національної відповідальності.
Мир є єдиною гідною відповіддю на демографічну загрозу і на такі шалені ідеї, як «держава всіх громадян» та «двонаціональна держава», які намагаються просувати ліві і праві радикали. Ми вважаємо, що це антисіоністські ідеї, з якими необхідно боротися всіма доступними засобами. Ми змушені визнати той факт, який вже був визнаний колишніми керівниками Ізраїлю: вибір між контролем над «територіями» і питанням єврейської більшості змушує нас відмовитися від частини ізраїльської території. Відмова від частини історичних земель Ерец Ісраель є обов'язковою умовою боротьби за існування єврейської держави на землі Ізраїлю, держави з єврейським більшістю та з безпечними і визнаними кордонами».
Не дивно, що у палестинців успіх Лапіда жодного ентузіазму не викликав. Вони вказують на неприйнятність його намірів об'єднати єврейські поселення в три агломерації і включити їх до складу ізраїльської держави. Також палестинці звертають увагу на те, що якщо Нетаньягу в якості передвиборчого пропагандистського жесту відвідав Стіну плачу, то Лапід оголосив про свою програму, перебуваючи на Західному березі річки Йордан в єврейському поселенні Аріель. І так само, як і Нетаньягу, він розглядає єдиний Єрусалим як столицю держави Ізраїль.
Усередині Ізраїлю у Лапіда вистачає недоброзичливців із числа прихильників традиційних партій. Вони стверджують, що «йому так допомогли куснути, що він відкусив кус, який поки не в змозі ні проковтнути і ні переварити».
Будучи другою за величиною партією Кнесету, «ЕшАтід» не може існувати далі, якщо її лідер не займе один з провідних міністерських постів – оборони, закордонних справ чи фінансів. Однак, якщо Лапід очолить міністерство оборони, офіцерський корпус, скоріше за все, відторгне політика, котрий немає жодного відношення до військової справи.
У разі, якщо б йому довелося очолити міністерство фінансів, не маючи відповідної підготовки, то це може виглядати політичним самогубством. Очолити міністерство освіти Ізраїлю Яір Лапід сам не має бажання, а на міністерство закордонних справ претендує Авігдор Ліберман.
У Ізраїлі той, хто займає пост міністра закордонних справ де-факто є заступником прем’єр-міністра і Ліберман битиметься за цей пост до кінця. Крім того, сам Біньямін Нетаньягу зовсім не зацікавлений у тому, щоб відкрити Лапіду канал прямого виходу на Вашингтон і столиці європейських держав, бо це могло б значно посилити позиції лідера партії «ЕшАтід».
Водночас, створена Яіром Лапідом партія «ЕшАтід» зайняла друге місце на парламентських виборах, і тому Беньямін Нетаньягу добре розуміє, що якщо він не зможе домовитися з Лапідом про надання йому достойного портфелю в своєму уряді, то він виступатиме в Кнесеті вже в якості лідера опозиції. Така перспектива не може влаштовувати прем’єра, бо від цього рейтинг і вплив Лапіда тільки зростатиме. І Нетаньягу своїми ж руками створюватиме собі суперника, який рано чи пізно буде здатним відсунути його самого на задній план.
Але не чекаючи на своє місце в новому уряді Нетаньягу Лапід, який до речі має чорний пояс з карате і досі проводить п’ять тренувань на тиждень, вирішив провести свій переший бій у Кнесеті проти лобістів. Цей конкретний крок полягав у тому, що його фракція підготувала законопроект, в разі прийняття якого встановлюються строгі правила регулювання лобістської діяльності.
Адже недарма багато політологів відзначають, що нинішня політична система в Ізраїлі відбиває ситуацію у суспільстві, яке все більше нагадує конфедерацію «племен», а не єдину державу. Погано те, що представник кожного «племені» готовий відстоювати лише свої інтереси, не враховуючи інтересів інших, а тимчасовий компроміс, на який кожен з них готовий піти, це тільки затишшя перед тим, щоб урвати шматок побільше. Тому основним завданням, яке ставить перед собою Лапід, є об’єднання всіх ізраїльтян.
Феномен успіху Яіра Лапіда може змінити політику Ізраїлю. Ізраїльтяни прагнуть змін і саме тому Лапід отримав такий великий кредит довіри. І цей тріумф став можливим, бо виборці хочуть бачити в політиці нові обличчя і нові ідеї.
Яір Лапід чітко уловив, що найбільш нагальною проблемою в ізраїльському суспільстві є необхідність освоєння принципу підзвітності політиків перед своїми виборцями. І його тріумф – це, певною мірою, революція у свідомості ізраїльтян. Вони наполягають на тому, щоб відбулася зміна системи, яка дозволить виборцям чітко сказати обраним ними представникам – якщо ви не здатні просувати наші інтереси, задля чого вас власне і було вибрано, то наступного разу в парламенті вас вже більше не буде.
По суті, Яір Лапід і його партія «ЕшАтід», скористалися моментом, коли ізраїльські виборці готові заохочувати в тій чи іншій формі політичні сили, щоб змінити діючу систему. І тому гасло виборчої кампанії Лапіда – «Ми прийшли змінити стан справ у країні» – це чудова можливість для старту таких змін.
І як вважають ізраїльські експерти, – «Яір Лапід повинен діяти, щоб змінити ситуацію в країні і сприяти розвитку можливостей для середнього класу. У іншому випадку він буде, як Ціпі Лівні, «віднесений вітром» політичних змін. Лапід звалив собі на плечі важку відповідальність і не має розчарувати сотні тисяч виборців, котрі проголосували за «ЕшАтід».
