«Дуже важко описати ті почуття, які ми відчували. Тільки сльози потоками лилися з очей. І, мабуть, це було справжнє, реальне відчуття щастя. Низький уклін вам за це, пане президенте, що ви дали нам цю надію і зробили її реальною», – з інтонаціями акторки провінційного театру говорила з великого екрану жінка у вишиванці. Власне, акторкою провінційного театру вона й була за фахом. Президент Віктор Янукович широко посміхався, здавалось, він зараз лусне від задоволення. Вочевидь, депресивна Кіровоградська область (театр знаходиться саме там) не мала що запитати у голови держави під час телемарафону «Діалог з країною» – хіба що награно подякувати за участь у реконструкції будівлі театру і запросити в гості. Втім, гаранта це навряд чи в той момент хвилювало.
Вочевидь, головна ідея проекту полягала саме в цьому – показати Януковичу, як процвітає народ в країні, котра вже в понеділок відзначатиме триріччя його президентства. Ця ідея органічно поєднувалась із супутньою – сформувати образ доброго царя, який знає про проблеми своїх підданих (якщо не знає, то готовий слухати і чути), може запросто їх вирішити, за потреби давши прочухана недолугим боярам-чиновникам. Формат заходу було повністю запозичено у північно-східного сусіда – хоча Володимир Путін створює імідж «царя-батюшки» куди яскравіше, ніж Віктор Янукович.
Читайте також: Користувачі Twitter про "Діалог з країною"
Під час телемостів з регіонів на екрані змінювали одне одного житомирські чорнобильці, дніпропетровські шахтарі, херсонські аграрії, харківські лікарі, кримські військові – всі, як один, зібрані, серйозні, охайно вдягнуті. І у всіх були якісь проблеми – шкідливі інструкції профільного міністерства, відсутність ліків чи житла, нелегальні копанки – і усі ці проблеми Янукович обіцяв «негайно вирішити» – в крайньому випадку «попрацювати над ними». Власне, з фраз «розберемося з питанням», «дам доручення губернатору», «перспектива розвитку», «ми знаємо про такі випадки», «робота вже ведеться» складалися більшість відповідей президента на «проблемні» питання.
Аудиторії, котрі ці питання й ставили, були підібрані бездоганно, уособлюючи різноманітні групи радянського «класу робітників та селян»: працівники важкої промисловості, лікарі, селяни, творча інтелігенція тощо – крім того, вони часто працювали саме на підприємствах наближених до Януковича олігархів – бурових вишках Юлія Бойка, шахтах Ріната Ахметова, теплицях Дмитра Фірташа.
Стороннім було зась – до засекречених до останнього моменту локацій, де проходили телемости, не допускали навіть журналістів. В окремих регіонах обмеження доступу до зв’язку з президентом забезпечувала міліція, а на Одещині її навіть страхував спецпідрозділ «Беркут».
Читайте також: "Сім'я" готує наступ на олігархів
В таких умовах Янукович зміг продемонструвати не лише здатність вирішити будь-яку проблему своїх підданих, а й здібності провидця, коли повідомив, що парламентська криза закінчилась, і Верховна Рада розблокована (шоковані таким повідомленням парламентські журналісти негайно почали поширювати у соцмережах актуальні фотографії заблокованої президії ВР – яку й справді згодом розблокували, але десь через півтори години).
Глобальні загальнополітичні та загальноекономічні проблеми взагалі опинились в тіні локальних труднощів шахтарів, лікарів та буровиків. Питання на цю тематику лунали майже винятково від запрошених до студії журналістів провідних телеканалів (хоча навіть вони не мали повної свободи слова – фактичний модератор проекту Савік Шустер одного разу осік одну з своїх колег, зазначивши, що пріоритетними є «питання з регіонів»).
Абсолютна зрежисованість «питань з регіонів» була очевидною, аж занадто. Показовим в цьому плані було включення з Луганську, яке місцева журналістка почала вітанням «Добрий вечір!» (включення було із закритого приміщення, тому з’ясувати, чи був надворі день, коли проходив телеміст, або і справді вечір, в який луганських підприємців зігнали на масовку і записували у кілька дублів, – неможливо).
З питаннями «від народу», які надійшли до спеціально організованого колл-центру, ситуація була не краща. На всю країну продемонстрували діаграму, яка свідчила, що найбільше запитів до глави держави мають пенсіонери, ветерани та діти війни, тож і їхні питання були відповідними. Наступна продемонстрована діаграма була ще більш показовою – найбільше питань до Януковича надійшло з південного сходу України (цей регіон було забарвлено у темно-зелені кольори), а західні області на діаграмі були ледь-ледь зеленими (вочевидь, у тамтешніх мешканців питань до Януковича вже не виникає).
Ідилію України епохи «покращення» зіпсувало лише пряме включення зі столиці. Ще з самого ранку перевдягнуті в цивільне працівники Управління держохорони та їхні колеги з числа штатних провладних провокаторів пояснювали зацікавленим громадяням, котрі зібрали на київському Майдані, що «питань ставить не треба». Це й не дивно – на камеру було зігнано бюджетників, насамперед працівників освітньої сфери, які й мали зображати щасливу масовку.
З таким станом речей під час прямого включення дозволив собі не погодитись один з місцевих активістів ВО «Свобода», котрий почав вимагати права поставити питання президентові для себе та інших, «нерєстрових» киян. Відтаскувати його силою з кадру, в прямій телетрансляції, організатори заходу посоромились (хоча вищезгаданому свободцівцю згодом порадили «піти десь погуляти, якщо хочеш дихати») – ведучий заходу закликав до «поваги до старших людей», яких уособлювала пенсіонерка, котра потонула в скаргах на місцеве чиновництво. Янукович пообіцяв «розібратись» – а модератор Савік Шустер за хвилину повідомив, що «на Майдан вже виїхав представник Адміністрації президента».
Такий збій сценарію неабияк схвилював Януковича, включення з Києва взагалі про всяк випадок припинили. «Вибачте, я трохи розхвилювався після київського майдану», – заявив він за кілька хвилин, відповідаючи на наступне питання, від аграріїв з Херсонщини, які цікавились овочесховищами.
Втім, окрім пояснень про те, де і як варто зберігати помідори та огірки, глава держави за три години ефіру все ж таки встиг висловитися на більш важливі теми:
Про газ:
«Скоріш за все вона (газотранспортна система) залишиться в державі, можливо на тих умовах, на яких ми бачимо, вона буде передана в оренду, щоб орендної плати вистачало на утримання труби, щоб розділити відповідальність щодо утримання ГТС з нашими партнерами і отримати гарантії прокачки відповідних обсягів газу»
«Коли Росія нам пред'явила рахунок на 7 мільярдів доларів штрафних санкцій (за недобір газу) – ніхто не відреагував ніяк – тиша. Дивились і думали, що наша хата з краю. Чому я мав висловитись в такій різкій формі, бо ми знову наодинці»
Про політв’язнів:
«Але такі питання, як створення умов, наприклад, для Тимошенко, які вона вимагає, я б прибрав ці камери. Щоб вони не дратували нікого. Якщо мене чують ці працівники, я б дуже хотів би, щоб вони це зробили» (за кілька годин спостережні камери й справді було прибрано – Тиждень.ua)
«Я вважаю, що по Луценку тоді, коли підійде той час, коли буде розглянута касація, можливо, ще касація вплине на це рішення, коли прийде черга президента, я буду на це питання дивитися»
Про опозицію:
«От чому я не просто закликаю, а переконаний, що виборці будуть підтримувати тільки тих політиків, які несуть для людей щось конкретне. Не шльопають язиками, хто кого більше перешльопає, а несуть Україні якімсь блага»
Про Олімпіаду:
«2022 рік – в нас світиться така надія. Я був в Польщі, зустрічався з президентами Польщі і Словаччини, вони є нашими конкурентами. Але я їм сказав, що ми будемо боротися. Ми всі – прикарпатські країни. Можливо, ми навіть з ними об'єднаємося, щоб не все програти»