Диктатори перетворюють власний День народження на національне свято

VIP-хроніки
19 Лютого 2013, 18:02

У 2008 році президент Казахстану Нурсултан Назарбаєв підписав декрет, яким зробив свій день народження національним святом. Тепер щороку 6 липня в країні з помпою святкують «День Астани».

 

 

У 2010 році триденний фестиваль приурочений до Дня народження розпочався з відкриття гігантського критого парку. Святковим концертом та співом італійською тенора Андреа Бочеллі (у 2008 року була всього-на-всього Уїтні Хьюстон) разом з ювіляром насолоджувались сім президентів і король Йорданії. Всього ж святковий цирк, балет і феєрверки обійшлись країні не багато не мало $10 млн.

Минулого року у програмі свята був Cirque du Soleil, кілька концертів і льодове шоу.

 

 

Йорданці відзначають день народження короля Абдулли II з того часу як у1999 році він став наступником свого батька короля Хусейна. До 2007 року дні народження Хусейна і Абдулли були національним святом й вихідним днем. Проте 2007 року Абдулла оголосив, що для підвищення продуктивності банки і підприємства будуть залишатися відкритими на час королівських свят.

На сьогодні 30 січня в країні таки залишається святом без робочого дня. А сам король Абдула воліє святкувати з родиною, а не з відомими співаками та іноземними гостями.

 

 

Верховний лідер Північної Кореї 8 січня відсвяткував свій день народження, який досі не оголошений національним святом, подарувавши по 1 кг цукерок кожній дитині до 10 років. Частування отримали навіть сільські діти з віддалених островів. Відповідно до офіційного звіту, вони «вони вибухнули радістю», коли побачили подарунки.

Якщо Кім Чен Ин прагне розвинути культ своєї особистості, то він йде правильним шляхом. І його батько, і дід демонстрували свою «батьківську любов» до молодого покоління Північної Кореї, роздаючи «цукерки на день народження» та інші товари домашнього вжитку, такі як яйця (і сигарети). Сьогодні обидва колишні лідери мають свої національні свята – 16 лютого «День сяючої зірки» на честь Кім Чен Іра та «День Сонця» на честь Кім Ір Сена.

 

 

З часу свого приходу до влади у 1959 році Фідель Кастро на Кубі масовими урочистостями відзначає свій день народження. У 2011 році, наприклад, тиждень урочистостей завершився гала-концертом «Серенада вірності», де виступили артисти з Європи і Латинської Америки, в тому числі володарка Греммі Омара Портуондо. Того ж року Кастро відзначив свято зі своїм колишнім союзником Уго Чавесом, який прибув на Кубу для лікування раку.

 

 

У 2005 році з нагоди свого 65-річчя колишній диктатор Туркменістану Сапармурат Ніязов видав набір монет зі своїм родоводом. Ніязов карбував безліч золотих і срібних монет на честь своєї власної поезії. Чотири колекції і два томи робот він назвав «Книга душі», і вона стала духовним путівником для народу.

Святкування дня народження Ніязова були щедрими: концерти, скачки і діти в національних костюмах, які хвалили гідність свого лідера туркменською і англійською мовами. Після приходу до влади по смерті Ніязова у 2006 році, Гурбангули Бердимухаммедов скасував свято на честь народження свого попередника.

 

 

Кожен рік тайці відмічають день народження свого короля Пхуміпона Адульядета, що є також Днем батька в Таїланді. Громадяни збираються у величезні натовпи в Бангкоку, розмахують прапорами і носять одяг королівського кольору – жовтого (жовтий символізує понеділок – день, в який король народився 1946 року). Монарх в свою чергу зазвичай милує політичних в'язнів, а іноді й висловлює якісь зауваження. Минулого року він закликав до національної єдності.

День народження короля не єдиний випадок, коли тайці демонструють підтримку своєму суверену, якого дехто вважає напівбогом.

У 2007 році після тритижневого перебування в лікарні в Бангкоку король з’явився на публіку в рожевій сорочці і піджаку. На наступний день продажі рожевих сорочок зросли на 60%, оскільки тайці кинулися в магазини в надії на поліпшення здоров'я старіючого короля.

 

 

Як бачимо, нашому рідному Віктору Федоровичу, у його потугах збудувати диктаторський режим, є на кого рівнятися. От тільки зайва скромність заважає. Все-таки гарне виховання дається взнаки. А що страх та скромність, не найкращі друзі диктатора, то варто їх просто відкинути, як пережитки.

Рівняння на кращих.

Країна доросла до того, аби тішитись всіма радостями свого лідера і пити за нього сто грам, при нагоді. Не соромтесь Вікторе Федоровичу…

 

За матеріалами http://www.foreignpolicy.com/