Днями НБУ повідомив, що золотовалютні резерви (ЗВР) зросли в січні на $106 млн. Лояльні до влади ЗМІ розтиражували цю інформацію, а «правильно мислячі» аналітики в унісон повторювали, що відповідні дані вкотре нібито засвідчили: гривні нічого не загрожує. Утім, неупереджений аналіз факторів, які привели до зростання резервів і «зміцнення стабільності», якраз сигналізує про прямо протилежні тенденції.
Передусім у січні вже багато років традиційно спостерігається додатний рахунок поточних операцій, які позитивно вирізняються на тлі решти місяців (див. «Сезонне «покращення»). На початку року чимало імпортерів в Україні провадять дуже мляву діяльність. Тож, хоча даних про платіжний баланс за січень ще немає, можна очікувати, що рахунок поточних операцій було зведено з профіцитом. Це не вписується в загальну тенденцію значних щомісячних дефіцитів, яка спостерігається протягом останніх трьох років. Тож у лютому, найімовірніше, ситуація погіршиться.
Також у січні на ЗВР позитивно вплинули внутрішні державні запозичення. Хоча МВФ було виплачено частину державного боргу в сумі $408 млн, однак водночас залучено майже $930 млн на внутрішньому ринку через валютні ОВДП. Цей обсяг залучення був близьким до рекордного (див. «Доларизація на тлі «дедоларизації»). Але виникає питання: з яких мотивів фінустанови, позичаючи власні ресурси урядові, обирають саме валютні облігації? Вочевидь, банкіри вважають, що різниця в дохідності первинних розміщень ОВДП у гривні (14,3%) та валюті (8,0–8,3%) не покриває валютних ризиків? Тож якщо облігації у валюті надалі переважатимуть у первинних розміщеннях, це означатиме, що учасники ринку зовсім не вірять у стабільність гривні, хоч би якою була їхня публічна позиція під тиском НБУ.
Січень традиційно є «мертвим сезоном» і для громадян, які купують валюту для формування заощаджень та інших цілей. Тому минулого місяця чиста купівля валюти населенням становила лише $203 млн, що також було розтиражовано деякими ЗМІ як здобуток Нацбанку. Але цю цифру зовсім не можна вважати показовою, позаяк статистика свідчить, що середньомісячний відплив валюти з банків за рік є помітно вищим, ніж у січні. Звичайно, той фактор локально зробив свій внесок у накопичення резервів регулятора. Проте, виходячи з логіки руху коштів у минулі роки, протягом наступних місяців із банків витікатиме помітно більша кількість валюти (за незмінного її курсу).
Ще одне пояснення позитивної динаміки резервів Нацбанку – тенденції в глобальному русі капіталу. Річ у тім, що з липня 2012-го казначейські зобов’язання США невпинно дешевшають: за півроку дохідність десятирічних облігацій зросла з 1,4% до 2%. Тобто світові інвестори поступово виводять гроші з того величезного ринку та спрямовують в інші інструменти. Передусім ця ліквідність акумулювалася на ринку акцій США, який зріс на 14% за згаданий період. Однак його потенціал обмежений. Тож капітал почав покидати Сполучені Штати, внаслідок чого долар подешевшав щодо більшості валют, зокрема щодо євро – на 14% за півроку. Залишивши США, ці гроші пішли в ризикові, але ліквідні активи: дохідність облігацій проблемних країн Європи впала у півтора-два рази, індекси акцій розвинених ринків (MSCI World Index) зросли на 18%, а індекси країн, що розвиваються (MSCI Emerging Markets Index), – на 20%. У листопаді-грудні частина цих грошей потрапила навіть на ринки, які перебувають у пригніченому стані ще з минулої кризи.
Деякі крихти глобального капіталу дісталися й Україні, тому ми спостерігали досить легке і дешеве розміщення єврооблігацій уряду ($1,25 млрд) у листопаді та майже рекордні зовнішні запозичення реального
сектору ($3,15 млрд) у грудні. Це принесло полегшення в банківську систему й дало певний тайм-аут урядові, який замість того, щоб заглибитися в роботу з МВФ, почав блефувати і демонструвати фальшиву впевненість. Цілком можливо, що глобальна ліквідність мала вплив на платіжний баланс України в січні, адже курс гривні до долара на міжбанку залишався незмінним протягом майже всього минулого місяця. У лютому ця тенденція зберігається, бо з розміщенням урядових єврооблігацій на $1 млрд нацвалюта в першій декаді місяця навіть дещо зміцнилася. Проте ситуація чимось нагадує 2007–2008 роки, коли маса гарячих грошей заливала навіть найслабші ринки, які, як потім з’ясувалося, не були готові їх прийняти, тому розплачувалися за цей прийом роками. Тож вікно глобальної ліквідності може бути відчинене для України ще місяць-другий, після чого гроші знову можуть почати утікати з країни.
Враховуючи всі ці фактори, які позитивно, але, вочевидь, тимчасово впливали на платіжний баланс, дивує, що протягом січня резерви зросли лише на $0,1 млрд, хоча зменшуються вони останнім часом на $0,5–1 млрд щомісяця. Якщо вони збільшуються так слабко в таких сприятливих умовах, то якою буде їхня динаміка за інших обставин? Тому цілком можливо, що теперішнє зміцнення курсу гривні – це лише затишшя перед стрімкою девальвацією.