Видання відзначає, що посилена увага до сланцю виникла в Естонії, як і в інших країнах Східної Європи, у зв’язку із високими цінами на енергоносії з боку основного імпортера – Росії.
«Ми найбільш енергетично незалежна країна Європейського Союзу і ми не підемо на компроміс щодо нашої енергетичної безпеки. Ми маємо великого сусіда», – цитує видання міністра економіки Естонії Югана Партса. «Навіть якщо нам треба інвестувати у нові електростанції сьогодні, сланець все одно буде дешевшим. Російський газ коштує в 1,8 разів більше; вітрова енергетика із станцій розміщених на суші – удвічі дорожче; на воді – у 2,5 рази дорожче», – додав він.
За заявами естонських геологів переробка сланців в Естонії не завдає значної шкоди навколишньому середовищу. «Пошкодження залишає дивний хвилястий ландшафт, але дерева там знову ростуть, а дика природа повертається. Зола використовується для будівництва доріг, а один із залишкових пагорбів було перетворено на найдовший лижний спуск в Естонії», – пише The Telegraph. Крім того, «сланець, так чи інакше, дає роботу чверті країни, в тому числі етнічним росіянам».
«Нафтові сланці довгий час не бралися до уваги як пальне. Світова енергетична рада оцінює світові запаси цього ресурсу у 4,8 трлн барелів, дві третіх із них у США. Естонія будує завод у Йорданії, що вироблятиме 38 тис. барелів на добу, а це третина потреб країни», – пише The Telegraph.
Видання відзначає, що Естонія добуває сланці вже майже ціле сторіччя. Методи майже не змінилися, проте забруднення навколишнього середовища зменшилося завдяки використанню спеціальних фільтрів.
На сьогодні, за даними The Telegraph, Естонія відкриває найбільший у світі сланцепереробний завод Enefit 280, аби подвоїти видобуток нафти із керогенів до 22 тис. барелів на добу, змінюючи акцент із енергетики до більш привабливого бізнесу випуску дизельного палива для машин.