Що більше онлайну в нашому житті, то менше у нас залишається місця для особистого життя. Якщо порівняти класифікацію ступенів приватності з класифікацією ступенів розвитку сучасного інтернету (веб 1.0, веб 2.0), то можна сміливо заявити, що приватність 2.0, яка виникла, власне, в епоху 2.0 – це цілковита її відсутність, тобто, інакше кажучи, повний нуль приватності.
Соціальні мережі, геосоціальні сервіси, сервіси блогів і мікроблогів з їхніми налаштуваннями, які стимулюють користувачів ділитися власною інформацією, є найголовнішими вбивцями особистого життя. Якщо на додаток згадати про мобільні технології відстеження, які дозволяють встановити місцезнаходження кожної людини, якщо вона має поруч із собою мобільний телефон, то стає очевидним: сховатися в наш час практично неможливо. Зробити це можна, лише якщо відмовитися від використання інтернету, мобільного зв’язку, а також таких звичних речей, як, наприклад, кредитні картки, які теж дають змогу відстежити місцезнаходження людини.
Особиста інформація ще ніколи не була такою доступною, як нині. Ситуація загострюється ще й через те, що більшість користувачів не знає елементарних правил безпеки онлайнового спілкування і використання соціальних мереж. Більшість людей намагаються перетворити на реальність слова: «все, що ви скажете в соціальних мережах, може бути використано проти вас». В сучасному суспільстві є звичка використовувати соціальні мережі й інтернет, але практично не вироблена культура онлайн-спілкування і використання соціальних сервісів.
Одна з причин такої ситуації – хибна думка про анонімність спілкування у сучасному інтернеті. Якщо ще десять років тому з цим твердженням можна було погодитися, то зараз ситуація змінилась кардинально. Можна сміливо стверджувати, що анонімності в інтернеті не існує. Більше того, відкриваючи вікно браузера, слід пам'ятати, що всі дії, які користувач виконав в інтернеті, все сказане ним, точніше, опубліковане в мережі, залишається там практично навічно. Найчастіше пересічний користувач використовує налаштування соціальних сервісів «за замовчуванням», а це означає, що його дії в соціальних сервісах доступні для всіх. Тож звичайна повсякденна активність в будь-який момент може стати надбанням будь-кого.
З появою так званого веб 2.0 – інтернету нового покоління, відбулася трансформація ролі звичайного користувача зі споживача на активного автора онлайн-контенту. Якщо в перші роки популярності мережі звичайний користувач був пасивним споживачем, і його активність відображалася лише на деяких спеціальних сайтах, то зараз практично кожен, хто хоч зрідка заходить в інтернет, є активним автором, творцем сучасного інтернету. Адже людина залишає коментарі, спілкується в соцмережах, відзначає статті кнопками «класс» та «Like». Це означає, що діяльності навіть не дуже активного користувача достатньо для того, щоб скласти його онлайн-портрет.
При цьому більшість користувачів не замислюються про те, яким є їхній образ в мережі. Просте натискання кнопки «Like» з соціальних мереж повідомить стороннім, наприклад, про те, які сайти відвідує користувач. Позначаючи, тобто «лайкаючи» в такий спосіб цікаві статті та сторінки, користувач може не задуматись про те, що така звичайна дія може спричинити певні проблеми, наприклад, якщо ці «лайки» були зроблені в робочий час або під час важливої наради. Цей приклад – лише найпростіший. Значно серйознішими можуть бути наслідки нерозважливих повідомлень в інтернеті, наприклад, з критикою свого керівництва чи таких, які відкривають певні корпоративні таємниці.
Прикладів нерозважливої поведінки в інтернеті безліч. Практично щодня медіа публікують повідомлення про те, як та чи інша відома особистість постраждала через зайву відвертість у соцмережах. Наприклад, під час останньої Олімпіади було зафіксовано кілька скандалів, пов’язаних з соціальними мережами. Чемпіонка Греції в потрійному стрибку Воула Папахрісту була виключена зі складу національної збірної та усунена від участі у змаганнях. Причиною цього стало її висловлювання у Twitter такого плану: «в Греції так багато африканців, що нільським комарам буде достатньо звичної їжі». Цей расистський твіт, про який дізналися представники НОК Греції, призвів до виключення спортсменки зі збірної. За кілька днів стало відомо, що з аналогічної причини постраждав гравець футбольної збірної Швейцарії Мішель Морганелла, якого виключили з команди за «дискримінацію, образу і приниження гідності футбольної команди Південної Кореї, а також південнокорейського народу». Після того як Швейцарія програла Південній Кореї з рахунком 2:1, швейцарський футболіст назвав у своєму мікроблозі жителів Південної Кореї «купою монголоїдів».
Не лише відомі люди страждають від непродуманих висловлювань у соцмережах. Соціальний інтернет може бути ворогом і пересічних громадян. Наприклад, два роки тому було розірвано контракт із суддею з російського міста Улан-Уде після появи на її сторінці «Вконтакте» її знімків із пляшкою горілки. Ще один яскравий приклад – після того як топ-менеджер компанії виклала своє напів-еротичне фото на своїй сторінці в соціальній мережі, її компанія втратила великий контракт із зарубіжними партнерами. Назва компанії, так само як і ім'я потерпілого топ-менеджера не повідомлялося, відомо лише, що таку поведінку партнери компанії, велика фірма з однієї з країн Близького Сходу, визнала неприпустимою.
Напевне, найгучнішою історією про проблеми, спричинені соціальними мережами, стала історія з сином відомого російського бізнесмена Іваном Каспєрскім, якого було викрадено і за якого вимагався викуп. При цьому стало відомо, що викрадачі простежили шлях Івана через його акаунт в соцмережі «ВКонтакте», дізнавшись місце його роботи і приблизний час появи на робочому місці.
Проблеми, пов’язані з поведінкою в соціальних медіа, можна пояснити двома чинниками – відсутністю так званої цифрової культури – обізнаності з правилами використання інтернету серед пересічних користувачів та відсутністю чітко виписаних корпоративних правил використання соціальних сервісів. Лише у деяких компаній є такі правила, відповідно, їхні працівники в певному розумінні можуть бути захищені від помилок, пов’язаних із неправильним використанням мережі.
Вочевидь, що хоча он-лайн приватності насправді не існує, її можна забезпечити собі принаймні на мінімальному рівні. Достатньо пам’ятати просте правило: те, що з’явилося в інтернеті, ніколи не зникне звідти назавжди. Хоча, заради справедливості, зауважимо, що у США та низці інших країн вже діють компанії, які пропонують послуги з очищення он-лайн портрету користувача. За невелику суму вони видаляють з мережі матеріали, які можуть скомпрометувати їхнього клієнта. Не виключено, що за деякий час такі самі послуги будуть доступні й українцям.