Інтернет буквально вибухнув серією «копіпастів» про те, що кандидат на посаду очільника НБУ – син одного з топ-менеджерів Газпрому та сухою інформацією про те, що, «за наявними даними, народився в Україні, а вчився з 1992 року в Курському філіалі Всеросійського заочного фінансово-економічного інституту, а також працював на посаді фінансового функціонера в ВАТ «Євро Трейд».
Ми вирішили піти іншим шляхом і не спиратися на якісь там повідомлення «за наявними даними», а звернутися до офіційних джерел, щоб краще дізнатися про те, як Ігор Соркін сягнув таких висот у кар'єрі. І знаєте, офіційні джерела, справді, неабияк допомогли нам зрозуміти тонку душевну організацію та високі моральні якості потенційного очільника головної фінансової установи країни (аж страшно, чи витримає він випробування посадою). Далі буде дуже багато цитувань статті… ой ні, не статті, це статтею назвати не можна. О! Оди талантам і здобуткам простого українського юнака, який усього досяг власними силами. Написано в найкращих радянських традиціях.
У школі Ігорю Соркіну пророкували успішну кар’єру військового. У юнака для цього були всі задатки: стрункий, фізично підготовлений мав схильність до точних наук, дружив з технікою. Ігор і не приховував заповітну мрію від однокласників, психологічно й фізично готував себе до навчання у військовому училищі…
У 1988 році Ігор Соркін закінчив Бакинське вище загальновійськове командне училище, отримавши диплом інженера з експлуатації бронетанкової та автомобільної техніки. На службі товариші поважали його за чесний, наполегливий характер, а командування цінувало за вміння виконувати найскладніші завдання.
Але одному Богу відомо, куди винесе тебе завтра швидкоплинна річка життя.
Драматизм тексту не залишає жодних шансів, на цьому етапі варто діставати хусточку, щоб витирали сльози, що от-от потечуть у вас з очей, у нас це сталося на словах «річка життя», тож готуйтеся.
З роками Ігор усе більше відчував свою нереалізованість, можливо, навіть розчарування. Недалекі політики безперестанку твердили: нам не потрібна «роздута» армія, необхідно позбавлятись від дармоїдів у погонах… Кого не зачепить за живе така зневага?
Залишаючись послідовним у своїй життєвій позиції, Ігор Соркін у 1998 році закінчує Донецький державний університет за спеціальністю правознавство. З армією довелося розпрощатись. Річка життя, трохи попетлявши, несподівано знайшла інше русло – п’ятнадцять років тому його запросили на роботу до Донецького обласного управління Національного банку України. Ця обставина змусила згодом опанувати ще одну спеціальність у тому ж таки університеті – банківську справу.
Отакої, уявляєте, взяли і запросили. Простого інженера з експлуатації бронетанкової та автомобільної техніки з правознавчою освітою, яку він тільки-но здобув. Причому, на жаль, деталізації за місяцями немає, тому ми навіть не можемо сказати, що було раніше – диплом чи запрошення до НБУ. Читаємо далі, бо там одразу ж «неважко помітити, як стрімко» розвивалася кар'єра послідовного юнака, який, будучи військовим, маючи правознавчу освіту, аж раптом одразу став фінансистом.
Якщо простежити за трудовою діяльністю цього періоду життя Ігоря Соркіна, неважко помітити, як стрімко вивершувалась банкірська кар’єра вчорашнього військового: за п’ять років від спеціаліста першої категорії відділу банківського нагляду обласного управління НБУ він доріс до відповідальної посади начальника цього відділу. Як вдалося досягти таких результатів у абсолютно новій сфері діяльності?
От перше, справді, цікаве запитання у тексті, але автор його написав не для того, щоб дати на нього відповідь, а щоб ще глибше полизькати хазяїну руку, бо якщо працюєш у «Віснику НБУ», а пишеш про заступника голови НБУ, інших варіантів бути не може.
Запитання не риторичне, відповідь на нього можуть дати і друзі по військовій службі, й колеги по роботі в банку. Цілеспрямований характер, уміння відкинути другорядне, зосередитись на головному в житті, поєднувати навчання з практичною діяльністю – це ті риси характеру, що допомагали Ігорю Соркіну на новій роботі. Як проблемні активи впливають на регулятивний капітал банків, як зменшити частку цих активів у банківських балансах, забезпечити нормальний режим роботи банків і зосередитись на виконанні основних функцій – кредитуванні економіки? Окремі напрями роботи – захист депозитів вкладників, збільшення рівня капіталу, реструктуризація заборгованості банків та відновлення необхідного рівня ліквідності – годі перелічити всі проблеми, котрі доводилось вирішувати відділу, який вісім років поспіль очолював Ігор Соркін.
На Донеччині він пройшов добру школу банківського працівника. Із липня 2010 року висококваліфікованого фахівця було призначено заступником Голови Національного банку України.
За час роботи в центральному апараті НБУ Ігор Соркін зробив значний внесок у підвищення ефективності банківського регулювання та нагляду, постійно спрямовує свою професійну діяльність на забезпечення стабільного функціонування банків і банківської системи в цілому, на захист інтересів вкладників і кредиторів. Ігор Соркін високо цінує вміння підлеглих спеціалістів працювати в команді, плідно підтримує ділові стосунки з колегами та з представниками фінансових і банківських установ та організацій, користується авторитетом і повагою в банківській системі України.
З огляду на все вищевикладене, ми намалювали невеличку схему кар'єрного шляху Ігоря Соркіна.
А до цієї картинки хочемо додати деякі уривки з біографії В’ячеслава Соркіна. «Остальное додумайте сами»©.