Уряд Азарова/Арбузова

Політика
27 Грудня 2012, 12:02

Зміна структури Кабміну засвідчила, що повноваження визначали під конкретних людей, а не навпаки. Саме з цим, очевидно, пов’язаний факт, що завершення формування його складу відбулося після указу Януковича «Про деякі заходи з оптимізації системи центральних органів виконавчої влади». Зберіг посаду міністра внутрішніх справ один із перших представників «Сім’ї» в уряді Віталій Захарченко. Сформовано також два блоки міністерств, які після точкових, ймовірно, розведених у часі змін найближчим часом можуть цілковито потрапити під контроль «Сім’ї». Найбільшу групу становлять п’ять ключових відомств, куратором яких стане призначений першим віце-прем’єром Сергій Арбузов. Три з них уже «сімейні». Реалізовано давні плани щодо об’єднання під одним дахом Державної митної служби (яку донедавна очолював комуніст Ігор Калєтнік, нещодавно обраний першим віце-спікером) та Державної податкової служби. Утворене на їх основі нове Міністерство доходів і зборів очолив головний податківець Олександр Клименко, близький до старшого сина президента. Ідеться про замикання на ньому фактично всіх фінансових надходжень до держбюджету, а також широких можливостей впливу на бізнес, потенціал яких важко переоцінити (див. стор. 6). Розподіл бюджетних коштів залишається в руках іншого представника «Сім’ї» – міністра фінансів Юрія Колобова, який зберіг свою посаду (при цьому НБУ також залишиться в «сімейному» підряді). Міністром агрополітики й надалі буде Микола Присяжнюк – людина близького до «Сім’ї» Юрія Іванющенка. Підконтрольне Присяжнюкові Державне агентство земельних ресурсів цілком може стати ключовим інструментом у процесі зосередження сільськогосподарської землі (в умовах дії мораторію на її продаж іще впродовж трьох років) у руках визначених «Сім’єю» структур. Крім цих трьох інстанцій Арбузов курируватиме також Міністерство економічного розвитку і торгівлі на чолі з Ігорем Прасоловим (був головою наглядової Ради НБУ, раніше – одним із топ-менеджерів в СКМ Ріната Ахметова) та Мінсоцполітики. Очільницею останнього призначено «технічну опозиціонерку» Наталію Королевську, щó для Тижня не стало несподіванкою, оскільки її входження в уряд (як винагорода за відтягнуті в опозиції відсотки) ми спрогнозували, щойно стало відомо про похід її «України – Вперед!» на парламентські вибори.

Двоє інших віце-прем’єрів – колишній міністр закордонних справ Костянтин Грищенко та Юрій Бойко, яких асоціюють з умовною групою впливу Фірташа – Льовочкіна, схоже, залишаться весільними генералами: таким донедавна в уряді був інший представник цієї групи – Валерій Хорошковський. Сáме небажання погоджуватися на таке «генеральство», схоже, стало однією з основних причин, які змусили відмовитися від посади в уряді Сергія Тігіпка: в коментарі Тиждень.ua він заявив, що «вирішив залишитися депутатом… дуже серйозно говорять про те, що не буде віце-прем’єр-міністрів, які поєднують позиції з міністерськими портфелями». Бойко погодився курирувати «сімейні» Міненергетики (очолив Едуард Ставицький, екс-міністр екології і природних ресурсів, який свого часу вивів «Межигір’я» з державної власності) та Мінекології (відтепер відомство Олега Проскурякова, який раніше був заступником Ставицького), а також промислової політики, головне крісло в якому наразі вакантне. Проте навряд чи Бойко надовго в цьому уряді, адже, схоже, його виводять із виконавчої влади в той самий спосіб, що й Хорошковського, та, власне, й самого Азарова. Тиждень не здивується, якщо за кілька місяців Едуардові Ставицькому віддадуть кураторство над другим «сімейним» блоком міністерств.

Очевидним стало посилення присутності в уряді групи міністрів, пов’язаних із «новими донецькими». Окрім підлеглих Арбузову Прасолова та Королевської, там трудитиметься Раїса Богатирьова – зберігши посаду міністра охорони здоров’я, хоч і без статусу віце-прем’єра. Міністерство оборони (якому відтепер підпорядковано ще й колишнє Міністерство з надзвичайних ситуацій) очолив Павло Лебедєв (біографія якого пов’язана з бізнес-партнером Ахметова Леонідом Юрушевим), Міністерство закордонних справ – Леонід Кожара, міністром Кабінету Міністрів буде Олена Лукаш. Утім, останніх двох можна вважати й людьми, безпосередньо зорієнтованими на президента. Нарешті, Рінат Ахметов отримав і свого віце-прем’єра – до останнього часу очільника Дніпропетровської області Олександра Вілкула, колишнього топ-менеджера Метінвесту; йому підпорядковуватимуться два міністерства: регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства (яке очолив Геннадій Темник, довголітній заступник Вілкула) та інфраструктури (яким відтепер опікуватиметься пов’язаний з Ахметовим керівник Укрзалізниці Володимир Козак, колишній його менеджер із Лемтрансу). Олександр Вілкул, поряд з Арбузовим, є одним із найцікавіших призначень нового уряду, адже уособлюватиме там просування інтересів СКМ. Інша річ, що вплив «некоронованого короля Донбасу» наразі стає єдиною перешкодою на шляху до повновладдя «Сім’ї».

Зберегли свої посади також міністри юстиції Олександр Лавринович, який був одним із кандидатів на посаду спікера, та освіти – Дмитро Табачник. Першого часто пов’язують із групою Фірташа – Льовочкіна, проте він так само безпосередньо зорієнтований на Януковича. Збереження посади головним освітянином, імовірно, пов’язане з фактором Кремля, для якого Табачник чи не основний провідник російської ідеологічної експансії в Україні. Це цілком вписується в логіку Януковича щодо поступок Москві за рахунок незрозумілих йому політично-ідеологічних питань.

Очевидно, пропагандистська мета оновлення складу уряду полягає в тому, щоб продемонструвати в країні і за її межами здатність до перезавантаження владної команди. Утім, попри свій вік, «молоді технократи» часто уособлюють найгірші совкові риси й не просто схильність до командно-адміністративних методів управління, а надмірну залежність від них, переносячи на державне управління методи корпоративного – в олігархічних утвореннях. Останній акорд «оновлення», очевидно, відбудеться, коли «Сім’я» підготує ґрунт для підтримки Арбузова парламентською більшістю. Якщо цього досягнути не вдасться, то він зможе стати «виконувачем обов’язків» після відставки Азарова.