„Я ліквідатор ЧАЕС, і після цього я пережив дві операції на видалення ракових пухлин. Якщо приберуть цю програму – я просто помру”, – говорить один із учасників замісної терапії із Сімферополя. „У сім’ї відносини налагодились, з’явилась довіра, і це все може рухнути, як будинок із піску”, – додає колишній наркозалежний. І таких пацієнтів, чиє життя напряму залежить від препаратів-замінників, вживання яких у Росії криміналізоване, у Криму 803. Вони досі громадяни України. Питання нових поставлень препаратів у повітрі. Ліків вистачить ще на 10 днів.
В Україні вже 9 років впроваджуються програми замісної підтримувальної терапії (ЗПТ), в рамках якої сьогодні понад 8 800 наркозалежних пацієнтів щодня отримують лікарські наркотичні препарати-замінники: метадон або бупренорфін. Лікарі й активісти впевнені: саме завдяки цим програмам в Україні вдалося стабілізувати епідемію ВІЛ-інфекції серед споживачів наркотиків, знизити рівень криміналу й повернути до нормального життя тисячі людей. Та сьогодні 803 таких пацієнтів із 11 міст Криму стали фактично заручниками, адже не можуть безперешкодно далі отримувати лікування. Справа у тому, що у Росії вживання метадону й бупренорфіну карається законом. І в РФ уже підтвердили, що змінювати правила під кілька сотень кримчан не збираються. Більш того, один з фігурантів "чорного списку" санкцій Держдепу США, голова Федеральної служби наркоконтролю РФ Віктор Іванов у своєму інтерв’ю російському телеканалу "Мир 24" повідомив про наміри заборонити програми ЗПТ в окупованому РФ півострові. „Очевидно, що Росія буде закривати цю програму. Але є примарна надія, що може хтось у РФ захоче переглянути цей досвід щодо лікування ВІЛ-інфікованих, наркозалежних і хворих на туберкульоз, то може погодяться хоча б на інший препарат, який дозволений на її території. Але не думаю, що ради 800 людей вони щось змінять”, – заявляє у коментарі Тиждень.ua Денис Трошин, керівник проекту з доступу до ЗПТ «Гавань Плюс» у Севастополі.
Читайте також: Як живуть кримські біженці, що оселились під Львовом
Паніка у Криму розпочалася ще на початку березня, коли стало зрозуміло, що наркотичні лікарські препарати для ЗПТ, запаси яких вичерпувалися, фізично неможливо доставити з материкової частини України на заблокований зеленими чоловічками півострів. Після того, як активісти забили на сполох, самопроголошена влада Криму начебто дозволила зелений коридор для препаратів. Та й Росія офіційно начебто не заперечує поставку на час «перехідного періоду», адже, згідно з ст. 23 Федерального конституційного Закону РФ, до 1 січня 2015 року на території Криму може діяти попереднє законодавство, навіть таке, що формально суперечить чинному у Росії.
Тим часом українська сторона гальмує вирішенням проблеми. Попри численні звернення, міністр охорони здоров’я Олег Мусій лише на початку цього тижня офіційно звернув увагу на проблему, повідомивши, що поставка препаратів до Криму не може бути здійснена через заборону ЗПТ у РФ. Відтак – допомога кримським пацієнтам може бути надана лише на материковій частині України. Громадські активісти вважають таку заяву очільника міністерства відвертим саботажем і небажанням допомагати хворим. „Головне відповідальне міністерство фактично кинуло/злило своїх пацієнтів (поки що громадян України). Щось схоже ми бачили нещодавно відбувалося та відбувається у Міністерстві оборони України зі своїми військовослужбовцями у Криму. Жодних реальних дій з транспортування/евакуації хворих також не робилося. Жодного нормативного документу з цього приводу у МОЗ України немає. Зараз все виглядає так, що не окупанти/РФ закривають програми ЗПТ у Криму, а МОЗ України просто «перекриває кисень» своїм пацієнтам”, – заявив у коментарі Тиждень.ua Павло Скала, юрист, експерт з питань наркополітики та ВІЛ/СНІД.
Евакуацією хворих також ніхто не займається. Найближчий лікар-нарколог, який може надати лікування, є на відстані 230 км від Сімферополя – в Каховці. Якщо від Феодосії або Керчі – то це плюс 100 і 200 км більше. Ліки приймати треба кожного дня.
Читайте також: Допомога дружньому народу – це допомога Україні
„Якщо міністр охорони здоров’я вважає, що вони мають отримувати лікування на материку, тоді необхідно обрати один з двох варіантів реалізації цього процесу: або кожного дня транспортувати 803 людей з Криму на материк і в зворотному напрямку (беремо до уваги, до речі, кілометровий корок на "кордоні"), або забезпечити 803 людей місцем постійного проживання та роботою на материку. Я не впевнена, що Україна зараз має можливості дозволи собі будь-який з цих варіантів”, – зазначає у коментарі Тиждень.ua Наталія Єгорова, виконавчий директор Кримського республіканського відділення ВБО «Всеукраїнська мережа ЛЖВ».
За різними даними, у Криму лише кілька десятків людей, які мають можливість переїхати на материк. Адже більшість із них – не є стабільною соціально адаптованою групою. Як правило, рівень доходів пацієнтів недостатній для того, щоб забезпечити себе житлом, харчуванням, одягом та іншими речами в абсолютно незнайомому місті. До того ж, таким пацієнтам може бути досить важко знайти роботу. „У сімдесятп’ятирічної матері Олександра, який 20 років вживав нарокотики, немає родичів на материку. Вона не знає, куди переїжджати і яким чином оплачувати житло, адже живе на пенсію. Таким людям я не знаю, як і чим допомогти”, – розповідає Єгорова.
Аби мінімалізувати ефект від припинення терапії і вивести пацієнтів із програми, лікарі розпочали процес зниження дозування – практично у два рази. І якщо деякі пацієнти реагують на це біль-менш нормально, то деяким починає "зриває дах", вони стають агресивними й всерйоз думають про самогубство. «Є хворі, і їх потрібно лікувати, є ліки, які це можуть зробити. Тоді, будь ласка, забезпечте поставлення ліків. Це, як сильно хочеш пити, чи як не можеш дихати. І крім, як про воду й повітря, ні про що й думати не можеш. Так і ми зараз. Я надіюсь до останнього, але, як і більшість тих, хто довгий час є учасником замісної терапії і має досвід життя без неї, знаю, що нормального життя без неї не буде. І ця купа діагнозів не дає вибору…”, – зазначає у коментарі Тиждень.ua Ігор, що 6 років є учасником ЗПТ.
«Ми будемо працювати до останньої таблетки. Але їх кількість обмежена. Я не можу призначити зараз збільшення дози одному пацієнту – завтра за тим самим прийде сотня. А у мене нема препарату, розумієте?» – розводять руками кримські лікарі. Медики підкреслюють, що терапія знижує рівень злочинності, так як у наркозалежних немає необхідності діставати наркотики кримінальними способами. Крім того, паралельно з метадоном пацієнти отримують лікування від ВІЛ та інших захворювань, що знижує їх поширення в суспільстві. Так за соціологічним опитуванням, проведеним 2012 року одеською правозахисною групрю «Верітас» і українським Інститутом дослідження політики громадського здоров'я, 26,5 % опитаних правоохоронців відзначили зниження кількості злочинів у сфері незаконного обігу наркотиків, 22,1 % респондентів сказали, що знизилася кількість і загальнокримінальних злочинів. У разі заборони ЗПТ активісти очікують соціального вибуху й погіршення кримінальної ситуації у Криму.
Відтак, на думку активістів, українському урядові варто діяти негайно. «Кабінет міністрів України з подачі Міністра охорони здоров’я має визнати факт «гуманітарної кризи/катастрофи» з 803-ма пацієнтами ЗПТ у Криму. Визначити чітко оперативний штаб відповідальних за вирішення проблеми. Практично здійснити поставку партії (1-2-місячного запасу) препаратів ЗПТ до найближчого до Криму обласного центру – Херсону. З можливістю організації забору препаратів з Херсону транспортом МОЗ Криму, якщо на той момент не буде нормативної заборони продовжувати ЗПТ в Криму», – вважає експерт Скала. У будь-якому випадку пункти ЗПТ у Херсонській області мають бути готовими прийняти від декількох десятків пацієнтів, які вимушені будуть виїхати з Криму після можливої заборони/завершення ЗПТ. А додатковий запас препаратів зараз має бути на усіх пунктах ЗПТ на материковій частині України, аби бути готовими прийняти усіх.
«МОЗ України має нормативно визначити чи він і далі без діє «закриває очі» на те, що його пацієнти у Криму залишаються без лікування, чи аргументовано припиняє лікування і поставки препаратів», – підсумовує Скала.
Читайте також: "Нас сховали". Похмурі будні київського тубдиспансеру
У той час старший фахівець відділу комунікації ВБО "Всеукраїнська мережа ЛЖВ" Андрій Андрушків побоюється, що у вересні-жовтні у такій же ситуації можуть опинитися 10 тис. 117 ВІЛ-позитивних громадян України, що перебувають на території півострова.
„4345 пацієнтів (з них 192 – діти) безкоштовно отримують життєво важливі антиретровірусні препарати, закуплені за кошти Державного бюджету та Глобального фонду для боротьби зі СНІДом, туберкульозом та малярією. Лікування ВІЛ-позитивних людей є процесом пожиттєвим та безперервним. Будь-який зрив прийому медикаментів, навіть на один день, веде до мутації вірусу в організмі і навіть можливої смерті пацієнта”, – зазначає у коментарі Тиждень.ua Андрушків.
Як відомо, в Російській Федерації кожен окремий суб’єкт держави закуповує ліки для своїх потреб. У деяких регіонах купують ліки з запізненням оскільки невчасно проводять торги; пацієнтам пропонують гірші препарати замість тих, якими вони лікувалися. „Бувають навіть страшні факти, коли місцеві чиновники закуповують ліки забороні ВООЗ. Всі ці факти порушення прав людини зафіксовано у віддалених від Москви та Петербурга територіях: в Осетії, Чечні, Дагестані, Адигеї, Кабардино-Балкарії, Карачаєво-Черкесії”, – розповідає Андрушків. На його переконання, якщо ситуацію безконтрольно «спустять на гальмах», то ми „отримаємо вогнище нових інфекцій в Криму вже в 2015-16 роках, величезну кількість смертей від СНІДу та серйозну кількість ВІЛ-позитивних біженців, які шукатимуть лікування на материковій території України”. Тому наразі конче необхідні політичні рішення на рівні МОЗу чи Кабміну, підсумовує він.