Певно, варто нагадати, що у вечір перед виборами, а саме 27 жовтня, Окружний адміністративний суд Києва заборонив проведення будь-яких масових заходів, крім державних, в центральній частині міста до 12 листопада включно.
У середу ж на Бесарабській площі в Києві, 7 листопада, за 5 днів до закінчення заборони,було велелюдно. Від метро до пам’ятника «вождя пролетаріату» тягнуться десятки пенсіонерів, висловити свій чи то протест проти влади, чи то згоду з комуністичними лозунгами, чи то просто за традицією «щороку ми з друзями кладемо квіти до Лєніна». В руках окремих підстаркуватих прибічників принципу «забирай і роздавай» були вудки для прапорів.
Вони за кількадесят хвилин почнуть розгортати свої знамена. Більшість же займалася обговоренням нинішньої політичної ситуації в країні, зокрема – нещодавніх виборів до парламенту. На проїжджій частині, між Бесарабським ринком та «Арена-Сіті» лаштували сцену, там же розгортався духовий оркестр.
Судячи з усього, після заяв «свободівців» (які погрожували не допустити маршу комуністів через Майдан Незалежності) лідери КПУ вирішили відзначити загальнодержавне свято тихо і по-домашньому, просто перекривши транспортну розв’язку на Бесарабській площі. Порядок на святі забезпечували кілька сотень правоохоронців. Не пасли задніх міліціонери й вздовж Хрещатика – то тут, то там було видно загони людей у синіх куртках з написами «міліція», які затуляючись од вітру збивалися до купи й роззиралися по сторонах. На Майдані ж, де мали мітингувати «свободівці», набралося три повноцінних автобуси з «Беркутом».
З наближенням часу початку мітингу серед натовпу «мамонтів» КПУ більшає молоді. Поряд зі школярами та студентами видно… давніх знайомих, мітингозбиральників, майданбайтерів, професійних(не безкоштовних!) мітингувальників. Заклопотані хлопці й дівчата завзято шикують народні маси в колони, тицяють їм до рук прапори, щось перевіряють у нотатниках. . І таких «ідейних», за приблизним підрахунком, на загальнодержавне свято прийшло більше 500 осіб. В якості компенсації за холод, за неофіційними даними, їм платили по 50 гривень. На підтвердження цього факту слугували оголошення в соцмережах про «агітувалників» та «масовку» на ранок середи. Ось що розповів в розмові кореспонденту Тиждень.ua один з організаторів:
«Завтра попередній збір на 8:50, поблизу метро «Хрещатик». Так, комуністи завтра збиратимуть мітинг, але мені сказали, що ми йтимемо від іншої політсили».
Приблизно об 11:00 перекривають Бесарабку. Одразу утворюються довжелезні затори, регулювальники намагаються розрядити обстановку, перенаправляючи потоки машин. Все відбувається під акомпанемент духового оркестру, який грає бадьорі марші, намагаючись запалити серця «молодих комуністів». Серед широких спин видно старих знайомих майданбайтерів: тут і студенти київських вишів, які були не раз помічені на подібних проплачених акціях, і школярі старших класів, і дорослі чоловіки, і вже упізнавані особи без конкретного місця проживання з важким відбитком алкогольних напоїв на обличчі. Загалом – щирі пролетарі. Поряд – пенсіонери, які використовують слово «націоналіст» як лайку і ладні порвати на радянську зірку будь-кого, хто виступатиме проти їх ідеології. Серед усього цього бігають четверо хлопчаків зовсім шкільного віку, замотані в шарфи, з червоними прапорами в руках.
Читайте також: Скільки платили комуністи за мітинги 1 травня
«Ми празднуем, это, День Победы, ой, ну праздник. Вы поняли», – зніяковіло пояснюють школярі. Під час розмови виявилося, що дітям по 13 років, а на мітинг вони прийшли з бабусею.
«Мы пришли з бабушкой. Она тут где-то, в толпе. А флаги где взяли? Нам тётя дала. Какая? Не знаем. Сказала потом вернуть», – ще більше ніяковіючи розповідали чи то старші піонери чи то молодші комсомольці. Знайомити ж зі своєю бабусею-активісткою хлопці аж ніяк не хотіли.
В цей час повз проходили люди з блокнотами в руках. Певно, це й була та сама «бабуся», яку загубили малі.«Старенька», судячи з усього, просто не встигла роздати «онучкам» цінні настанови щодо головної ідеї зібрання.
Власне, заробітчан у натовпі було видно одразу – частина з них слухала музику, повстромлявши навушники до вух, частина смалила цигарки віддалік, частина – просто спілкувалася між собою, іноді кривлячись від розповідей вождів партії.
А останні ні на йоту не відходили від своїх партійних принципів виголошення монологів на час загальнодержавних свят. Наприклад, товариш Симоненко з трибуни кричав, що найчесніші вибори здатні забезпечити саме вони… так-так, комуністи: « «Вчера на погоджувальной раде в Верховной Раде националист Яворивский сказал, что самые честные выборы были в 1989 году. Отпетый националист признал, что только коммунисты могут организовать честные выборы, потому что в 1989 году выборы организовывали именно коммунисты».
Читайте також: Євангельська бідність комуністів
«Ви ще не прокинулися, мої юні мурашки? Знайте, щосправжній лозунг компартії – вернєм страну бандитському народу! Не слухайте його!», – гучно кричав один з присутніх на мітингу пенсіонерів, показуючи на сцену. Однак, аполітичні студенти лише знімали його на телефони і мавпували поряд. Особливо відзначився молодий афроукраїнець, якого згодом від дідуся відтягла жінка середніх років.
Дійство завершилося через півтори години після початку. Присутні дивно й одноголосно проголосували за міфічну резолюцію зібрання й на цьому «загальнодержавне» свято оголосили завершеним. Поряд з натовпом один з чоловіків стягнув із себе куртку, демонструючи присутнім профільСталіна та напис «КПСС» на грудях. Згодом він схопив червоний прапор і почав витирати ним черевики.
«Я протестую проти комуністів, комунізму та комуністичної ідеології. Цим я показую своє ставлення до них», – виголосив чоловік.
Тут же до нього підійшов пенсіонер ,який намагався прапор відібрати, почалася штовханина, однак швидко втрутилася міліція.
Молодь тяглася у двори та до навколишніх вулиць в очікуванні оплати. Розходилися по машинах і працівники міліції. На Майдані розійшлися «свободівці», так і не дочекавшись маршу своїх опонентів.