10-14 липня у Києві триватиме 7-й фестиваль «Тиждень швейцарського кіно», в програмі якого, як завжди, найцікавіші жанрові кінозразки цієї країни: наукова фантастика, сюрреалістична анімація, судова драма, трагікомедія і документальний фільм про відому співачку.
Так «Бізони» П’єра Моннара — це спортивна драма, в якій Швейцарія постає зовсім не такою, якою ми звикли її бачити: ідилічною країною гір, сиру й шоколаду. Це історія про двох братів: Стіва, чемпіона країни з реслінгу, а тепер фермера, та Жоеля, який нещодавно вийшов із в’язниці. Щоб урятувати сімейний бізнес, Жоель вмовляє Стіва брати участь у підпільних боях, але ціна за таке рішення виявиться аж надто великою. Критики пишуть, що головний герой «Бізонів» — це немов поранена тварина, яка відмовляється здаватися. Хоч загалом це фільм про суспільство, в якому вияв добрих почуттів — це вже злочин, про суспільство, яке всуціль кризове, в ньому немає життя, а тільки виживання. Стосунки братів, стримані, але дуже напружені, — метафора неконтрольованого світу, де співчуття і приязнь видаються єдиною зброєю, доступною для боротьби за збереження людства. Фільм — це історія примирення братів і ширше — примирення людини із власною долею. Втім, для режисера — це ще й дуже особиста історія. Він коментує це так: «Я виріс у Шатель-Сен-Дені у швейцарській сільській місцевості Фрібурґ. Мої бабуся та дідусь були фермерами. Нашої сімейної ферми більше не існує. Її давно продали. Занепад селянства — одне з найбільших соціальних потрясінь останніх п’ятдесяти років. Мої «Бізони» досліджують становище фермерів і спостерігають за суспільством, спустошеним кризою, нещадним світом, де бідність набирає обертів».
«Моя чудова Ванда» — драмеді Беттіни Оберлі про скелети в шафі на віллі поблизу прекрасного швейцарського озера. Полька Ванда — медсестра при семидесятирічному патріархові родини Веґмайстер-Ґлоор, Йозефу, і все було б гаразд, але несподівані почуття до неї наймолодшого сина сім’ї руйнують таку, як виявилося, крихку гармонію. Ванда буває тут кілька разів на рік, працює кілька місяців і повертається до свого польського села, щоб доглядати за двома синами-підлітками. Одна проблеми виникають ще й тоді, коли в Швейцарію приїжджають батьки Ванди. Так стикаються дві родини, два способи життя та два абсолютно різні менталітети, і, хай як дивно, кожна із сімей дізнається щось про себе та кардинально зміниться. «Моя чудова Ванда» — гостра сатира, яка зосереджена на висміюванні кліше та передбачуваних сюжетних ходів, але Беттіна Оберлі подає це легко і комічно, тож давно відомі повороти сюжету сприймаєш із гумором, а не з нудьгою.
«Електричне дитя» Сімона Жакме, як на мене, — найцікавіший фільм у програмі «Тижня швейцарського кіно». Це науково-фантастичний трилер, дія якого відбувається у невизначеному майбутньому, у високотехнологічному світі. У родини айтівця-генія, розробника ігр, і художниці-ілюстраторки народжується син Тору, одна невдовзі хлопцю діагностують невиліковне генетичне захворювання і кажуть, що йому залишається жити лише рік. І батько сім’ї, який, як виявляється, працював над комп’ютерною грою на виживання, в якій мала бути створена надрозумна істота, приймає ризиковане й неетичне рішення. Втім, уникну спойлерів, і скажу, що фільм — це історія про те, як чисті технології та штучний інтелект борються зі слабкостями та сумнівами людей. По суті, це зіткнення штучного і людського інтелектів, коли чітко показано, що головна небезпека ШІ полягає в тому, що для нього питання моралі не є суттєвими, а тому, коли ми переступаємо мораль, це робить нас водночас ближчими до технологічного раю і дуже далекими від нашої людської недосконалості, яка і є основою нашої людськості. Інакше кажучи, «Електричне дитя» порушує проблему того, чи аморальний вчинок робить нас менше людьми і більше роботами, чи все ж заради добрих намірів можна використати неетичні засоби.
«Справа Фріди» Марії Брендле — судова драма про судовий процес над молодою швачкою Фридою Келлер у 1904 році. Її історія не настільки значна, але знакова, на думку режисерки, бо дає змогу розповісти про емансипації, розширення прав і можливостей жінок. Келлер звинувачують у вбивстві свого п’ятирічного сина, але суд над нею перетворюється на судилище, адже він «викриває глибоку несправедливість патріархального суспільства». Боротьба Фриди за справедливість, за задумом сценаристів, стає символом ширшої боротьби за гендерну рівність і дзеркалом, що відображає лицемірство та несправедливість суспільства». Її справа, як показує фільм, допомогла мобілізувати жіночий рух у Швейцарії, що призвело навіть до зміни кримінального кодексу.
У програмі також є один документальний фільм — «Ідеальна нота Селін Діон» Вінсента Гонона і Ноель Тортахади. В ньому йдеться про те, як в 1988-му, в Ірландії, молода співачка з Квебеку представляє Швейцарію на Євробаченні і неочікувано для всіх перемагає. Нам показують архівні інтерв’ю Діон та її наставника, що дають змогу заглибитися за лаштунки цього ключового епізоду в кар’єрі зірки. Це була авантюра її продюсера-менеджера і майбутнього чоловіка — Рене Анжеліля, який хотів відкрити двері на міжнародний ринок для своєї протеже, чия кар’єра на той час майже зупинилася, а ця ризикована пригода показала 500 мільйонам глядачів у Європі стрімку метаморфозу співачки.
Усі фільми 7-го фестивалю «Тиждень швейцарського кіно» демонструються мовою оригіналу з українськими субтитрами. Подію проводять Посольство Швейцарії в Україні спільно з кінокомпанією «Артхаус Трафік». Також повідомляється, що після завершення фестивалю в Києві активісти й керівники кіноклубів зможуть безоплатно організувати покази фільмів з програми у своєму місті в межах проєкту «Кіноклуб. Всеукраїнська мережа».