Учора завершилася 63-тя Болонська виставка дитячої книжки, яка тривала з 13 до 16 квітня. Провідна галузева подія, в якій брали участь і українські видавці (17 учасників та одна літературна агенція) з національним стендом, організованим Українським інститутом книги. Крім того, в Болоньї відбулася персональна виставка української ілюстраторки Марії Гайдук, яка торік стала лауреаткою Міжнародної премії за ілюстрацію від Fundación SM.
Цікаво, що в 2025 році на Болонській виставці дитячої книжки загальним трендом визнали короткі ілюстровані книжки, але цьогоріч тематика суттєво не змінилася: так, зокрема, кілька подій були присвячені ШІ. При тому, що ставлення до нього діаметрально протилежні, що і засвідчено в назвах дискусій у межах виставки: «Гори, що рухаються: мотивація читачів в епоху штучного інтелекту», «Малювання реальності: автентичність і нові стандарти в епоху ШІ», а до однієї з подій був підзаголовок «ШІ як нова вершина людської творчості». Директорка виставки Елена Пазолі дала кілька коментарів щодо застосування штучного інтелекту у книговиданні, порівнявши його з появою інструментів цифрової ілюстрації на рубежі тисячоліть: «Була велика дискусія з цього приводу, і багато людей казали, що це буде вбивцею ілюстрації. Сьогодні ж це ідеальний інструмент, тому що ним керує людська креативність». На її думку, говорити про шкоду ШІ є перебільшенням: «Ви сприймаєте його негативно і страждаєте від цього, або ви сприймаєте це позитивно й запитуєте, як це може бути вам корисно». І хоча виставка передусім вшановує друковане видання, вона не робить різниці між друкованими та цифровими форматами, коли йдеться про вирішення проблеми читання.
Саме словосполучення «криза читання» — доволі часто лунало в Болоньї, і більшість експертів пов’язували цю проблему з двома тенденціями: з глобальним зниження рівня читання серед молоді та зростанням ролі ШІ у видавничій справі. Кризу пропонують, зокрема, долати популяризацією коміксів і манги, а неохочим читачам також пропонують слухати аудіокниги. Загалом же Елена Пазолі називає своєю місією сприяння доступу до книжок, розвиток культури читання й утвердження перетворювальної сили літератури.
Значна частина розмов на виставці стосувалася найактуальніших форматів. Так Хлоя Сіґар, директорка і літературна агентка Madeleine Milburn Literary, TV & Film Agency, зазначила: «Редактори Великобританії та США вимагали антиутопії, від чого я у захваті. Також є попит на доступні серійні видання середнього рівня з малою кількістю слів, чистий янґ-адалт та любовний янґ-адалт у суміші з іншими жанрами, наприклад, антиутопією та жахами».
Генеральна директорка Walker Books Белінда Расмуссен передбачила більшу популярність паперових видань, зокрема книжок-розмальовок, зауваживши: «Є щось у книжках, що допомагає нам розслабитися та заспокоюватися. Я думаю, що буде більше бестселерів у цій галузі — книжок для гарного самопочуття, затишку і спокою і чогось, що відволікає нас від усіх довколишніх тривог». Її підтримує Пол Блек, директор із партнерства з брендами в агентстві Bright, кажучи про «відхід від більш графічних чи цифрових робіт» до більш аналогових стилів мистецтва: «Я справді відчуваю, що люди шукають позачасове та класичне… Ностальгії за дитинством, це, здається, визначне явище». Видавців зафіксували те, що відбувся певний відхід від звичайних ілюстрованих книжок і нонфікшн — обидва мають запропонувати щось «більше», тим часом у просторі художньої літератури та графічних романів з’являються нові можливості, і разом з тим відбувається повернення високоякісних колекційних видань як найкращої альтернативи екранному часу».
Тим часом в ілюстраціях, на думку фахівців, з’являється більше азійських мотивів, й «естетика Південно-Східної Азії і далі впливає на мистецькі уподобання читачів». Крім того, серед актуальних проблем називають і цензуру, яка охопила переважно США, однак частково активізується і в інших країнах.
Болонська виставка дитячої книжки, звісно, не могла оминути геополітичної напруги та війни в Україні та на Близькому Сході. Елена Пазолі, зокрема, зазначала, що вона відхилила неодноразові заклики створити спеціальну категорію BolognaRagazzi Award для книжок про війну та мир: «Наша щоденна праця і так демонструє, у які цінності ми віримо», — додаючи, що популяризація любові до книги та радості від читання є основними пріоритетами виставки.
Та все ж найголовніша мета Болоньї, часто непроговорена, — тривога за майбутніх читачів. У цьому плані знаковою була назва однієї з дискусій: «Яке визначення слова “дитина”». Ця дискусія стала безпосередньою відповіддю на нещодавню подію, яка відбулася в програмі італійського телебачення, у якій гість, якому показали дані про дітей, загиблих під час конфлікту, відповів: «Будь ласка, дайте визначення дитині». Звісно, можна зводити дитячу книжку до комфортного варіанту втечі від світу, однак краще сприймати її як шлях до серця і розуму дітей, які, хочеться вірити, усе ж зможуть змінити цей світ на краще.
