1. Владімір Жиріновський. Скандальна нелюбов.
Засновник Ліберально-демократичної партії Росії є особою досить експресивною і категоричною.
Політик не бажає бачити незалежної України, сумуючи за СРСР – «Створили матрьошку- союз народних республік, а це ще довго даватиме про себе знати. Не можна було створювати такі країни. Ми збільшили територію України, а вона від нас відкололася. Не має бути ніякої України, Білорусі, Казахстану чи Грузії. Має бути одна спільна територія».
Водночас, будучи в Києві Жиріновський закупився на Бессарабському ринку українським салом, ковбасами та квашеними помідорами. Невже можна їсти українське сало, не люблячи України.
2. Констянтін Затулін. Бунтівна нелюбов.
Депутат Державної Думи Росії, директор Інституту країн СНД, був тричі оголошений персоною нон грата в Україні. У 1996 році у зв'язку із заявою про відділення Криму і втручання у внутрішні справи України Костянтину Затуліну було заборонено відвідання півострова.
У 2006 році Затулін був згодом оголошений персоною нон грата через "розпалювання міжетнічної ворожнечі" і за дії, які становлять загрозу для територіальної цілісності України. Два роки заборони на в'їзд були пов'язані із участю Затуліна в протестних акціях в Криму у ході навчань НАТО Sea Breeze у 2006.
У 2008 році Костянтин Затулін був затриманий в аеропорту Сімферополя. Йому втретє було відмовлено у в'їзді в Україну терміном на 1 рік. Згідно з повідомленнями, державної безпеки рішення було прийнято у зв'язку з порушенням статей 14 і 294 Кримінального кодексу (організація масових безпорядків під час візиту Константинопольського Патріарха в Україні).
3. Юрій Лужков. Жадібна нелюбов.
Колишній мер Москви ображений на Україну. Лужков неодноразово наголошував, що Севастополь ніколи не належав Україні, а Чорноморський флот Росії має залишитись у місті назавжди.
«В жодному разі ми не можемо залишити ані Севастополь, ані Крим. Ця позиція не змінна. Севастополь є російським містом, морським плечем Росії, що забезпечує геостратегічний баланс на півдні», зазначив свого часу Лужков.
У 2008 році за антиукраїнські заяви Юрій Лужков був оголошений персоною нон грата в Україні. За даними СБУ Лужков фінансує організації українських сепаратистів.
4. Алєксандр Дугін. Філософська нелюбов.
Російський філософ, засновник та лідер ідеологічного руху «Міжнародного Євразійського Руху» (МЄР) вважає, що в майбутньому не буде жодних країн: ані Росії, ані України, а існуватимуть просто великі цивілізаційні блоки. Разом з Наталією Вітренко входить до Вищої Ради МЄР Свого часу Дугін також був персоною нон-грата в Україні.
«На жаль, Україна є державою, яка "не відбулася" (a failed state) – нереалізована держава. Лужков правий – Севастополь є істинно російським містом, Крим – це російська земля, а Східна Україна є частиною Росії. Занадто пізно блефувати. Я підтримую Юрія Лужкова, який має сміливість називати речі своїми іменами», сказав Дугін.
5. Владімір Мединський. Історична нелюбов.
Міністр культури Росії є досить розумною особою. До того ж народився в Україні. В цьому випадку дуже дивно, коли українця звинувачують у фальсифікації історичних фактів і в українофобії.
«Правління Ющенка проводило таку політику, яка могла б спричинити братовбивчу війну. Коли під час Грузинсько-Осетинсткої війни Україна готова була надати зброю Грузії, а також була готова вислати на Кавказ своїх військових, політологи почали задумуватися над питанням «як сталося так, що Росіяни і Українці готові стріляти один в одного?»». Це типовий приклад висловлювань доктора історичних наук на тему України під час Помаранчевої Революції.
Мединський також вважає, що під час правління Ющенка проводилась дуже розумна, підступна і далекоглядна політика «промивання мізків». Особливо Мединського хвилює представлення історії в українських підручниках. На думку Мединського «Ярослав Мудрий перевернувся б в труні, якби взнав, що його ім’я пов’язують із невідомою йому Україною».
Джерело: http://eastbook.salon24.pl