Найсмішніше буде, коли в лютому регіонали відмовляться від виборів 2012 року й пустять цих зас…анців на вибори в березні», – знущався нашоукраїнець Тарас Стецьків зі своїх колег по фракції після голосування 19 листопада, коли парламент зробив великий крок до продовження своїх повноважень, проголосувавши за внесення змін до Конституції щодо дати парламентських виборів (жовтень 2012-го). Навіть після такого вияву лояльності до Януковича, як 305 депутатських голосів (за продовження своїх повноважень), визначеності щодо дати парламентських виборів немає.
Конфлікт сценаристів
Тиждень уже писав про два сценарії виборів, які вкладали в голову Вікторові Януковичу конкуруючі угруповання в ПР: так звані фірташівці, представлені головою президентської адміністрації Сергієм Льовочкіним, та донецькі бізнесмени, від імені яких виступає перший віце-прем’єр Андрій Клюєв (див. № 47/2010). Фірташівці начебто наполягають на виборах уже в березні-2011, щоб посилити вплив на майбутню більшість у Верховній Раді: як через підвищення своєї квоти в списку Партії регіонів, так і через введення до парламенту та нової пропрезидентської коаліції інших партій. Їхній план включає в себе елемент раптовості: конкуренти мають вірити, що ВР обиратимуть 2012 року, щоб вони не встигли підготуватися до виборів, якщо голосування призначать на березень 2011-го. У такому разі росукренергівські сателіти отри-
мають фору. Наприклад, Арсеній Яценюк, за списками якого на виборах до Київської облради йшов син київського губернатора Анатолія Присяжнюка (пов’язаний із міністром палива Юрієм Бойком, партнером Дмитра Фірташа), заявляв Тижню, що не розпустив своїх виборчих штабів. Своєю чергою, Клюєв лобіює вибори-2012, щоб убезпечитися від посилення конкурента та зберегти вплив на чинний склад парламенту, де саме перший віце-прем’єр, як і три роки тому, є головним збирачем конституційної більшості під Януковича.
Наразі ситуація виглядає так, ніби Андрій Клюєв домігся свого. Минулого тижня Рада проголосувала за продовження терміну своїх повноважень до п’яти років, попередньо отримавши відповідний висновок Конституційного Суду. Мовляв, на дострокових виборах 2007-го нардепів обирали на п’ять років, тому буде законно відсидіти весь термін. А те, що ці самі нардепи нещодавно скасували Конституцію-2004 з її п’ятирічним терміном для парламентаріїв та повернулися до старого Основного Закону, згідно з яким ВР обирається кожні чотири роки, вже несуттєво. Такі вимоги часу.
Раптовий бонус
Вимог було справді багато. Склалося враження, що Янукович минулого тижня дозволив Клюєву провести акції з перенесення виборів на 2012 рік, поставивши головну умову: потрібна наочна демонстрація конституційної більшості. Востаннє цей парламент наближався до позначки 300 голосів під час голосування за призначення генпрокурором Віктора Пшонки. Його кандидатуру підтримали 292 нардепи. Відомо, що в розпорядженні регіоналів було ще шість карток, які просто не знайшли куди вставити. Янукович тоді був дуже задоволений покірністю Ради, однак відсутність на табло магічної цифри залишала присмак невдоволення.
Вочевидь, спусковим гачком для старту клюєвського сценарію став… Міжнародний валютний фонд. Уряду Миколи Азарова конче потрібен черговий транш кредиту МВФ – бюджет тріщить по швах. Своєю чергою, Фонд висунув жорстку вимогу: гроші дамо в обмін на пенсійну та податкову реформи. З першою якось не складається. Таке враження, що Азарову просто страшно заглядати в прірву, що утворилася в бюджеті Пенсійного фонду. Що ж до другої, то тут влада форсувала ухвалення Податкового кодексу. Проте в обмін на голосування за антинародний кодекс депутатів треба було запевнити, що виборів у найближчій перспективі не буде. Обіцяти було кому. У наступний парламент, вочевидь, не зможуть переобратися ні Володимир Литвин, ні уламки НУ – НС. Та й регіонали з комуністами зараз мають величезні проблеми з рейтингом.
Янукович ці проблеми побачив своїми очима з телеекрана у вівторок 16 листопада. Тисячі підприємців (а це не оплачувані студенти-прапороносці) влаштували мітинг під стінами парламенту. Віктор Федорович відчув загрозу виникнення нового Майдану, який шість років тому забрав у нього перемогу. Цим, схоже, й скористався Клюєв. Він добре виконав своє домашнє завдання, рекрутувавши під стяг конституційної більшості ще понад десяток опозиціонерів, які не голосували за генпрокурора.
Із помітних постатей нових «тушок» можна виокремити кількох нардепів. У БЮТ здалися Степан Глусь (горілка «Немирів»), Євген Сігал («Гаврилівські курчата»), Іван Куровський (будівництво в Києві). Це на додаток до Таріела Васадзе (АвтоЗАЗ), Олександра Буряка (Брокбізнесбанк), Миколи Баграєва (шоу-бізнес) та кількох менш відомих депутатів
У НУ – НС цього разу здався 41 нардеп. До відомих перебіжчиків із груп Давида Жванії, «Єдиного центру» та інших «тушок» додалися нардепи від УНП Юрія Костенка, уламки Народного руху і так зване угруповання «Привату» (Олександр Третяков, Ігор Палиця, Ірина Геращенко, Едуард Зейналов). Навіть група В’ячеслава Кириленка «За Україну!» «делегувала» Олега Гуменюка (бізнес-партнер по хлібопекарній промисловості зятя Святослава Піскуна).
Рада на гачку
У результаті Янукович отримав те, що хотів, – наочне втілення мрії про слухняну конституційну більшість та ухвалення Податкового кодексу для одержання мільярдного кредиту від МВФ.
Утім, іронія долі полягає в тому, що з виборами визначеності все ж таки немає. По-перше, рішення Конституційного Суду не зобов’язує проводити їх 2012-го, а лише дозволяє. По-друге, конституційну більшість (300 голосів) треба буде набрати ще раз уже в лютому наступного року, коли почнеться чергова сесія парламенту. Тоді ВР матиме знову голосувати за збільшення терміну своїх повноважень, як цього вимагає процедура внесення змін до Конституції. Звісно, інстинкт виживання змусить «тушканів» ще раз згуртуватися заради цієї місії. Однак задля виборів-2012 треба об’єднати хоча б нинішні 305 штиків. А росукренергівським мільярдерам необхідно переконати лише кількох власників карток із цієї більшості. І тоді вони отримають те, чого бажають, – раптові вибори вже зараз. Щоправда, для цього потрібно підтягти рейтинг Партії регіонів хоча б до рівня, який було зафіксовано за результатами місцевих перегонів. Як варіант – повернути малому бізнесу єдиний податок. До речі, не виключено, що такий хід конем був також закладений у багатокрокову комбінацію однієї з груп упливу всередині ПР.
Хоч би яким фантастичним здавався цей сценарій, імовірність його реалізації лишатиметься доти, доки фірташівці воюватимуть із донецькими регіоналами. А між ними щотижня розгортаються все нові конфлікти. І поки що жодне з угруповань не виглядає приреченим на знищення. Янукович дедалі краще опановує стратегії Леоніда Кучми в майстерності «розводок» свого ж оточення, аби ніхто не зміг із ним зрівнятись у впливі на ухвалення найгрошовитіших рішень в Україні. Тому жоден нардеп не може бути впевнений, що нинішній розклад вічний. Тим більше з парламентом, який висить на гачку в Януковича.