29 CІЧНЯ 1919 РОКУ

29 січня 1919 року польська делегація на Паризькій мирній конференції представила Раді, що складалася з керівників урядів і міністрів закордонних справ держав-переможниць територіальні вимоги, розроблені Романом Дмовським. На заході і півночі до Польщі мали увійти землі, населені поляками (Великопольща, Ґданське Помор’я, Верхня Сілезія, Цешинська Сілезія) або жителями, які вважалися поляками (вармійцями, мазурами). Необхідність приєднання до Польщі Ґданська, переважно населеного німцями пояснювалася економічними чинниками. На сході кордон польської держави мав бути подібним до кордону 1772 року і включати Львів, Кам’янець-Подільський, Вільнюс, Даугавпілс (Дюнабург), Пінськ і Мінськ. Це аргументувалося тим, що хоча поляки й не становили на цих територіях більшості населення, тут домінувала польська культура. Результатом виконання цих вимог мала стати поява сильної держави, що в майбутньому могла би протистояти і Німеччині, і Росії.