Початок 2015 року ознаменувався відновленням жорстких боїв за Донецький Аеропорт, значною активізацією російських бойовиків на Дебальцівському напрямку та на Луганщині.
25-а бригада ж після виходу з Дебальцевого зайнялася відновленням боєздатності та ремонтом техніки. Дещо згодом, коли бойовики почали атакувати великими силами на всіх напрямках, командування вирішило кинути на допомогу підрозділам АТО на донецький напрямок 3-й батальйон бригади. 16 січня бійці отримали наказ здійснити марш зі свого місця розташування до південно-західної околиці Авдіївки (мікрорайон Хімік). Разом з десантниками в цей сектор висунулися й бригадні артилерійські підрозділи.
По прибуттю, командиру батальйону повідомили, що його підрозділ залучається до штурмових дій біля шахти «Бутівка». Командуючий силами АТО сказав, що з цього моменту десантники 25-ї переходять під управління командира 95-ї. Потрібно сказати, що основним завданням було спільними зусиллями відбити село Спартак та провести його повну зачистку.
Читайте також: 25 ОПДБр. Невідома операція. Жданівка – Нижня Кринка
Обмінявшись думками, командири десантних підрозділів встановили порядок виконання дій. 18 січня бійці 95-ї висунулися в заданий район, але потрапили в засідку, їм на допомогу кинулися крилаті піхотинці 25-ї, але ворог створив потужні укріплення, які важко було пробити з першого разу, всім довелося відступити. Перегрупувавшись зведений підрозділ спробував атакувати, але як і першого разу атака не вдалася.
Російське командування бойовиків добре прорахувало можливі напрями удару українських військ, тому лінія оборони терористів була готова до наступу. Під час бою бойовики підбили одну БМД, але механік-водій вміло вивів її з поля битви. Взагалі, крилаті піхотинці дуже тепло згадують своїх мехводів, які завжди рятують в найнеймовірніших ситуаціях.
20 січня бригадна артилерія нанесла точні удари по позиціях бойовиків, відразу після цього в бій пішли крилаті піхотинці. Вони швидко потіснили терористів з добре обладнаних позицій та вийшли до залізничного мосту. Не втрачаючи миті бійці приступили до обладнання позицій, готуючись до оборони. І як виявилося не даремно, через декілька годин до мосту прорвалися чотири танки та піхота бойовиків. Не зважаючи на щільний вогонь з сусідніх позицій, танки таки пройшли і почали розстрілювати десантників практично впритул. Артилерія сектору «Б» (зараз ОТУ «Донецьк») сил АТО чомусь не надавала вогневої підтримки, тому командир 9-ї роти вирішив викликати вогонь бригадної артилерії на себе, адже іншого виходу в нього не було.
Читайте також: 25-а Окрема повітряно-десантна бригада. Рейд на Шахтарськ і взяття Вуглегірська
Десантникам(а тоді у підрозділи були ще й неукомплектовані належним чином особовим складом) довелося відступити, адже танки просто змітали все на своєму шляху та й боєкомплект швидко закінчувався. Бійці навіть не мали змоги забрати тіла полеглих побратимів. Група 25-ї відійшла до Виноградників.
Згодом бойовикам «злили» інформацію і вони пішли в наступ зі Спартака. Вони рухалися щільною колоною поміж «Бутівкою» та «Зенітом», українські бійці були здивовані наглістю терористів і вдарили по них. В цей час командири крилатих піхотинців працювали над оперативними планами щодо виконання завдання із захоплення «Бутівки» та залишеного залізничного мосту.
Необхідно зазначити, що всі бійці 25-ї вели себе героїчно. Але один випадок заслуговує на особливу увагу.
Читайте також: 25-а Окрема повітряно-десантна бригада. Перші бої в АТО
Під час…надцятого обстрілу, один з снайперів 2-го батальйону отримав осколкове поранення, але він вирішив не показувати себе лікарям, адже не хотів залишати своїх друзів і продовжував ходити на завдання. Його метою було знищити ворожого снайпера, який дуже дошкуляв крилатим піхотинцям. Кожної ночі він виходив на завдання. Одного разу командиру роти його манера ходьби здалася дивною, але тоді під час постійних боїв цьому ніхто не давав ніякого значення. Лише через декілька днів, один з бійців звернув увагу на закривавлені бинти в туалеті. Після того, як снайпер прийшов з «нічної рибалки» і радісно повідомив, що він таки знищив стрілка бойовиків, його попросили розповісти правду про стан свого здоров’я. Знітившись, боєць показав поранену спину. Незважаючи на спротив снайпера його швидко відправили до лікарні.
Терористи в цей час активно готувалися до оборони. Зрештою було вирішено, що 25-а власними силами при підтримці трьох танків йде на штурм мосту, а 95-а на «Бутівку».
26 січня крилаті піхотинці окремими групами вийшли до мосту та почали штурмову операцію. Бойовики відчайдушно захищалися, але під шаленим натиском були змушені відійти. Виконавши завдання десантників охопила лють, адже на мосту лежали тіла їх побратимів, які були пограбовані. Згодом, терористи зробили декілька спроб контратакувати, але зрозумівши що це безперспективно припинили це робити.
В цей час почалися великомасштабні бої почалися на дебальцівському напрямку, десантники 25-ї готувалися йти на допомогу, але командування їх так і не залучило до операції розблокування сил АТО.
17 березня 2015 року бійців 3-го батальйону змінили їх побратими з 2-го бату.