Дебальцеве
Після звільнення Слов’янська та Краматорська бригада отримала наказ зібратися на військовій базі щойно залишеного бойовиками Бахмута. Зрозуміло було, що незважаючи на відступ терористів, в них ще досить багато сил та й Росія не припиняла постачати найманців та техніку.
Командування сил АТО вирішило відсікти так званні республіки одна від одної та оточити їх столиці. Звичайно, для цього потрібні були блискавичні штурмові операції. Тому розвідувальна рота бригади була відправлена під Дебальцеве для вивчення ситуації та оцінки сил противника.
26 липня 2014 року 1-ий і 2-ий батальйони бригади, разом з артилерією вийшли на західну околицю села Логвінове. Так як з Бахмута на Дебальцеве веде лише одна дорога, було зрозуміло, що бойовики очікують наступу саме з цієї сторони. Командування бригади прийняло рішення змінити маршрут виходу на декілька кілометрів на захід від міста.
Незадовго після початку рейду, розвідувальний загін ураганним вогнем розтрощив блокпост бойовиків. За ним вийшла перша штурмова група. Бойовики були шоковані таким розвитком подій. Підрозділи бригади жорстко прочищали собі шлях вперед.
Читайте також: 25-а Окрема повітряно-десантна бригада. Перші бої в АТО
Крилаті піхотинці швидко взяли під свій контроль пануючі висоти та забезпечили собі можливість провести зачистку міста. Велику допомогу їм надали бригадні артилеристи та 26 ОАБр, які не давали жодного шансу бойовикам з Вуглегірська та Горлівки надіслати підкріплення.
Через декілька днів 25-а контролювали вже всі дороги, які вели до міста. 29 липня десантники провели зачистку північної та центральної частини міста.
Шахтарськ
Цього ж дня крилаті піхотинці отримали інше завдання: пройти рейдом до Шахтарська та перерізати сполучення між Донецьком та Луганськом. Тому зачистку іншої частини міста доручили щойно прибулим підрозділам 93 ОМБр та Нацгвардії.
Ввечері командири вже розробили практичний план рейду. Потрібно сказати, це було досить ризиковано: розвідники розповіли, що в даному місті знаходиться близько тисячі бойовиків, посилених танковими підрозділами, ствольною та реактивною артилерією.
Командири створили два рейдових загони, кожен з яких мав своє визначене завдання. Рейд проходив через села Польове, Орлово-Іванівка, Стожківське, Контарне. Вогневу підтримку надавали старі знайомі з 26 ОАБр.
В ніч на 30 липня бійці 1 бату отримали завдання захопити блок пост бойовиків на західній околиці Шахтарська. З чим вони швидко впоралися та й почали готуватися до оборони. В цей час за ними йшла БТГр 95 ОАЕМБр, яка мала виконати свої завдання. Житомирські десантники пішли ще далі в напрямку Тореза та Сніжного.
Дивіться також: Українські десантники. Військові навчання в умовах максимально наближених до бойових
Бойовики почали методично обстрілювати та готуватися до штурму десантників. Почалися жорстокі вуличні бої, терористи постійно стріляли з мінометів та АГС, коректуючи вогонь з найближчих будинків.
Крилаті піхотинці, затиснуті в приватному секторі, постійно демонстрували свій справжній героїзм. Розвідники навіть примудрилися вийти на територію міста, де були бойовики та дізнатися про розташування мінометної батареї, яка їм дуже дошкуляла. Після цього бригадна артилерія змусила цих мінометників замовчати надовго.
Після того як командир 1-го бату дізнався, що 95-а бригада виконала свої завдання, він запросив в командування дозволу на вихід. Адже подальше перебування в Шахтарську без суттєвого посилення не мало сенсу. А поранених бійців з кожним днем ставало все більше.
Позаяк назад не було куди відступати, було прийнято рішення виходити до села Благодате, але для цього потрібно проїхати з пів-міста. Непросто було прорватися через потужне угрупування бойовиків. Але іншого вибору у них не було.
Офіцери зібралися у комбата і разом склали план виходу з оточення. Всі добре розуміли, що йдуть практично у пащу ворога, адже не було достатньо розвідувальних даних. Згодом це і відіграє свою трагічну роль.
Рано-вранці крилаті піхотинці пішли на прорив. Попереду колони йшли танки 17 ОТБр. Проїжджаючи біля готелю, куди перед цим приїхало дуже багато бойовиків, танкісти знищили блок пост терористів. По ним почали стріляти з вікон готелю, десантники у відповідь відкрили шквальний вогонь. Друга частина колони, яка йшла слідом добила бойовиків.
Але тут трапилося нещастя. Третя частина колони через сильну пилюку дещо відстала від основних сил. Тут якраз бойовики підігнали танк, який і розстріляв впритул один екіпаж БТР та підбив БМД. Довелося зупинитися та прийняти бій.
Незважаючи на значні втрати та спалену техніку, бійці 25-ї все ж змогли вирватися з пекла. Командир доповів командуванню про свій вихід з Шахтарська та зібравши всіх уцілілих бійців, поранених та вбитих повів колону до села Благодатне.
Після цього 1-и1 бат прийме активну участь разом з іншими підрозділами ЗСУ в успішному штурмі Савур-Могили.
Вуглегірськ
2-й батальйон, який був приманкою для бойовиків, щоб дати 1-му вийти повернувся до базового табору на північній околиці Дебальцево. Крилаті піхотинці хоч на певний період отримали перепочинок. Але він був не дуже довгий. 10 серпня 2014 року бійці 25-ї отримують наказ взяти місто Вуглегірськ разом з підрозділами Національної Гвардії та танкістами 17 ОТБр.
Спочатку бригадна розвідка встановила, що в місті знаходиться близько 300 бойовиків, мають на озброєнні танки та гармати. Дещо пізніше розвідники встановили два спостережних пункти, з яких вони могли своєчасно виявити резерви противника, які могли підійти з Горлівки та Єнакієвого.
Дивіться також: Українські десантники отримали нове протитанкове озброєння
О 5 ранку 12 серпня, десантники дочекавшись Нацгвардію починають рух в сторону Вуглегірська. Для виконання цього завдання вони розділилися на три штурмові групи. Перша група не вступаючи в бій вийшла на північно-східну околицю міста. Друга – артилерійська група, зупинилася неподалік першої та готувалася до удару. Третя, посилена Національною Гвардією зненацька зайшла з південно-східної сторони. По дорозі вони рознесли блок пост бойовиків. Тут залишилася Нацгвардія, крилаті піхотинці пішли далі.
Перший же загін, провівши зачистку північної частини міста, потрапив в засідку за залізничним переїздом. На виручку прийшли «боги війни», які масованим ударом змусили відійти бойовиків. Третій загін, який перед цим провів зачистку південної частини міста вийшов до перехрестя доріг, де теж потрапив до засідки, але десантники швидко виправили ситуацію.
Терористи для того, щоб забрати своїх поранених пригнали два танки, які почали нищити все, що було на їх шляху. Застосовуючи РПГ крилаті піхотинці відігнали ці танки та дещо пізніше взялися до повної зачистки міста. Після цього вони зайняли тролейбусне ДЕПО, де зробили базовий табір, але як виявилося далі не для себе.
Після успішного захоплення Вуглегірська, 25-а повернулась до Дебальцевого і чекала наступний наказів.