Отже, Василь Татарський – це в усіх розуміннях знакова особистість. На жаль, але оплачувати його могилу просто нікому. Кладовище, де похований генерал, регулярно навідує українець Олег Кратт, який мешкає в Інґольштадті. Не зважаючи на свій немолодий вік, пан Олег продовжує доглядати за могилою Татарського та могилами інших емігрантів (миє пам’ятники, поливає квіти), проте оплачувати ренту для всіх українських поховань чоловік просто не має змоги. Йдеться про поховання генерал-хорунжого Армії УНР Василя Татарського (28.11.1898-02.07.1992). Уродженець Вінниччини служив в українській армії від 1918 р., командував 1-м куренем у 2-му Берестейському полку, брав участь у ПершомуЗимовому поході та в кампанії 1920 р. Разом з Армією УНР пішов на інтернацію, а відтак жив на еміграції. Він став співорганізатором Союзу українських ветеранів в Німеччині, видавав журнал «Український комбатант». Помер та похований в одній могилі із дружиною-німкенею Сабіною.
Василь Татарський належав до когорти «останніх з могікан» – ветеранів Армії УНР, які дожили до відновлення Україною державної незалежності у 1991 році.
Василь Татарський. Світлина 1939-1940 рр. На лацкані піджака мініатюри відзнак: Залізний Хрест "За Зимовий похід і бої", Комбатантський хрест.
Отже, Василь Татарський – це в усіх розуміннях знакова особистість. На жаль, але оплачувати його могилу просто нікому. Кладовище, де похований генерал, регулярно навідує українець Олег Кратт, який мешкає в Інґольштадті. Не зважаючи на свій немолодий вік, пан Олег продовжує доглядати за могилою Татарського та могилами інших емігрантів (миє пам’ятники, поливає квіти), проте оплачувати ренту для всіх українських поховань чоловік просто не має змоги.
Могила Василя та Сабіни Татарських. На надгробку помилково зазначений рік смерті як 1991, замість правильного 1992.
Відтак ще у 2016 р. благодійний фонд «Героїка», перед міською владою Інґольштадта, взяв на себе зобов’язання оплачувати могилу, аби вона не була ліквідована адміністрацією кладовища. Фонд оплатив оренду лише на рік, адже паралельно вживав заходів з порятунку могили генерал-хорунжого Армії УНР Миколи Шраменка, похованого у Мюнхені (цю могилу «Героїка» оплатила на 5 років наперед).
Читайте також: Політика пам’яті по-херсонськи: між Катериною ІІ і Дзержинським
У найближчі тижні "Героїка" зобов'язана подовжити оренду могили В. Татараського. Для оплати місця похованняна 10 років потрібно 440 євро. Рівно половина цієї суми вже зібрана (пожертва пана Олександра Сухорончака). Слід знайти ще 220 євро.
Питання: чи є на Вінниччині підприємець, політик чи просто добродій, готовий оплатити еквівалент вживаного айфона за порятунок могили видатного земляка?
Як долучитись до збереження могили генерала Татарського читайте тут: