Юрій Афанасьєв, історик, активіст ліберально-демократичної опозиції в СРСР та Росії
– Мене не просто вразили, а буквально потрясли події в Росії 4, 5, 10, 24 грудня. Я маю на увазі, з одного боку, цілком передбачувану й навіть у багатьох деталях уже добре знайому завдяки минулим аналогічним подіям позицію влади стосовно «виборів» у Держдуму. Із другого боку – абсолютно для всіх, і для мене також, непередбачувану й небувало бурхливу реакцію на ці «вибори» значної частини громадян.
Дітмар Штюдеманн, посол Німеччини в Україні (2000–2006), старший радник Deutsche Bank
– Головною подією 2011 року стало для мене потужне громадянське цунамі, яке я назвав би «Так жити більше не можна». Воно промайнуло всім світом, захоплюючи мегаполіси й крихітні поселення: революції Арабської весни, акції «окупуй Волл-стрит» і «обурених» на заході, заворушення в Китаї та Казахстані, післявиборні протести в Росії. Захід виступає проти фінансово-економічної кризи, Схід – проти авторитарних режимів. Спільним у цих виступах є те, що люди в різних країнах світу дуже добре знають, чого вони не хочуть, що бажають жити чесно й за справедливістю. Але ось як цього досягти – тут думки розходяться. Єдине, що очевидно: ці громадянські виступи – найважливіші цивілізаційні події.
Мікаел Люнґбо, данський правозахисник
– 2011 року на відносини України зі світом найбільше вплинули судові процеси над політиками, що привернули негативну увагу до вашої держави й наперед зіпсували унікальний позитивний брендинговий ефект від Євро-2012. Ці самі процеси також відклали на майбутнє можливість скористатися з відкритого вікна до Європи, яке, не виключено, вже ніколи не відчиниться знову, оскільки ЄС зосереджений на своїх фінансових проблемах.
Дмитро Горбачов, історик мистецтва
– Що історія повторюється. Колись Сталін пояснив Черчиллю, що не може вплинути на газету «Труд», яка написала пасквіль на прем’єр-міністра Великої Британії, бо в СРСР незалежна преса. Янукович стверджує, що в Україні судова система – незалежна гілка влади, тому він не може втрутитись у процес над Юлією Тимошенко.
Вадим Скуратівський, історик, літературознавець, доктор мистецтвознавства, академік Національної академії мистецтв України
– Становлення диктатури в Україні. У 1955 році великий французький романіст Андре Мальро сказав: «Світ став схожим на мої книжки». Його твори віддають пеклом світової історії між двома війнами. Але тепер це пекло збільшилося у своєму обсягу в десятки й десятки разів. Тільки, на превеликий жаль, тепер нема вже мистців, які естетично-переконливо можуть відтворити біжучу Божественну Трагедію.
Сергій Жадан, письменник
– Процес над Тимошенко. Подія, яка так чи інакше визначала цього року ставлення світу до України і яка, підозрюю, визначатиме це ставлення в році наступному, причому, знову ж таки підозрюю, не кращим чином. Вразили також виступи чорнобильців та афганців – перші ефективні суспільні акції без партійних прапорів.
А ще відкриття стадіону в Києві. Подія, що безсумнівно мала стати іміджевою для теперішньої влади, але засвідчила цілковите несприйняття цієї влади суспільством. Освистаний президент на новому стадіоні – видовище доволі показове. А вибори невблаганно насуваються…
Вадим Красноокий, фронтмен гурту Mad Heads XL
– Поява в Україні політичних в’язнів Юлії Тимошенко та Юрія Луценка. Ця подія привертає до себе увагу в масштабах не тільки нашої країни, а й усього світу.
У культурному сенсі найбільше запам’ятався концерт пам’яті вокаліста легендарних «Братів Гадюкіних» Сергія Кузьмінського. Це була прекрасна, дуже гарно підготована й масштабна рок-подія, в якій брала участь переважна більшість найкращих українських, і не тільки, рок-виконавців. І що головне – яка зібрала повний Палац спорту глядачів.
Особисто для мене найважливішою подією стало святкування 20-річчя мого гурту Mad Heads.
Андрій Середа, фронтмен гурту «Кому вниз»
– Те, що одних «мєнтів», які вбивали студента Ігоря Індила в райвідділку, амністували, а других – підвищили в чині. Цього просто жодним чином і жодною логікою пояснити не можна, це надто моторошно, на відміну від посадки Тимошенко, провалу євросаміту тощо, бо це випливає із суті нинішньої влади.
Друге найбільш вікопомне враження цього року – це коли прем’єр-міністрові Миколі Азарову підсунули черговий клаптик паперу з українським текстом. Микола Янович – це щось насправді унікальне, бо тільки він може примудритися зробити в найпростішому слові з трьох літер «або» дві помилки. Він вимовив це як «áба» – з наголосом на перше «а». Я навіть це записав на телефон, адже боявся, що просто не зможу цей маразм запам’ятати й вимовити.
Третє враження – те, що я дізнався, яким чином українські захисники Хотинської фортеці позбувалися трупів ворогів підчас її облог. Це справді було дуже цікаве питання для істориків, бо, не дивлячись на купу боїв, що пройшли біля та в самому Хотині, окрім поховань оборонців фортеці, жодних могил не могли знайти. Як виявилося, захисники розчиняли трупи у вапні, яким потім мурували стіни. Які ставали вічними завдяки використанню, так би мовити, людського матеріалу, не кажучи вже про психологічний ефект. Мабуть, найкращий приклад того, як можна навіть ворога використовувати з користю.
Каша Сальцова, фронтвумен гурту «Крихітка»
– Засудження та ув’язнення Юлії Тимошенко. Зрозуміло, що не існує українського політика, який не порушував би закону, але тоді так само мають сидіти більшість депутатів, міністрів і президентів. Дана справа є лише доказом: поки судова система не відокремиться від влади, жоден українець не може відчувати, що його захищає закон. Хоч би чого молодих суддів навчали нині в університетах, на практиці вони не служитимуть закону й народу, а вчитимуться отримувати в саунах конверти, бути собачками на ланцюзі при міністрах і боятись. Вразили також глобальний відмив грошей на будівництві об’єктів перед Євро-2012, «відтискання успішного бізнесу», рейдерські захоплення підприємств, утвердження корупції, як національної бізнес-ідеї. Здається, вже немає жодної державної структури, яка за подачку не порушила б закону.
Анка Фельдгузен, тимчасова повірена у справах посольства Федеративної Республіки Німеччина
– На мене найбільше враження справила арабська весна, судовий процес над Юлією Тимошенко та завершення переговорів Україна – ЄС щодо Угоди про асоціацію.
Дмитро Шуров, фронтмен гурту Pianoбой
– Я музикант, тож, і найбільш значущими в цьому році для мене були саме музичні події та враження.
Взагалі, позитивних культурних подій в країні буде дуже мало, негативу – навпаки, дуже багато. Але зараз про це не хочеться говорити. Найбільша подія особисто для мене – це концерт Елтона Джона в Палаці Спорту, де в поганому сенсі вразила наша публіка. Яка мовчки сиділа без жодної реакції підчас гарного концерту одного з найвідоміших в світі музикантів. Після чого в мене навіть розпочалася маленька депресія, адже якщо так реагують на самого Елтона Джона, то тоді незрозуміло, що ж робити в цій країні мені.
Друга подія, що справді вразила, але вже в гарному сенсі – це концерт Карлоса Сантани в Палаці «Україна». Я сидів в першому ряду, і мене приголомшив чоловік років 50 на інвалідному візку, який танцював та кружляв на ньому під час всього виступу. Сантана, здається, також був розчулений, тому віддавав йому всі свої медіатори, постійно посміхався.
Третьою подією особисто для мене стали проект «Брюссель», який ми записали в серпні, а представили в грудні, та Одеський кінофестиваль, де відбувся останній на даний момент виступ ще однієї моєї команди Esthetic Education.