2010-й вал

Претенденти на президентське крісло роблять невтішні економічні прогнози. «Наступна хвиля кризи буде восени», – переконаний головний рятівник країни Арсеній Яценюк. «Відбуватиметься погіршення економічної, соціальної ситуації в країні», – припускає історик Володимир Литвин. Проте ці заяви – лише передвиборча риторика. Друга хвиля кризи є можливою, але не є неминучою. При цьому основні економічні ризики припадають на 2010 рік. По-перше, саме тоді українські компанії повертатимуть зовнішні борги, які вдалося реструктуризувати цього року. По-друге, до президентських виборів уряд Юлії Тимошенко (головного кандидата на крісло глави держави) зробить усе, аби уникнути банкрутств фінустанов та різкої девальвації гривні.

 

 

«У точному сенсі слова «криза» – це падіння», – каже економіст Олександр Пасхавер. З цього погляду криза в Україні вже закінчилась, а економіка зараз перебуває в стані післякризової депресії. Промисловість поступово відновлюється: якщо в січні обсяги виробництва становили 65,9% рівня аналогічного періоду минулого року, то в квітні–травні – вже 68,2%, а в черв­­ні – 72,5%. Утім, не виключено, що дані офіційної статистики відображають не так реальне скорочення попиту, як поступовий перехід економіки в тінь.

 

Падіння ВВП України на 20,3% у І кварталі було найбільшим у СНД і Європі. Проте дія основних рушійних сил, які спричинили цей спад, уже мінімальна. Попит на продукцію українських експортерів є низьким, але стабільним. Із травня металургійні гіганти, продукція яких стала більш конкурентно­спроможною після падіння курсу гривні, потроху нарощують виробництво. Панічна втеча капіталів із України, яка набрала обертів торік у листопаді–грудні, суттєво сповільнилася. За даними НБУ, від’ємне сальдо фінансового рахунку платіжного балансу скоротилося з $2,2–2,3 млрд щомісяця на початку року до $0,5 млрд у травні.

 

Низка загроз для економіки виявилися перебільшеними. За оцінками експертів, цього року українські компанії та банки повинні були повернути іноземним кредиторам $30–40 млрд. Такий великий відплив валюти мав призвести до девальвації гривні. Але цього не сталося – основну частину боргів підприємцям та банкірам вдалося реструктуризувати. Пік виплат, за інформацією учасників ринку, припадає на 2010 рік. Крім цього, Україні вдалося уникнути масштабного безробіття та зростання соціальної напруги: за даними Держкомстату, в січні–березні не мали роботи лише 9,5% економічно активного населення працездатного віку. Це не набагато вище, ніж до кризи (7,1% у І кварталі 2008-го) та відповідає рівню європейських країн, у яких падіння ВВП не перевищує 3–6%.

 

МВФ та Світовий банк розраховують на поступове зростання ВВП у найближчі місяці. Зокрема, за оцінками Світового банку, до кінця року темпи економічного спаду в Україні сповільняться, скорочення ВВП за підсумками року становитиме 15%. А вже наступного року очікується зростання ВВП на 1%, у 2011-му – на 3,5%. Але цей сценарій видається надто оптимістичним.

 

«У реальному секторі економіки найгірше позаду. Друга хвиля кризи вдарить по банках», – вважає Валерій Литвицький, керівник групи радників голови НБУ. Частка проблемних позик (які не повертаються) в кредитних портфелях фінустанов невпинно зростає: на початку травня вона становила 4,29%, у червні зросла до 4,89%, а в липні – до 5,43%. Утім, швидше за все, масштабних банкрутств банків не відбудеться до завершення президентських виборів – півтора десятка найбільших фінустанов, які контролюють 70% ринку і є серцевиною банківського сектору, можуть сподіватися на підтримку держави. Уряд навряд чи допустить банкрутство системних банків, оскільки багатомільйонна армія вкладників – це потенційний електорат. А втрата платоспроможності невеликими банками не завдасть значної шкоди фінансовій системі загалом і рейтингу прем’єрки зокрема.

 

Найбільшою загрозою для економіки залишається неконтрольована девальвація гривні. Спричинити її можуть уряд і Нацбанк – якщо вдадуться до масштабної грошової емісії для покриття дефіциту державного бюджету. Поки цієї загрози вдалось уникнути. Більше того, уряд творить бюджетні дива: попри падіння економіки, в січні–травні видатки державного і місцевих бюджетів на 12,1% перевищили рівень аналогічного періоду 2008 року і досягли 115,8 млрд грн. Диво має просте пояснення – близько чверті державних витрат профінансували МВФ та НБУ. За рахунок зовнішніх кредитів, перш за все позики МВФ, державна скарбниця отримала 12 млрд грн. Ще 15–20 млрд грн уряду надав НБУ, купуючи державні облігації (ОВДП) та перераховуючи до бюджету свій прибуток. При цьому регулятор вилучав гроші з економіки, тому загальна гривнева маса з 1 січня до 1 липня зменшилася на 8,3%, а курс гривні залишився стабільним. Але податкові надходження скорочуються, а потреба у фінансуванні МВФ та емісійних грошах зростає. І втримати курс стає дедалі складніше.

 

Масштабна емісія матиме дуже важкі наслідки для економіки. Україна може повторити свій шлях початку 1990-х років, коли надмірне збільшення грошової маси для фінансування державних видатків призвело до гіперінфляції і стрімкого зубожіння населення. Йдеться не лише про соціальні наслідки. Падіння реальних доходів населення означатиме зменшення попиту, а за цих умов чимало підприємств будуть змушені скоротити виробництво або навіть збанкрутувати.

 

Курс гривні може поступово знизитися й без емісії, оскільки зовнішньоторговельний баланс України ще не вирівнявся – імпорт перевищує експорт. Проте помірна девальвація може хіба що сповільнити відновлення економіки. Нову хвилю спаду викличе тільки швидке й значне знецінення гривні – нижче 9–10 UAH/USD до кінця року, яке суттєво збільшить інфляцію. В певних умовах для цього може навіть не знадобитися емісії – достатньо буде паніки. В липневому знеціненні гривні на 15–20 коп. НБУ звинуватив банкірів, які «захопилися спекулятивними операціями». Але проблема не лише в спекулянтах. Політика НБУ не дуже послідовна й прозора: в певні дні НБУ підтримує гривню, в інші – не втручається в банківські валютні комбінації, дозволяючи національній валюті падати. Така політика посилює невизначеність, живить негативні очікування й стимулює попит компаній і населення на долари.

 

Голова Нацбанку Володимир Стельмах був одним із керівників НБУ у період гіперінфляції 1993–1995 років. Судячи з нинішньої політики регулятора, він має міцний імунітет до емісійних методів боротьби з кризою. Проте неможливо сказати, чи зможе він утримати свої позиції. Термін повноважень Володимира Семеновича спливає в грудні цього року. Й можна тільки здогадуватися, наскільки великою спокусою для прем’єра Юлії Тимошенко є ідея обдарувати пенсіонерів та бюджетників перед самими виборами, розраховуючи, що інфляцію вдасться стримати адміністративними методами. Як би там не було, а 2010 року уряд і далі лататиме бюджетні дірки за допомогою друкарського верстата. А з 2012 року Україні треба буде повертати кредит МВФ, так само, як вітчизняним банкам уже з наступного року доведеться розраховуватися за реструктуризованими в 2009 році боргами. Тож не виключено, що Україні загрожує ще й третя хвиля кризи.