Юзеф Пілсудський вийшов з рядів Тимчасової державної ради 2 липня 1917 року після кільканадцяти тижнів її роботи. Він не бачив можливості реалізації обіцянок Центральних держав, прописаних у Акті від 5 листопада 1916 року. Також він виступив проти спроби німців заперечити польський характер легіонів.
Водночас Пілсудський був розчарований пасивністю більшості членів Ради. Коли Комендант залишив Раду він сказав своїм колегам, що з огляду на поразку Росії, яка перебувала у стані революції, перестали також діяти мирні домовленості з Німеччиною. Польським національним інтересом тепер стала перемога західних союзників над Німеччиною.